Рішення

від 18.11.2014 по справі 909/1103/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 р. Справа № 909/1103/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж", юридична адреса: вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, поштова адреса: вул. Максимовича, 7, м. Івано-Франківськ, 76006

до відповідача: дочірнього підприємства "Спеціальна науково-виробнича фірма "Електрум-ХХІ" товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006

про стягнення 30 160,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванишин В.І.- юрисконсульт по обслуговуванню філії, (довіреність №842 від 06.10.2014 )

від відповідача: Чорна М.З.- представник, (довіреність №943 від 05.11.14).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" в особі філії публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж" звернулося в суд з позовом до дочірнього підприємства "Спеціальна науково-виробнича фірма "Електрум-ХХІ" товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" про стягнення 30160,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про постачання електричної енергії №562 від 07.05.13 в частині своєчасності розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні факт прострочки виконання зобов"язання визнав та підтримав подане 14.11.14 клопотання вх.№14749 щодо розстрочки виконання рішення на 24 місяці та зменшення розміру пені на 99%, у зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства, зумовленим несвоєчасною оплатою субспоживачів за надані послуги.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

07.05.13 між сторонами даного спору укладено договір №562 про постачання електричної енергії, відповідно до якого позивач зобов"язався продати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з дозволеною потужністю 8498 кВт, а відповідач, в свою чергу, - оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до п. п. 2.3.3. договору, відповідач зобов'язався: оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електроенергії".

Згідно п.2 додатку № 2 до договору, щомісячно першого числа календарного місяця наступного за розрахунковим відповідач зобов"язався направляти уповноваженого представника у відділ збуту позивача для подання додатку № 6 "Акт про використану електричну енергію", який є невід'ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання позивачу документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді.

Згідно п.3 додатку №2 (Порядок розрахунків) до договору, відповідач протягом розрахункового періоду здійснює два планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 16 числа календарного місяця- 35 %, до 26 числа - 35 %. Щомісячно проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання споживачем рахунку. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 30 (31) числа поточного місяця та триває до 29 (30) числа (включно) наступного місяця. Назва розрахункового періоду вказана у додатку 1 "Обсяги постачання електричної електроенергії споживачу та субспоживачу" визначається назвою календарного місяця у якому закінчився розрахунковий період.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку електричної енергії відповідачу за період з вересня 2013р. по серпень 2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про використану електричну енергію за вказаний період та надав відповідачу рахунки за електроенергію № 562/1 від 30.09.13, №562/1 від 30.10.13, №562/1 від 30.11.13, №562/1 від 30.12.13, №562/1 від 30.01.14, №562/1 від 28.02.14, №562/1 від 31.03.14, №562/1 від 30.04.14, №562/1 від 30.05.14, №562/1 від 27.06.14, №562/1 від 31.07.14, №562/1 від 30.08.14.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за спожиту електроенергію систематично розраховувався із порушенням термінів та частково.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань, враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем рахунків за поставлену електроенергію, на підставі п.4.2.1 договору позивачем нараховано за період з 26.09.13 по 26.09.14 - 9926,46 грн. пені, за період з 01.08.13 по 26.09.14 - 8996,37 грн. 10% річних та 11237,50 грн. інфляційних втрат.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору від 07.05.13 №562 про постачання електричної енергії, граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленої позивачем електроенергії - по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання споживачем рахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, однак вказав на те, що порушення терміну оплати мало місце у зв"язку із затримкою платежів субспоживачами.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем термінів виконання грошового зобов"язання, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п.4.2.1 договору).

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 9926,46 грн. пені, 8996,37 грн. 10% річних та 11237,50 - грн. інфляційних втрат.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

В контексті вищенаведеного, керуючись ст. 83 ГПК України, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, суд приходить до висновку про зменшення розміру неустойки на 50%, задоволивши пеню в розмірі 4963,23 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 10% річних в сумі 8996,37 грн. та задоволено їх в повному обсязі за розрахунком позивача з огляду на правильність їх нарахування.

Також судом перевірено правильність нарахування інфляційних збитків, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 11024,24 грн. В решті суми інфляційних втрат слід відмовити.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 24983,84 грн. , з яких 8996,37 грн. - 10% річних, 11024,24 грн. - інфляційних нарахувань та 4963,23 грн. - пені.

Стосовно клопотання про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Згідно приписів п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідачем зазначено, що дочірнє підприємство "Спеціальна науково-виробнича фірма "Електрум-ХХІ" товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" не має можливості відповідати вчасно за своїми зобов'язаннями у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, зумовленим несвоєчасною оплатою субспоживачами за надані послуги та економічною ситуацією щодо розрахунків між контрагентами, яка склалася в країні.

Представник позивача щодо розстрочки виконання рішення суду заперечив.

За наведених обставин та правових норм, беручи до уваги пояснення представника відповідача, суд, враховуючи інтереси обох сторін, незначний термін прострочки, з метою уникнення можливих негативних наслідків на господарську діяльність відповідача та реального виконання рішення, вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України та п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 612,614, 625, 629,712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 233, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, ст. 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" в особі філії публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж" до дочірнього підприємства "Спеціальна науково-виробнича фірма "Електрум-ХХІ" товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" про стягнення

30 160,33 грн. задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Спеціальна науково-виробнича фірма "Електрум-ХХІ" товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006 (код 30106883) на користь публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, (код 00131564) в особі філії публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" "Івано-Франківський район електричних мереж", вул. Максимовича, 7, м. Івано-Франківськ, 76006 (на поточний рахунок №2600630100758 в ІФ обласному управлінні ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 336503) - 4963,23 (чотири тисячі дев"ятсот шістдесят три гривні двадцять три копійки) - пені, 11024,24 ( одинадцять тисяч двадцять чотири гривні двадцять чотири копійки ) - інфляційних нарахувань, 8996,37 (вісім тисяч дев"ятсот дев"яносто шість гривень тридцять сім копійок) -10 % річних та 1827, 00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень ) - судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.

Стягнення проводити щомісячно по 4163,97 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог на суму 5176,49 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"