Рішення

від 13.11.2014 по справі 910/20055/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20055/14 13.11.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОПОЛІТ 2011"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Смородінов О.М. (дов.№1 від 04.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСМОПОЛІТ 2011" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором № К345, укладеного між сторонами 19.12.2012, у зв'язку із чим за ЗАТ «Практікер Україна» утворилась заборгованість з оплати наданих послуг, а саме : надання послуг проживання в готелі в період з 07.01.2014 по 17.01.2014, у сумі 8 012,00 грн. Крім стягнення суми основного боргу позивачем заявлено вимогу щодо стягнення пені у розмірі 657,40 грн та сум інфляційної складової боргу у розмірі 1009,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 порушено провадження у справі №910/20055/14 та призначено її до розгляду на 16.10.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2014 надав документи, які витребовувались судом ухвалою про порушення провадження.

Внаслідок нез'явлення представника відповідача до судового засідання, розгляд справи відкладено на 13.11.2014, про що судом винесено відповідну ухвалу.

У судове засідання 13.11.2014 представник позивач з'явився, підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання повторно не направив свого представника, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Вимоги ухвали суду про порушення провадження та відкладення розгляду справи не виконав, відзиву на позов не надав.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСМОПОЛІТ 2011" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (замовник) укладено Договір поставки № К345 (далі - Договір), згідно з яким відповідач доручає, а позивач бере на себе обов'язки з комплексного обслуговування Замовника та/або клієнтів Замовника в готелі «Космополітъ» , розташованому за адресою : м. Київ, вул.. Виборзька 42-а, що включає надання номерів для проживання, організацію транспортних та інших послуг готелю (надалі - послуги), передбачених та необмежених договором. (п.1.1. Договору)

Умовами п. 3.1 статті 3 Договору сторони визначили обов'язок ТОВ «Практікер Україна» здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього Договору та діючих цін на послуги за договором (Прейскуранту) . Прейскурант на послуги, що має силу на день підписання Договору, викладений у Додатку № 1 до Договору, і діє до затвердження Виконавцем нового Прейскуранту, про що Виконавець повинен інформувати Замовника у порядку, передбаченому п.2.3.4 Договору, а Замовник врахувати дію нового Прейскуранту на умовах п.2.2.1 Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до умов Договору № К345 надані відповідачеві послуги з проживання у готелі в період з 07.01.2014 по 17.01.2014, на оплату яких ТОВ «КОСМОПОЛІТ 2011» виставило ТОВ «Практікер Україна» рахунок фактуру № СФ-0001157 від 24.12.2013 на загальну суму 8 012,00 грн.

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 17.01.2014, який підписано сторонами без зауважень.

Оскільки відповідачем в порушення договірних не здійснено оплату наданих послуг, позивач направив на його адресу претензію від 13.06.2014 за вих. № 50, якою вимагав від відповідача оплати заборгованості за надані послуги у загальному розмірі 8 012,00 грн.

Внаслідок того, що відповідачем так і не погашено наявну перед позивачем заборгованість за порушення зобов'язань прийнятих за Договором № К345 від 19.12.2012 з оплати наданих послуг з проживання у готелі в період з 07.01.2014 по 17.01.2014, позивач звернувся із даним позовом до суду, яким просив стягнути з відповідача крім розміру основного боргу, пеню та інфляційну складову боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, за умовами Договору № К345 укладеного між сторонами 19.12.2014, ТОВ «КОСМОПОЛІТ 2011» зобов'язалось надавати ТОВ «Практікер Україна» послуги з проживання у готелі, організації транспортних та інших послуг готелю, передбачених та необмежених договором, а ТОВ «Практікер Україна» зобов'язалось приймати та своєчасно оплачувати виконавцю вартість отриманих послуг в порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі та Додатку № 1 до Договору.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 статті 3 Договору сторони визначили, що оплата послуг здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця, зокрема, для індивідуальних клієнтів оплата здійснюється у розмірі 100% від суми рахунку фактури протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку на підставі підписаних актів виконаних послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та надав послуги з проживання у готелі індивідуального клієнта відповідача у період з 07.01.2014 по 17.01.2014, що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 17.01.2014, який складено та підписано сторонами відповідно до наданого позивачем рахунку фактури СФ-0001157 від 24.12.2013 року.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив оплату отриманих послуг, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8 012,00грн., яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена.

Спираючись на вищевикладене, суд дійшов висновку про документально доведений факт наявності суми заборгованості у розмірі 8012,00 грн., яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 657, 40 грн грн., збитки від інфляції у розмірі 1009,51 грн. та три проценти річних у розмірі 154,09 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд встановивши правомірність нарахування пені та здійснивши перевірку розрахунку розміру пені наданого позивачем, дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 657,40 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 1009,51 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 154,09 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості , з врахуванням індексу інфляції та пені за прострочення виконання зобов'язання підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОПОЛІТ 2011" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (02002, місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, будинок 8-Б; ідентифікаційний код 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОПОЛІТ 2011" (03057,місто Київ, вул.. Вадима Гетьмана, 6 А; ідентифікаційний код 37817187) суму основної заборгованості у розмірі 8012 (вісім тисяч дванадцять) гривень 00 копійок, 657 (шістсот п'ятдесят сім ) гривень 40 копійок пені, 154 (сто п'ятдесят чотири) гривні 09 копійок 3% річних від простроченої суми, 1009 (одну тисячу дев'ять) гривень 51 копійку інфляційної складової боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 13.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 18.11.2014 року

Суддя К.В. Полякова