Рішення

від 03.11.2014 по справі 910/20628/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20628/14 03.11.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до приватного підприємства "Травал"

про стягнення 12 613,51 грн.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.М. - представник за довіреністю № 77 від 26.08.2014 року;

від відповідача: Титечко О.П. - представник за довіреністю № 7 від 13.10.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до приватного підприємства "Травал" про стягнення 12 613,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.03.2013 року між ним та приватним підприємством "Травал" укладено договір поставки №3384.

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у відповідності з договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не здійснив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 10 511,26 грн.,та 2 102,25 грн. 20% штрафу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.10.2014 року.

В судове засідання 14.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 13.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року розгляд справи відкладено на 03.11.2014 року.

31.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 01.10.2014 року.

В судовому засіданні 03.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.03.2013 року між приватним підприємством "Торговий Дім Поляков" (постачальник) та приватним підприємством "Травал" (покупець) укладено договір поставки №3384.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту „товар", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання (п.6.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, сторони домовились, що відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України при прийманні товару за кількістю та якістю, вони не будуть застосовувати Інструкцію № П-6, затверджену постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 р., та Інструкцію № П-7 затверджену постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966 р.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість, та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає (п.3.3 договору).

Згідно з п.3.4 договору прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресою: м. Київ, просп. Гагарина, 22, м. Київ, вул. Горлівська, 220.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що представник покупця який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін були підписані видаткові накладні:

- №КФ-0105697 від 20.05.14 на суму 7 292,00 грн.;

- №КФ-0106917 від 21.05.14 на суму 3 219,26 грн.

Як вбачається з вищезазначених накладних вони укладені на виконання умов договору №3384 від 04.03.2013 року, одержувачем є приватне підприємство «Травал» та поставка здійснена на адресу визначену договором, а саме: м. Київ, просп. Гагарина, 22.

Крім того, в судовому засіданні судом оглянуті оригінали договору та накладних, сумнівів щодо їх дійсності та отримання товару по ним відповідачем у суду відсутні.

Будь-яких доказів не поставки товару по вищезазначеним накладним чи їх оплати відповідачем не надано.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за кожну отриману поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №3384 від 04.03.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 10 511,26 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п.5.4 договору 20% штраф в розмірі 2 102,25 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.5.4 договору, при порушенні покупцем умов п. 4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від простроченої суми.

Суд погоджується з розрахунком 20% штрафу від простроченої суми в розмірі 2 102,25 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Травал" (03187, місто Київ, вулиця Теремківська, будинок 2-А, квартира 92, код ЄДРПОУ 38515342) на користь приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18005, м. Черкаси, вулиця Чехова, будинок 41, код ЄДРПОУ 32268131) заборгованість в розмірі 10 511 (десять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 26 коп., 20% штраф в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 25 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий