Рішення

від 18.11.2014 по справі 922/4526/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 922/4526/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи", м.Донецьк до Державного підприємства "Укрзалізничпроект", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Денисенко О.В., дов. б/н від 01.08.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "Укрзалізничпроект" основний борг в сумі 340436,40 грн., інфляційні втрати в сумі 56172,01 грн., 3% річних в сумі 22328,90 грн. та 8378,74 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором на розробку проектно-кошторисної документації № 2012-04 від 06.04.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення антитерористичної операції за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи". Вказане клопотання мотивоване тим, що вирішення справи по суті може призвести до неправомірного використання будь-яких стягнутих на користь позивача коштів.

Суд, дослідивши вказане клопотання вважає за необхідне в його задоволені відмовити, виходячи з наступного.

Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення споруЄ може звернутися до суду за його вирішенням.

Право на судовий захист передбачене й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від місцезнаходження суб'єкта правовідносин.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" від 02.10.2003 року та рішення у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.11.1999 року, право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Підпунктом 3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків, та вказано, що умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи до закінчення антитерористичної операції за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" буде суперечити Конституції України та вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, суд, вважає за необхідне, в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення антитерористичної операції за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи", відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" (позивач, підрядник) та Державним підприємством "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПРОЕКТ" (відповідач, замовник) було укладено договір № 2012-04 на розробку проектно-кошторисної документації (а.с. 14-15)(далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався за завданням відповідача розробити проектно-кошторисну документацію по об'єкту: "Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на дільниці Гребінка - Полтава - Красноград - Харків - Лозова. Станція стикування постійного 3,3 кВ та змінного 27,5 кВ видів тягового струму. Телемеханізація дільниці Красноград - Лозова", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2012 р. (п. 10.1 договору).

Пунктом 1.2 договору закріплено, що наукові, технічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, що становить предмет договору, відповідають завданню на проектування (додаток №1)(а.с. 35), який становить невід'ємну частину договору та вимог ДБН А.2.2.-3-2004.

Пункт 1.3 договору визначає, що приймання і оцінка розробленої документації здійснюється у відповідності до вимог завдання на проектування.

Ціна договору визначається згідно зі зведеним кошторисом (додаток №2)(а.с.36), який становить невід'ємну частину договору і складає 343029,60 грн. з ПДВ (пункту 3.1 договору). Пунктами 3.2 та 6.2.3 договору передбачено, що ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

В процесі виконання договору, ціна договору була скорегована сторонами та зменшена, що передбачається нормами договору (п.п. 3.2, 6.2.3). Зазначені зміни знайшли своє закріплення у виконавчому кошторисі (а.с. 38). У відповідності до даного документу остаточна ціна договору склала 340436,40 грн. з ПДВ.

Строк здачі робіт за договором визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору (додаток № 3)(а.с. 37). Згідно вищезазначеному додатку терміном виконання робіт з моменту підписання договору сторонами був узгоджений квітень 2012 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується накладною №28/04-12 (а.с. 61) та актом №1 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по договору № 2012-04 від 06.04.2012 р. (а.с. 39), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств 28.04.2012 р. Згідно даного акту сторони договору узгодили, що науково-технічна продукція відповідає умовам договору та технічного завдання, та оформлена належним чином. Сума, що належить до перерахування складає 340436,40 грн. з ПДВ.

Порядок здійснення оплати за виконані роботи закріплений в пункті 4 договору. Згідно положенням даного пункту, розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем на поточний рахунок позивача грошових коштів протягом 45 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 6.1 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Проте, Державне підприємство "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "Укрзалізничпроект" не виконало належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим з 06.07.12 р. утворилась заборгованість в сумі 340436,40 грн.

Позивачем до відповідача були направлені претензії № 11/03-14 від 24.03.2014 р., № 11/06-14 від 04.06.2014 р. (а.с. 42-43) з вимогою сплатити всю існуючу заборгованість та акт звірки розрахунків станом на 01.06.2014 р. (на суму 340436,40 грн.).

Але, відповідач ніяким чином на вказані претензії не відреагував, станом на момент розгляду справи, розрахунки за виконані позивачем роботи на загальну суму 340436,40 грн. не здійснив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи за спірним договором виконані позивачем без зауважень, що свідчить про наявність зобов'язання відповідача сплатити за виконані роботи в обумовлений сторонами строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було зазначено, спірним договором підряду встановлено (п. 4.1), що розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування відповідачем на поточний рахунок позивача грошових коштів протягом 45 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 340436,40 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи умови п. 4.1 договору, відповідач визнається судом таким, що з 06.07.12 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором на розробку проектно-кошторисної документації № 2012-04 від 06.04.12 р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 340436,40 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 56172,01 грн. та 3% річних в сумі 22328,90 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 55831,57 грн., а вимогу про стягнення 3% річних в сумі 22328,90 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "Укрзалізничпроект" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01095913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22, код ЄДРПОУ 237836619, п/р в Акціонерному банку "Південний" м. Донецьк, МФО 328209) основний борг в сумі 340436,40 грн., інфляційні втрати в сумі 55831,57 грн., 3% річних в сумі 22328,90 грн. та 8371,93 грн. судового збору

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.11.2014 р.

Суддя Т.В. Інте