Ухвала

від 30.10.2014 по справі 804/9407/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 804/9407/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року

у справі № 804/9407/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «АГАТ-С»

до державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «АГАТ-С» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 11 квітня 2013 року № 0001042250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60868,50 грн. та № 0001052250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34053,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі наказу № 185 від 19 лютого 2013 року у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «АГАТ-С» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран» за періоди травень 2012 року - серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 березня 2013 року № 967/22-6/33420995.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 22701,65 грн.; статтей 185, 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість на загальну суму 40579,28 грн.

За результатами оскарження акт перевірки від 26 березня 2013 року залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 26 березня 2013 року державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 11 квітня 2013 року № 0001042250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60868,50 грн., в тому числі 40579,00 грн. за основним платежем та 20289,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001052250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34053,50 грн., в тому числі 22702,00 грн. за основним платежем та 11351,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період що перевірявся товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «АГАТ-С» мало господарські взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран».

Так, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран» укладено договір поставки від 01 березня 2012 року № 1203, за умовами якого позивачем придбано товар (клей ПВА, краска флексографічна, стрічка п/п, штанцформи). Виконання умов договору підтверджується первинними документами (податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними). За умовами договору оплата товару проводиться за допомогою векселя або шляхом безготівкового розрахунку. Поставка товару здійснена транспортом контрагента. Листом від 01 серпня 2012 року № 01/08 позивач повідомив контрагента про необхідність виправлення помилки в податкових накладних № 28 від 02 липня 2012 року; № 459 від 06 липня 2012 року; № 697 від 11 липня 2012 року; № 58 від 01 серпня 2012 року щодо дати та номеру договору.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою «АГАТ-С» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран» укладено договір від 01 березня 2012 року № 0312/1 на переробку давальницької сировини, згідно з умовами якого позивач (Постачальник-отримувач) зобов'язується власними силами і коштами постачати контрагенту (Переробник) давальницьку сировину і матеріали (сировину), а Переробник приймати таку сировину з метою виготовлення з неї готової продукції (зокрема, гофровироби), і подальшої передачі готової продукції Постачальнику-отримувачу. Оплата Переробнику за виконані роботи здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Транспортування сировини, продукції і макулатури відбувається силами і за рахунок Постачальника-отримувача. Виконання умов договору підтверджується специфікаціями, актами приймання-передачі, актами приймання-передачі виконаних послуг (робіт), рахунками-фактурами, податковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними.

Між позивачем та його контрагентом укладено договір від 01 червня 2012 року № 1/06, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Лігран» проведено ремонт та технічне обслуговування обладнання по виробництву гофрокартону та виробів із нього. За умовами договору оплата послуг здійснюється векселями або шляхом безготівкового розрахунку. На підтвердження виконання умов договору надано рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень; акт прийому-передачі векселів від 31 серпня 2012 року на суму - 152590,37 грн.; акт про залік зустрічних вимог від 27 вересня 2012 року, згідно якого заборгованість позивача перед контрагентом та контрагента перед позивачем на суму 168891,86 грн. по договорам поставки, відсутня, які підтверджують проведення оплат по вищезазначеним договорам.

Судом першої інстанції встановлено, що отримані товар та послуги товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «АГАТ-С» використано у власній господарській діяльності, що підтверджується договором оренди обладнання від 01 грудня 2011 року № 01/1 та договором поставки від 04 травня 2011 року № 04/5-1 шляхом ремонту та обслуговування обладнання позивача та реалізації виробленої продукції.

Статтею 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 Податкового кодексу України, датою отримання доходів, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм даного пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Лігран» товару, робіт (послуг) підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185, пунктом 187.1 статті 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою «АГАТ-С» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентом на загальну суму податку на додану вартість 40579,28 грн., що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платників податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Договори, укладені між позивачем та контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими правочинами.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Щодо висновків відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товару (сировини, матеріалів) від постачальника до позивача, свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між сторонами господарських відносин слід зазначити наступне.

Обов'язкова наявність дорожнього листа визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, за змістом яких дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умова, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Судом встановлено, що перевезення товару до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «АГАТ-С» здійснювалось власним транспортом товариства з обмеженою відповідальністю «Лігран», у зв'язку з чим вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача дорожніх листів або товарно-транспортних накладних є безпідставною.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «АГАТ-С».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим