Ухвала

від 06.11.2014 по справі п/811/1010/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № П/811/1010/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року по справі № П/811/1010/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восход-86» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восход-86» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000242205 від 30.08.2013 року, № 0000102207 від 27.03.2014 року, № 0000112207 від 27.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, є необґрунтованими та безпідставними. Надані позивачем до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», а відтак у відповідача відсутні підстави для визнання правочину нікчемним. Висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» є безпідставним, ґрунтується на припущеннях, які недоведені у судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000112207 від 27 березня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 17 711,00 грн. за основним платежем та 1 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000102207 від 27 березня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 487,00 грн. за основним платежем та 870,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000242205 від 30 серпня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 682,00 грн., за основним платежем та 566,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм законодавства та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в ході перевірки відповідачем використано акт перевірки «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 17.06.10 по 30.04.11», відповідно до якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» контрагентам у зв'язку з відсутністю у підприємства майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Тобто, не підтверджено фактичне здійснення поставки товару (послуг) з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» позивачу у період, що перевірявся, що свідчить про те, що вказаний правочин укладений без мети настання реальних наслідків. Оскільки не підтверджено ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» податкових зобов'язань та податкового кредиту, операції між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» мають протиправний характер.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 08 по 13 серпня 2013 року працівниками Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Восход-86" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агрорегіон Трейд-7" за серпень-вересень, листопад 2010 р. та січень-лютий 2011 р., за результатами якої складено акт №17/11-23-22-05/36333104 від 14.08.2013 року, яким зафіксовано наступні порушення:

- п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) (який діяв на момент вчинення порушення) та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-ІV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за період серпень-вересень, листопад 2010 року та січень-лютий 2011 р. в сумі 10 682,00 грн.

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.4.1.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- ІV, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року в розмірі 34 666,00 грн. (а.с.9-22 Т.1).

Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000242205 від 30 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 682,00 грн., за основним платежем та 566,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000252205 від 30.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34 666,00 грн., за основним платежем та 705,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив вказані рішення Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 18.11.2013 р. про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000242205 від 30.08.2013 р. та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000252205 від 30.08.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16 955,00 грн. та не задоволено скаргу в інших частинах вказаного податкового повідомлення-рішення, а також збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 487,00 грн. і 870,00 грн. штрафної (фінансової) санкції та збільшено грошове зобов'язання з штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток в суму 1 090,00 грн.

Позивачем подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 11.02.2014 р. скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Права на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7».

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» (Постачальник) укладений договір поставки продукції від 18.01.2011 № 18, предметом якого є товар, асортимент, кількість і ціна якого зазначена в рахунку.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, факт оплати товару підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Отриманий за договором з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» товар в подальшому реалізовано третім особам, що підтверджує факт використання позивачем у господарській діяльності придбаної у ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» продукції. Вказаний факт підтверджено видатковими та податковими накладними.

Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договором товарів у відповідних податкових (звітних) періодах відповідачем не спростовуються.

Перелічені вище документи, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача - ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7».

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаного підприємства, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7» правочинів.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.02.2014 року провадження по кримінальній справі закрито, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно застосування вказаної постанови як доказу неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 19 листопада 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов