Постанова

від 12.11.2014 по справі 814/4589/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4589/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Березнегуватського районного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Березнегуватського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 4534,35 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року Березнегуватський районний центр зайнятості звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач, маючи статус безробітного, перебував у єдиному державному реєстрі підприємств установ організацій як фізична особа-підприємець, а відтак не мав права на отримання допомоги по безробіттю в розмірі 4534,35 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Березнегуватський районний центр зайнятості подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.05.2011 р. ОСОБА_1 був зареєстрований в Березнегуватському районному центрі зайнятості як шукаючий роботу.

В ході проведення звірки з Державним реєстратором Березнегуватської РДА встановлено, що відповідач перебував у Єдиному державному реєстрі підприємств установ організацій як фізична особа-підприємець і цей період співпав з періодом перебування його на обліку в РЦЗ як безробітного, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ.

За період з 13.05.2011 року по 21.09.2011 року відповідач отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття на суму 4534,35 грн., що підтверджується довідкою від 29.10.2013 року.

07.12.2005 року рішенням Господарського суду Миколаївської області було припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 Згідно довідки з ЄДРПОУ, 11.03.2006 року зазначене судове рішення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача відсутній умисел щодо недобросовісного набуття статусу безробітного та отримання матеріальної допомоги.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Підпунктом «б» пункту 3 ст. 1 Закону України № 803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до статей 4, № 755-IV державна реєстрація ФОП є засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

За змістом абз. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі і грошову.

Пунктом 8 частини першої ст. 31 Закону № 1533-III «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до абзацу першого частини третьої ст. 36 цього Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136; у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), встановлено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 07.10.2014 року, справа № 21-408а14. номер судового рішення в ЄДРСРУ 41019615.

Як установлено апеляційним судом , позивач 13.05.2011 року подав до Центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с.10).

Проте на час подання цієї заяви та протягом певного часу отримання допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як ФОП.

Так, відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про припинення підприємницької діяльності позивача датований 04.07.2011р. (а.с. 12,об).

Наведене свідчить, що відповідач не повідомив Березнегуватський РЦЗ про обставини, які могли вплинути на виплату йому допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг, а відтак існують підстави для стягнення з останнього вищезазначеної суми.

Суд першої інстанції наведене не врахував та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Березнегуватського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 814/4589/13-а - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Березнегуватського районного центру зайнятості (р\р 37172001000440 ГУДКУ в Миколаївської області, код ЄДРПОУ 22434058, МФО 826013) незаконно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 4534,35 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні тридцять п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян