Рішення

від 19.11.2014 по справі 922/3829/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р.Справа № 922/3829/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Вовчанського підприємства теплових мереж, м. Вовчанськ до ТОВ магазин "Книги", м. Вовчанськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Грубник Н.С., дов. № 1786 від 11.12.13 р.;

відповідача - Денисенко Л.В., директор;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Вовчанське підприємство теплових мереж, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.10.14 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Книги" основний борг в сумі 13404,37 грн., 1544,97 грн. пені, інфляційні втрати в сумі 2240,88 грн., 3% річних в сумі 1948,51 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором №42 від 01.09.2003 р.

14.11.14 р. відповідач надав письмовий відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що ставить під сумнів достовірність відображення показників використаної теплової енергії в рахунках за січень-березень 2013 року. Крім того, відповідач вважає, що позивачем при розрахунку навантаження не враховано відключення від системи опалення частини площі магазина в 31,9 кв.м. Відповідач також просить узгоджену заборгованість розстрочити на період до 31.12.15 р., посилаючись на скрутне фінансове становище та існуючу заборгованість ПАТБ "Меркурій" перед відповідачем в сумі 35450,47 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.10.14 р. по 03.11.14 р., для надання сторонами додаткових документів по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.14 р., за клопотанням позивача, строк розгляду справи продовжено по 23 листопада 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.14 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав додаткові документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучив їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.14 р. підтримав свій відзив, проти задоволення позову заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.03р. між Вовчанським підприємством теплових мереж (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Книги" (відповідач, споживач) було укладено договір № 42 про постачання теплової енергії (далі - договір)(а.с. 12-14), відповідно до умов якого, Енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі п.10.4, договір був пролонгований на 2013 рік.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно додатків 1а, 1б, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари.

Як вбачається з матеріалів справи, Вовчанське підприємство теплових мереж, на підставі договору, з 15.10.2012 року здійснило постачання теплової енергії у нежитлові приміщення будівлі за адресою: м. Вовчанськ, вул. Дзержинського, 3, які займає відповідач, що підтверджується відповідним актом (а.с. 62).

Відповідно до розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області № 70 від 12.04.13 р. (а.с. 65), опалювальний сезон припинений з 15 квітня 2013 року.

На підставі зазначеного, відповідачу постачалась теплова енергія, відповідно до умов договору.

Нарахування обсягів теплової енергії відповідачу здійснюється розрахунковим способом згідно з п. 5.1 та п. 5.6 договору про постачання теплової енергії. Оскільки відповідач не має особистого лічильника, а підключений до джерела тепла з приладом обліку, то теплова енергія (згідно показань лічильника) розподілялась між споживачами пропорційно їх договірним навантаженням.

Відповідно до додатку № 1 договору (а.с. 17), максимальні теплові навантаження на об'єкт відповідача площею 244,1 кв.м. складає 0,015 Гкал/годину.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за період з січня по квітень 2013 року підтверджується актами виконаних робіт про кількість спожитої теплової енергії за січень-квітень 2013 року за підписом представника будинку, який відповідає за показання лічильника (а.с. 50, 51, 53, 54, 56, 59, 60), та узгоджується з додатком № 1 договору (а.с. 17) і розподілом теплової енергії (а.с. 49, 52, 55, 58).

За умовами п.6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3 договору, відповідач за 15 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість, зазначеної договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та втрат тепла в мережах споживача. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).

Згідно з п. 3.2.2 договору, відповідач зобов'язався виконувати порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписанням акту.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданої позивачем теплової енергії за період з січня по квітень 2013 року в повному обсязі не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 13404,37 грн., що також підтверджується відповідним актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 20), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено, відповідно до п.6.5 договору, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач, станом на момент розгляду справи, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня по квітень 2013 року в розмірі 13404,37 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язань за договором №42 від 01.09.2003 р. щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії з 16-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на невірне відображення показників використаної теплової енергії в рахунках за січень-березень 2013 року, судом відхиляється, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт про кількість спожитої теплової енергії за січень-квітень 2013 року за підписом представника будинку, який відповідає за показання лічильника (а.с. 50, 51, 53, 54, 56, 59, 60). Зазначене в рахунках навантаження узгоджується з додатком № 1 договору (а.с. 17) і відповідними розподілами теплової енергії (а.с. 49, 52, 55, 58). Крім того, в додатку № 1 договору, який був підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, закріплено, що максимальні теплові навантаження на об'єкт відповідача площею 244,1 кв.м. складає 0,015 Гкал/годину. Саме на підставі вказаних показників навантаження, які були узгоджені з відповідачем, позивачем здійснювався розрахунок обсягів спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період.

За таких підстав, заперечення відповідача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 13404,37 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1544,97 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7.2.2 договору, у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що позивач, при розрахунку пені, не врахував припис ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки останній мав право на нарахуванням пені, зокрема, за квітень 2013 року з 16.05.13 р. по 16.11.13 р., в той час коли позивачем нарахована пеня за період з 03.03.14 р. по 31.08.14 р.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 1544,97 пені такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2240,88 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а вимогу про стягнення 3% річних такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 1942,79 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку узгодженої заборгованості на період до 31.12.15 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Відповідач посилається на скрутне фінансове становище та на існуючу заборгованість ПАТБ "Меркурій" перед відповідачем в сумі 35450,47 грн., проте жодних доків в підтвердження викладених обставин відповідачем не надано, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача охоплюються його (ТОВ "Магазин "Книги") підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик на позивачем шляхом надання розстрочки виконання судового рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про розстрочку узгодженої заборгованості на період до 31.12.15 р. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Книги" (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Дзержинського, 3, код ЄДРПОУ 23908512) на користь Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Дзержинського, 3А, код ЄДРПОУ 32447026) основний борг в сумі 13404,37 грн., інфляційні втрати в сумі 2240,88 грн., 3% річних в сумі 1942,79 грн. та 1678,96 грн. судового збору

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.11.2014 р.

Суддя Т.В. Інте