Постанова

від 30.10.2014 по справі 813/6188/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року Справа № 813/6188/14 Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Зінкевич О.М., Куць В.І.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2014 року № 0001392201 та від 21.07.2014 року № 002052201,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» (надалі - ТзОВ «Львівська ізоляція») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2014 року № 0001392201 та від 21.07.2014 року № 002052201, винесених - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Алексгрупп» (ЄДРПОУ 35788359) за період з 22.03.2010 року по 01.01.2013 року, відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між учасниками господарських правовідносин.

Посилається на протиправність винесених податкових повідомлень-рішень № 0001392201 від 07.05.2014 року та № 002052201 від 21.07.2014 року. Вважає безпідставними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 349 13-50-22-01-17/22360905 від 15.04.2014 про нереальність здійснення господарських відносин з контрагентом ПП «Алексгрупп», оскільки у позивача наявні усі необхідні документи, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідач в акті перевірки приділяє значну увагу відсутності товарно-транспортної накладної, що на його думку, підтверджує факт відсутності доказів відвантаження, транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Львівська ізоляція» від ПП «Алексгрупп». Предметом перевірки була господарська операція щодо поставки товару, а не щодо здійснення факту перевезення, крім того товарно-транспортна накладна не єдиний первинний документ, що надає право на списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та виникнення права на оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів. Податкове законодавство, зазначає позивач, не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Наявність, зокрема, податкових накладних, на думку позивача, є достатньою підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту та підтверджує реальність проведених операцій. Позивач зазначає, що ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області без жодних обґрунтованих підстав проігнорувало подані для перевірки первинні документи, внаслідок чого дійшли хибних висновків про діяльність ТзОВ «Львівська ізоляція». Висновки про законність господарських операцій, які були предметом перевірки, ґрунтувались виключно на припущеннях перевіряючого органу та не наведено жодних фактів, які б беззаперечно підтверджували факт відсутності господарських операцій з поставки труб. Таким, висновки акту перевірки є виключно суб'єктивними, а отже, винесені податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014 року № 0001392201 та від 21.07.2014 року № 002052201 підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що аргументи наведені у позовній заяві ТзОВ «Львівська ізоляція» не спростовують виявлених порушень податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки від № 349 13-50-22-01-17/22360905 від 15.04.2014 року щодо заниження податку на прибуток за загальну суму 31164,00 грн та податку на додану вартість на загальну суму 27099,00 грн. У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

У період з 02.04.2014 року по 08.04.2014 року посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Мндоходів у Львівській області на підставі направлення на проведення перевірки від 02.04.2014 року № 207 та наказу від 02.04.2014 року № 207 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляція» (код ЄДРПОУ 223609058) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Алексгрупп» (ЄДРПОУ 35788359) за період з 22.03.2010 року по 01.01.2013 року.

За наслідками вказаної перевірки складений Акт № 349 13-50-22-01-17/22360905 від 15.04.2014 року (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Львівська ізоляція»:

- п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПУ України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31164,00 грн в тому числі за 3-й квартал 2011 року на суму 31164,00 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 27099,00 грн, в тому числі за липень 2011 року в сумі 9642,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 8333,00 грн, за вересень 2011 року в сумі 9124,00.

На підставі Акта перевірки № 349 13-50-22-01-17/22360905 від 15.04.2014 року, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001402201 від 07.05.2014 року, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Львівська ізоляція» за платежем «податок на додану вартість» на суму 40648,50 грн, в тому числі - 27099,00 грн за основним платежем та 13549,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- 0001392201 від 07.05.2014 року, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Львівська ізоляція» за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 31164,00 грн, в тому числі - 31164,00 грн за основним платежем;

- від 21.07.2014 року № 002052201 по платежу «податок на додану вартість» на суму 33873,75 грн, в тому числі 6774,75 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив такі в судовому порядку.

При вирішенні такого спору, суд виходив з наступного.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відовідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як видно з матеріалів справи, 11.07.2011 року між ТзОВ «Львівська ізоляція» (надалі - Покупець) та ПП «Алексгрупп» (надалі - Постачальник) укладено договір поставки № 78 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 даного Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві труби сталеві спіралешовні і прямо шовні, ззовні та всередині очищені від іржі та ізоляції, довжиною 9-13 мм в кількості 15,76 т за ціною 3670,00 грн за 1 т з ПДВ. Згідно з умовами договору Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору ПП «Алексгрупп» надало ТзОВ «Львівська ізоляція» видаткові та податкові накладні на загальну суму 162592,34 грн, в тому числі ПДВ - 27098,72 грн та докази подальшої реалізації товару.

Як зазначено в Акті перевірки, перевірка ТзОВ «Львівська ізоляція» проводилась в межах постанови від 15.02.2014 року старшого слідчого УМВС України у Херсонській області старшого лейтенанта міліції Боляновського Д.І. в межах кримінального провадження № 12013230240000141 за ч.2 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва шляхом придбання посадовою особою ПП «Алексгрупп» ОСОБА_5 ряду суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної із переведенням безготівкових грошових коштів у готівку, не маючи при цьому намірів здійснювати законну господарську діяльність.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що після перереєстрації на його ім'я ряду суб'єктів господарювання, в тому числі ПП «Алексгрупп» він фактично ніякої участі у фінансово-господарській діяльності підприємства не брав.

При проведення перевірки, посадовими особами податкового органу використано матеріали перевірки ПП «Алексгрпп», а саме:

- Акт ДПІ у м.Херсоні від 31.10.2011 року № 58/15-2/35788359 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Алексгруп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2010 - березні 2011 року; червні-липні 2011 року;

- Акт ДПІ у м.Херсоні від 21.10.2011 року № 53/15-2/35788359 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Алексгруп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ЗАТ «Київське кожгалантерейне підприємство «Кіко» (код ЄДРПОУ 34925548), ЗАТ «Сатлайн» (код ЄДРПОУ 32664899), ПП Фірма «Фелд» (код ЄДРПОУ 13379082), ТОВ «Схід Авто» (код ЄДРПОУ 32073148), ТОВ «Укрметал КНТ» (код ЄДРПОУ 32304132), ТОВ «Нормаль-Центр» (код ЄДРПОУ 24581102), ТОВ «Фелд-Інтер+» (код ЄДРПОУ 32292819) у серпні 2011 року;

- Акт ДПІ у м.Херсоні від 23.11.2011 року № 75/15-2/35788359 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Алексгрупп» (код ЄДРПОУ 35788359) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ЗАТ «Южмормонтаж» (код ЄДРПОУ 14122468) у вересні 2011 року.

Проведеними перевірками не встановлено місцезнаходження ПП «Алексгрупп». Здійснено виїзд за адресою реєстрації ПП «Алексгрупп» (м. Херсон, вул. Укрніоз, 10) та опитано гр. ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1., мешкає за адресою: АДРЕСА_1). Під час опитування гр. ОСОБА_6 повідомила, що за вказаною адресою офісного, складського або іншого приміщення, яке б належало ПП «Алексгрупп» не знаходиться та дана квартира використовується як житло. Опитано гр. ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., мешкає за адресою: АДРЕСА_2), який надає свої послуги гр. ОСОБА_5 в якості юриста-консультанта ПП «Алексгрупп», так як останній не має досвіду роботи по веденню фінансово-господарської діяльності підприємства. 18 жовтня 2011 року опитуванням гр. ОСОБА_5 встановлено, що він є директором, бухгалтером та одноосібним засновником ПП «Алексгрупп» з 01.03,2011 року, до цього працював головним інженером на ТОВ «Енергія» та має неповну вищу освіту за технічною спеціальністю (автоматизація технологічних процесів), веденню бухгалтерського та іншого обліку він ніколи не вивчав, найманих працівників на підприємстві немає.

Отже, проведеними перевірками встановлена відсутність в ПП «Алексгрупп» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Позивачем, в свою чергу, не надано достатніх та належних доказів, які б спростовували вказані вище висновки ДПІ у м. Херсоні та пояснення свідка у досудовому розслідуванні - директора ПП «Алексгруп» стосовно неможливості фактичного здійснення ПП «Алексгруп» господарських операцій.

Слід зазначити, що представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак, з урахуванням усіх обставин справи, не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 28.08.2014 у справі №810/3268/13-а (К/800/32234/14) врахував акти про неможливість проведення перевірок контрагентів, якими встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з яких вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в постанові від 12.06.2014 року № К/9991/6620/11.

Окрім цього, Верховний Суд України, у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виклав наступну правову позицію. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Алексгрупп»» з урахуванням пояснень директора ПП «Алексгруп», обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

За наведених обставин, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014 року № 0001392201 та від 21.07.2014 року № 002052201 винесені податковим органом правомірно.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 1882 від 04.09.2014 року та № 2038 від 24.09.2014 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн тобто 10% розміру ставки судового збору.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» на користь бюджету решта суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 30 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04.11.2014 року.

Суддя Мричко Н.І.