Постанова

від 14.11.2014 по справі 826/13874/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 листопада 2014 року 09:35 №826/13874/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» додержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0003712204, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 №0003712204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.07.2014 №32/26-57-22-04-10/37226981 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» за лютий 2014 року, необґрунтовано прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0003712204.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.07.2014 № 32/26-57-22-04-10/37226981та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0003712204.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» за лютий 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» пункту 198.6 статті 198 та пунктів 201.10, 201.6 статті 201 та Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 117 500,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 11.07.2014 №32/26-57-22-04-10/37226981 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 №0003712204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146 875,00 грн, у тому числі: 117 500,00 грн - основний платіж, 29 375,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні відносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпункт 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України визначає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наведені положення дають підстави для висновку, що відсутність податкової накладної та порушення порядку її оформлення (у т.ч. відсутність факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо така реєстрація обов'язкова) не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

В силу наведених вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

У той же час згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема про податкову накладну та/або розрахунок коригування, - витяг з Реєстру.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом перевірити відповідні відомості, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

Крім того позивачем не реалізовано його право на подання заяви із скаргою на недобросовісного постачальника в разі порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкових декларацій в Єдиному реєстрі, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано до матеріалів справи договір поставки від 29.11.2013 № 29/11-МБ, податкові накладні від 29.11.2013 № 3, від 03.12.2013 № 2, від 04.12.2013 № 8, платіжні доручення від 29.11.2013 № 140, від 29.11.2013 № 141, від 03.12.2013 № 143, видаткові накладні від 29.11.2013 № 165, від 03.12.2013 № 192, від 04.12.2013 № 198.

Проте, встановлений перевіркою факт ненаправлення до Єдиного реєстру податкових накладних від 29.11.2013 № 3, від 03.12.2013 № 2, від 04.12.2013 № 8 товариством з обмеженою відповідальністю «МБ Тревел Компані» позивачем не спростовано та не надано жодних доказів на підтвердження виконання позивачем вимог, необхідних для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними від 29.11.2013 № 3, від 03.12.2013 № 2, від 04.12.2013 № 8 в рамках положень статті 201 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, дає підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.08.2014 №0003712204 винесене правомірно та обгрунтовано.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 № К/9991/80168/12.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2014 № 0003712204 позивачеві визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 146 875,00 грн, 2 відсотка від якої складає суму 2 937,50 грн.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 293,75 грн, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 643,75 грн (2 937,50 грн - 293,75 грн).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прауд-трейдінг» (03148, місто Київ, проспект Леся Курбаса, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 37226981) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві № 31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2 643,75 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 75 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.