Рішення

від 18.11.2014 по справі 925/1543/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.14р. Справа № 925/1543/14

За позовом Приватного підприємства "ЛАЛІ-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКС ГРАНД"

про стягнення 38 702,14 грн. за перевезення вантажу у міжнародному сполученні

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 38 702,14 грн. за перевезення вантажу у міжнародному сполученні, з яких: 37 500,00 грн. - основного боргу, 1 202,14 грн. - пені, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.09.14р. позовну заяву Приватного підприємства "ЛАЛІ-ТРАНС" до ТОВ "ЮНІКС ГРАНД" про стягнення 38 702,14 грн. за перевезення вантажу у міжнародному сполученні, надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.14р. порушено провадження у справі № 925/1543/14, справу призначено до розгляду у судовому засіданні. Розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 17.11.14р. сторони не з'явились.

Відповідач явку повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив. Відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Клопотання про відкладення розгляду спору від Відповідача не надходило.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.14р. сторонами укладено договір № 50 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), за п. 2.6 якого Позивач зобов'язався надати Відповідачеві за попереднім замовленням послуги з перевезення вантажів автомобілями з причепами, а Відповідач зобов'язався сплатити одержані послуги.

Позивач одержав від Відповідача 3 разові договори - заявки від 06.06.14р. на перевезення вантажу у міжнародному сполученні (надалі - заявки), за маршрутом м. Дніпропетровськ (Україна) - м. Москва (Російська Федерація). Обумовлена вартість трьох перевезень становить 40 500,00 грн. Вантаж - напої.

Міжнародні перевезення вантажу Позивачем здійснювались транспортними засобами з напівпричепами:

- SCANIA держ.номер СА 5066АЕ, напівпричіп СА0684ХО - з 06.06.14р. по 10.06.14р.;

- SCANIA держ.номер СА 4051АМ, напівпричіп СА1286ХТ - з 06.06.14р. по 10.06.14р.;

- SCANIA держ.номер СА 5066АЕ, напівпричіп СА0684ХО - з 20.06.14р. по 25.06.14р.

Позивач виконав перевезення відповідно до умов заявок, що підтверджується підписом одержувача та відбитком печаток ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БИОЛА-СИТИ" м. Москва.

Відповідно до умов заявок Відповідач повинен розрахуватися із Позивачем шляхом безготівкового розрахунку протягом 15 днів після отримання оригіналів документів.

Оригінали:

- міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 06.06.14р.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 106 від 10.06.14р.;

- рахунку-фактури № 106 від 10.06.14р.;

- податкової накладної № 103 від 10.06.14р;

- міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 06.06.14р.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 109 від 10.06.14р.;

- рахунку-фактури № 109 від 10.06.14р.;

- податкової накладної № 106 від 10.06.14р.

Відповідач одержав 18.06.14р., що підтверджується розпискою директора, підпис якого скріплено печаткою підприємства.

Оригінали:

- міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 20.06.14р.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 120 від 25.06.14р.;

- рахунку-фактури № 120 від 25.06.14р.;

- податкової накладної № 117 від 25.06.14р.

Відповідач одержав 08.07.14р., що підтверджується розпискою директора, підпис якого скріплено печаткою підприємства.

За даними Позивача, 02.07.14р. Відповідач перерахував йому лише 3 000,00 грн.

Згідно з п. 5.5 Договору, у випадку порушення Експедитором строків оплати вартості послуг за даним Договором, Перевізник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення оплати за кожен день прострочення, від суми прострочення.

На прострочений борг Відповідача - 37 500,00 грн., Позивач нарахував пеню - 1 202,14 грн. за період прострочення з 24.07.14р. по 29.08.14р.

Наведене є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Аналогічні положення містять ст. 909, 919 ЦК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженим матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКС ГРАНД" (юридична адреса: 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд. 82; фактична адреса: 49082, м.Дніпропетровськ, вул. Мінусинська, 245, код 38676522) на користь Приватного підприємства "ЛАЛІ-ТРАНС" (18016, м. Черкаси, вул. Калініна, буд.57, кв.68, код 21367124) 37 500 грн. - основного боргу, 1 202,14 грн. - пені, 1 827,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане