Рішення

від 18.11.2014 по справі 904/7335/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.14р. Справа № 904/7335/14

За позовом Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу № 123 "Прожектор", м. Дніпропетровськ

про стягнення 79 615,49 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Іщенко Ю.С. - представник (дов. № 28 від 04.02.2014)

від відповідача: Власенко В.М. - голова

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 123 "Прожектор" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 050467 від 20.10.2011 у розмірі 82 615,49 грн., з яких: 76 081,72 грн. основний борг, 6 533,77 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 050467 від 20.10.2011 в частині своєчасної та повної сплати теплової енергії за період з 01.10.2013 по 01.07.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.10.2014 на 28.10.2014.

28.10.2014 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 79 615,49 грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 3 000,00 грн.

28.10.2014 представник відповідача надав письмові пояснення по суті спору.

28.10.2014 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2014.

18.11.2014 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 67615,49 грн., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 15 000,00 грн.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Житлово-будівельним кооперативом " 123 "Прожектор" (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 050467 (а.с.8).

20.02.2014 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Житлово-будівельним кооперативом " 123 "Прожектор" (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 050467 (а.с.14).

Відповідно до пункту 1.1 договорів енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договорів встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб),

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб,

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою,

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

На виконання умов договорів, позивачем здійснено поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 96 123,02 грн., про що складені акти прийому-передачі виконаних робіт:

- за жовтень 2013 на суму 6 397,39 грн.,

- за листопад 2013 на суму 9 136,75 грн.,

- за грудень 2013 на суму 16 948,19 грн.,

- за січень 2014 на суму 19 814,78 грн.,

- за лютий 2014 на суму 25 065,67 грн.,

- за березень 2014 на суму 14 863,63 грн.,

- за квітень 2014 на суму 3 896,58 грн. (а.с.30-36).

31.05.2014 було проведено корегування на суму -20 041,30 грн. (а.с.28)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 76 081,72 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.37).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до пункту 7.3 договорів споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (пункт 7.4 договорів).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату теплової енергії № 010402:

- від 31.10.2013 на суму 6 397,39 грн.,

- від 30.11.2013 на суму 9 136,75 грн.,

- від 31.12.2013 на суму 16 948,19 грн.,

- від 31.01.2014 на суму 19 814,78 грн.,

- від 28.02.2014 на суму 25 065,67 грн.,

- від 31.01.2014 на суму 14 863,63 грн.,

- від 30.04.2014 на суму 3 896,58 грн. (а.с.21-27).

Відповідач частково оплатив спожиту теплову енергію у розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію становить 61 081,72 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 7.4 договору строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії у повному обсязі відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 61 081,72 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 13.11.2013 по 24.07.2014 у сумі 6 533,77 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Приймаючи до уваги майновий стан відповідача, враховуючи те, що відповідач визнав суму заборгованості та частково сплатив її, господарський суд за власною ініціативою вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 50 % від належної до стягнення суми, що становить 3 266,89 грн.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 123 "Прожектор" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 63; ідентифікаційний код 23360497) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 61 081,72 грн., пеню у сумі 3 266,89 грн. та судовий збір у сумі 1 827,00 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19.11.2014

Суддя Я.С. Золотарьова