Ухвала

від 07.10.2014 по справі 10/267

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/28206/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Берегометського сільського споживчого товариства

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року

у справі № 10/267

за позовом Берегометського сільського споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області,

за участю Прокуратури Чернівецької області

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Берегометське сільське споживче товариство (далі - Берегометське ССТ; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області (далі - ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області; відповідач) про визнання недійсними рішень № 0001462300 від 14 липня 2008 року та № 0001872300 від 08 вересня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області проведено перевірку магазину № 96, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 240010172304 від 26 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001462300 від 14 липня 2008 року, яким до Берегометського ССТ застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 485 681,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірний акт індивідуальної дії залишено без змін, а також додатково застосовано до товариства суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 309,00 грн., що стало підставою для прийняття рішення № 0001872300 від 08 вересня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3, статті 10 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Постанова № 1336) у зв'язку з незастосуванням реєстратора розрахункових операцій при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів у розмірі 75 000,00 грн. на один структурний підрозділ, а також реалізацією однієї пляшки слабоалкогольного напою «Текіза» вартістю 3,70 грн. та однієї пачки сигарет «Пріма-срібна» вартістю 1,50 грн. без застосування книги обліку розрахункових операцій та без видачі відповідної розрахункової квитанції.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 265/95-ВР перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

У пункті 2 Постанови № 1336 встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстратора розрахункових операцій є обов'язковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених, зокрема, в пункті 4 переліку (роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємством споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва) - 75 000,00 грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг)).

При цьому слід враховувати, що в розглядуваній ситуації обсяг розрахункових операцій з продажу товарів має обчислюватись за календарний рік.

Календарний рік - проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

В наведеному випадку судами про дослідженні книги обліку розрахункових операцій з'ясовано, що позивачем за період з 04 січня 2007 року по 29 серпня 2007 року перевищено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій у розмірі 75 000,00 грн., зокрема, обсяг розрахункових операцій склав 75 250,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» передбачено, що строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій складає один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

А відтак, Берегометське ССТ було зобов'язане з 29 вересня 2007 року при проведенні розрахункових операцій застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Доводи касаційної скарги про порушення податковим органом строку застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України) колегія суддів відхиляє, позаяк за змістом наведеної законодавчої норми адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, порушення позивачем вимог Закону № 265/95-ВР та Постанови № 1336 відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 29 вересня 2007 року по 26 червня 2008 року, виявленням якого є дата складання акту перевірки - 26 червня 2008 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідачем до Берегометського ССТ рішеннями № 0001462300 від 14 липня 2008 року та № 0001872300 від 08 вересня 2008 року в межах визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Берегометського сільського споживчого товариства відхилити, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.