Постанова

від 14.10.2014 по справі 2а/2570/879/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/42497/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року

у справі № 2а/2570/879/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коват»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коват» (далі - ТОВ «Коват»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладене в листі № 1313/10/15-119 від 23 січня 2012 року. Зобов'язано ДПІ у м. Чернігові ДПС видати ТОВ «Коват» свідоцтво платника єдиного податку згідно з поданою заявою про застосування спрощеної системи оподаткування в 2012 році.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Чернігові ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 січня 2012 року позивачем подано до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2012 року та вказано обрані види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: 36.22.0 - виробництво ювелірних виробів; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна; 74.87.0 - надання інших комерційних послуг; 51.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення; 74.70.0 - прибирання виробничих приміщень; 71.34.0 - оренда інших машин та устаткування.

Листом № 1313/10/15-119 від 23 січня 2012 року ДПІ у м. Чернігові ДПС відмовлено ТОВ «Коват» у видачі свідоцтва платника єдиного податку з огляду на те, що в силу прямої законодавчої заборони не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що податковим органом неправомірно відмовлено товариству у видачі свідоцтва платника єдиного податку, оскільки положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) не встановлено обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво ювелірних виробів.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України (в редакції Закону України від 04 листопада 2011 року № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» (далі - Закон № 4014-VI)) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

ПК України не містить нормативного визначення поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» та поняття «діяльність з їх видобутку, виробництва та реалізації», а відтак з огляду на вимоги пункту 5.3 статті 5 ПК України для встановлення змісту зазначених понять застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 637/97-ВР).

У статті 1 Закону № 637/97-ВР поняття ювелірних виробів розкрито через визначення дорогоцінних металів, якими є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а також через визначення дорогоцінного каміння, яким є природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 637/97-ВР всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 244, виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Таким чином, спеціальне законодавство у галузі контролю за операціями з дорогоцінними металами відносить ювелірні вироби до дорогоцінних металів та, відповідно, виробництво ювелірних виробів - до виробництва дорогоцінних металів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що з набранням чинності (01 січня 2012 року) Законом № 4014-VI та до набрання чинності (01 липня 2012 року) Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», яким внесено зміни до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, особи, які здійснювали виробництво ювелірних виробів, не мали правових підстав для застосування спрощеної системи оподаткування.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.