Рішення

від 18.11.2014 по справі 10/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/144 18.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут груп Україна"

до Дочірнього підприємства "Інтер'єр"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Клименко В.Є. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 18 листопада 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

05 травня 2010 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут груп Україна" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 30 квітня 2010 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Інтер'єр" (відповідач) заборгованості за договором підряду № 2009/32 від 23.07.2009 року в сумі 8 389,38 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 38 копійок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 10/144, розгляд справи призначено на 17.06.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 01.07.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2010 року зупинено провадження у справі № 10/144 до вирішення в судовому порядку справи № 7/063-10, за позовом Дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут груп Україна" про стягнення 77 683,62 грн., та набрання законної сили судовим рішенням прийнятим за результатами розгляду, зобов'язано сторони повідомити про настання обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Листом № 10/144 від 15.09.2014 року судом зобов'язано сторін надати суду відомості щодо усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі у справі № 10/144 з наданням доказів на підтвердження відповідних обставин.

01 жовтня 2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов лист б/н від 29.09.2014 року, в якому ДП "Інтер'єр" повідомив суд, що 29.11.2012 року Господарським судом Київської області у справі № 7/063-10 було прийнято рішення, в апеляційному порядку оскаржено не було, рішення набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року поновлено провадження у справі № 10/144, розгляд справи призначено на 04.11.2014 року.

31 жовтня 2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 30.10.2014 року, які долучено судом до матеріалів справи № 10/144.

Судове засідання, призначене на 04.11.2014 року, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року розгляд справи відкладено до 18.11.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2009 року між позивачем (надалі - Підрядник або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Довіритель) (разом - сторони) було укладено договір підряду № 2009/32 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір підряду), відповідно до п. 1.1 якого на умовах Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій

ризик виконати Роботи з налаштування наливної підлоги, з використанням матеріалів Підрядника та власного устаткування - в обсягах, видах, у строки і по ціні, погоджених Сторонами в Договорі, а Замовник зобов'язується надати Підряднику місце для виконання Робіт, прийняти і оплатити виконані Роботи.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Підрядник надав Замовнику робіт на суму 98 858,04 грн., однак Довіритель роботи оплатив лише частково, зокрема на суму 90 468,66 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 8 389,38 грн., тобто 98 8528,04 грн. - 90 468,66 грн.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та мотивуючі у своєму відзиві заперечення на позов зауважив на тому, що щодо необхідності проведення додаткових робіт на суму 8 389,38 грн., і у зв'язку з цим перевищення твердого кошторису, то позивач відповідача не повідомляв, крім того, cт. 844 ЦК України визначено, що у разі перевищення твердого кошторису, усі пов'язані з цим витрати несе Підрядник, а тому не вбачається підстав для стягнення з відповідача 8 389,38 грн., як суми боргу.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже було встановлено судом, 23 липня 2009 року між сторонами укладено договір підряду № 2009/32 за п. 1.1 якого на умовах Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати Роботи з налаштування наливної підлоги, з використанням матеріалів Підрядника та власного устаткування - в обсягах, видах, у строки і по ціні, погоджених Сторонами в Договорі, а Замовник зобов'язується надати Підряднику місце для виконання Робіт, прийняти і оплатити виконані Роботи.

17 березня 2010 року Підрядником було складено акту № 1 (копія в справі), згідно умов якого вартість виконаних робіт становить - 98 858,04 грн.

Матеріали справи свідчать, що в той же день, Замовником складено дефектний акт б/н щодо виконаних Підрядником робіт (копія акту в справі).

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Київської області від 29.11.2012 року у справі № 7/063-10 за позовом Дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут груп Україна" про стягнення 77 683,62 грн., позовні вимоги Дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд Інвестментс Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут груп Україна" про стягнення 77 683,62 грн. - судом задоволено повністю (копія судового рішення міститься в справі).

У відповідному судовому рішенні судом зазначені факти в частині того, що 17.03.2010 року позивачем було складено та підписано Дефектний акт огляду пред'явлених до здачі в експлуатацію приміщень з виконаними наливними бетонними полімерними покриттями підлоги ресторану «У станка», у якому зафіксовані 10 пунктів основних дефектів, за якими встановлено неналежну якість виконуваних підрядником робіт. Зі сторони відповідача вказаний акт не був підписаний, у графі «Від виконавця» було зазначено незгоду з дефектним актом за підписом ОСОБА_2 18.03.2012 року відповідачем було наданий висновок по дефектному акту огляду здачі-приймання робіт підрядником на об'єкті за адресою вул. Жилянська, 97-А ресторан «У станка», в якому відповідач зазначив, що позивачем не були дотримані норми надання технічних умов для проведення робіт зі сторони замовника, недотримані технічні характеристики після укладки підлоги, все внутрішнє приміщення було у воді з рівнем 250-27- мл. Щодо деяких пунктів дефектного акту відповідач зазначив, що готовий виконати роботи - дрібний ремонт, при оплаті матеріалів замовником. Строки проведення робіт - 7 діб з моменту отримання оплати за матеріали. Як відмічено судом, враховуючи не усунення відповідачем недоліків, господарський суд дійшов до висновку, що позивач правомірно відмовився від договору та звернувся до суду за відшкодуванням збитків. Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що Дефектний акт від 17.03.2010 року не може бути взятий до уваги з огляду на те, що п. 4.3. договору передбачено складання двостороннього акту, тобто за участю відповідача, однак позивачем не було направлено жодного повідомлення відповідачу про необхідність складання дефектного акту. Вказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки, як було зазначено вище, позивачем на адресу відповідача 12.03.2010 року направлено повідомлення вих. № 07-03/10 з проханням передати частково виконані роботи згідно акту виконаних робіт в 2-х денний термін з дати отримання повідомлення. При цьому, як вбачається з пояснень позивача, сторонами було узгоджено дату та час прийняття робіт (17.03.2010 року). Разом з тим, з дефектного акту від 17.03.2010 року вбачається, що зі сторони відповідача в ньому розписався ОСОБА_2, з відміткою «Не згоден з дефектним актом». Під час судових засідань відповідач визнав, що ОСОБА_2 є представником підрядника, а отже, при складанні Дефектного акту представник відповідача був присутнім на об'єкті. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідь - висновок від 18.03.2010 року на дефектний акт від 17.03.2010 року, була надана відповідачем 18.03.2010 року, тобто на наступний день після його складання. У вказаному висновку, окрім вищевказаного, відповідач не спростовує жодного з недоліків по виконаним роботам, а навпаки зазначає, що недоліки, визначені пунктами 2,3,4,7,8 дефектного акту готові виправити, виконавши роботи підрядником - дрібний ремонт, при оплаті матеріалів замовником. Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що дефектний акт від 17.03.2010 року є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність недоліків в роботі, виконаній відповідачем.

За таких обставин, встановленими у рішенні господарського суду є факти щодо, в тому числі, відмови Замовника від Договору та про те, що дефектний акт б/н від 17.03.2010 року є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність недоліків в

роботі, виконаній Підрядником.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, зважаючи на факт відмови Замовника від Договору та те, що дефектний акт б/н від 17.03.2010 року підтверджує наявність недоліків в роботі, виконаній Підрядником, про що зауважено в рішенні Господарського суду Київської області від 29.11.2012 року у справі № 7/063-10, з чого, по суті, слідує факт недоліків в роботі, виконаній Підрядником згідно акту № 1 від 17.03.2010р., необґрунтованими та недоведеними, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є викладені позивачем у позовній заяві б/н від 30 квітня 2010 року твердження щодо стягнення боргу за Договором по неоплаченим в повному обсязі роботам згідно акту б/н від 17.03.2010 року.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Копія даного рішення направити позивачу по справі № 10/144.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя О.В. Котков