Ухвала

від 20.11.2014 по справі 6-33394св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади Луб'янської сільської ради, управління Держземагентства у Синельниківському районі, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина на спірну земельну ділянку площею 6,170 га, яка розташована на території Луб'янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Незважаючи на те, що він на момент смерті батька проживав з ним та фактично прийняв спадщину, рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2008 року спадщина після смерті ОСОБА_6 була визнана відумерлою та рішенням Луб'янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області зазначена земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_5, відповідачу у справі.

Оскільки судове рішення про визнання спадщини відумерлою було скасовано, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Луб'янської сільської ради від 12 червня 2008 року № 197-19/V в частині передачі у власність земельної ділянки площею 6,170 га ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 827945, кадастровий номер 1224883000-01-002-0239, площею 6,170 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Луб'янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області і виданий на ім'я ОСОБА_5 11 лютого 2009 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010913100096, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним рішення 19 сесії 5 скликання Луб'янської сільської ради від 12 червня 2008 року № 197- 19/V в частині передачі у власність земельної ділянки площею 6,170 га ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 827945, кадастровий номер 1224883000-01-002-0239, площею 6,170 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Луб'янської сільської ради Синельниківського району, виданий 11 лютого 2009 року на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010913100096, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовної вимоги в частині скасування рішення Луб'янської сільської ради від 12 червня 2008 року № 197- 19/V.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року, оскільки воно законне та обґрунтоване, так як позивач із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька до нотаріуса не звертався. Постійне проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини документами не підтверджено, і, як пояснив позивач, із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю з померлим він до суду не звертався.

Посилання суду першої інстанції у своєму рішенні про те, що факт прийняття позивачем спадщини встановлено ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 березня 2012 року, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано вважала помилковим, оскільки суд апеляційної інстанції у даній ухвалі вказав, що ОСОБА_4 є сином померлого, та відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, залишив без розгляду заяву прокурора про визнання спадщини відумерлою, оскільки під час розгляду даної заяви виник спір про право, тобто судове рішення по суті заявлених вимог у даній справі окремого провадження прийняте не було.

Щодо обставин прийняття позивачем спадщини після смерті його батька, в приведеній вище ухвалі апеляційного суду з цього приводу зазначено, що ОСОБА_4 посилається на факт прийняття спадщини, оскільки на день смерті батька проживав із ним без реєстрації, але апеляційний суд в своїй ухвалі обставини прийняття спадщини ОСОБА_4 не перевіряв і правової оцінки їм не давав, а тому не можна вважати дані обставини звільненими від доказування у відповідності ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

У позовній заяві позивач посилається, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2013 року за ним було визнано право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, однак дане рішення ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2014 року було скасоване і у задоволені позову відмовлено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Ю.Г. ІваненкоЄ.П. Євграфова В.І. Журавель