Рішення

від 20.11.2014 по справі 909/1075/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 р. Справа № 909/1075/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра",

вул. Артема,15, м. Київ,04053

до відповідача: Приватного підприємства "Модерн "

вул. Відоняка, буд.50, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості за кредитним договором

за участю представників сторін:

Від позивача: Витвицька Валерія Дмитрівна - представник, (довіреність № б/н від 31.01.14)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до приватного підприємства "Модерн" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 46 928,92 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківського суду від 24.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.10.2014 року. В судовому засіданні 14.10.2014 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 28.10.2014 року, про що представники сторін були повідомлені. Ухвалою суду від 28.10.2014 року відкладено розгляд справи на 11.11.2014 року. Ухвалою суду від 11.11.2014 року відкладено розгляд справи на 20.11.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини такої неявки суду не повідомив. З приводу цього варто вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра") (надалі за текстом - банк) та приватним підприємством "Модерн" (надалі за тестом - позичальник) 27.06.2007 року укладено кредитний договір №428/МК, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 54 812 грн. зі строком повернення до 03.07.2014 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 20 % річних.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує відсотки за користування кредитними коштами шляхом перерахування платежів відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків. Проте, як вказує позивач, відповідач не повернув кредит та не сплатив відсотки за користування кредитом у строки та в розмірах, встановлених кредитним договором.

За словами позивача, станом на 28.07.2014 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором складає 46 928 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 37 796, 73 грн.; заборгованість за відсотками - 3 733, 23 грн.; штраф за порушення умов договору - 2 048, 15 грн.; пеня за порушення строку сплати кредиту - 3 350, 81 грн.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 928 грн. 98 коп.

Відповідач в судові засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду на подав.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено кредитний договір №428/МК від 27.06.2007 року.

Відповідно до названого договору сторони взяли на себе відповідні зобов'язання. Так, згідно п.5.1.1 банк зобов'язався надати кредит позичальнику у відповідності з умовами цього договору. Позичальник зобов'язався відповідно до п.6.1.2. договору повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 1.3. договору встановлено, що кредит надається позичальнику строком до 03.07.2014 року включно.

Позивач свої зобов'язання згідно кредитного договору виконав належним чином. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №448 від 27.06.2007 року, яка свідчить про факт видачі відповідачу кредитних коштів в розмірі 54 812 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості, залишок заборгованості по кредиту складає 37 796, 73 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 3 733, 23 грн., пеня за прострочення сплати мінімального платежу по кредиту - 3 350, 81 грн., штраф - 2 048 грн. 15 коп.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що у разу порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.9.2. договору у разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.3. договору за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, не надав суду жодних пояснень стосовно обставин справи, а також доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 428/МК від 27.06.2007 року в розмірі 46 928 грн. 92 коп. є обґрунтованою, а отже підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44, ч.5 ст.49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача приватного підприємства "Модерн" / Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Відоняка, буд.50, код ЄДРПОУ 33162610, р/р 26000005195001 у ПАТ "КБ "Надра" ІФ РУ, МФО 336871 / на користь позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" / 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456 / заборгованість за кредитним договором №428/МК від 27.06.2007 року в розмірі 46 928 грн. 92 коп. ( сорок шість тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень дев'яносто дві копійки)

та судовий збір в сумі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) .

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"