Рішення

від 20.11.2014 по справі 902/1526/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2014 р.

Справа № 902/1526/14

за позовом :Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (пров. Залізничний,6, м. Вінниця, 21034)

до :Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

про стягнення 1685,25 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Щур В.Г.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов управлінням державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1685,25 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.10.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 20.11.2014 року.

В судове засідання 20.11.2014 року з'явився представник позивача, яким подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (16/1-1-3552 від 17.11.2014 року), в якій останній зазначає, що борг зменшився внаслідок проплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1170,21 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №9927571 та №10041475. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача 56,00 грн. пені; 7,54 грн. 3 % річних, 16,38 грн. індекс інфляції; 435,12 грн. неустойки.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, ст.20 ЦК України, заява представника позивача судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 29.10.2014 року яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.02.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 458 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до п.2.1. договору «Замовник» на умовах даного Договору доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов'язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговуванню на об'єкті, який входить до дислокації (додаток №1, далі - Дислокація), що є невід'ємною частиною договору та зобов'язується терміново направити ГЗ ( групу затримки) в разі спрацювання сигналізації на такому об'єкті для відповідного реагування в дні та години, зазначені в дислокації. Межі такого об'єкту вказуються у плані (схемі) - додаток № 5 до Договору. За цим Договором «Виконавець» не приймає майно «Замовника» на зберігання і не вступає у володіння ним.

Відповідно до п.3.1. договору ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається Сторонами в Рахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2,3 до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2. договору вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі дислокації та Розрахунку (Додатки №№ 1.2, до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги «Виконавця» здійснюється «Платником» на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок «Виконавця» до 20 числа поточного місяця.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів «Замовника» на банківський рахунок «Виконавця».

Відповідно до п.8.3. договору у випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, «Замовник» сплачує «Виконавцю» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день, прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п.8.4. договору у разі порушення платником зобов'язань, визначених у пункті 3.2. цього Договору, він сплачує «Виконавцю» (крім пені) погоджену Сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними в два і більше рази, платник сплачує «Виконавцю» штраф у розмірі 50 % від суми своєчасно не виконаного зобов'язання.

Відповідно до протоколу узгодження ціни, ціна за надані послуги становить: 0,82 грн. за одну годину спостереження ПЦС за кожне приміщення зазначене в дислокації; 0,82 грн. за годину утримання групи затримки ПЦС; 255 грн. в рік за технічне обслуговування однієї умовної установки сигналізації.

19.02.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 459 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до п.2.1. договору «Замовник» передає, а «Охорона» приймає під спостереження систему тривожної сигналізації, встановлену на об'єкті «Замовника», зазначену в дислокації - розрахунку (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору та негайно направляє наряд міліції охорони на об'єкт у разі спрацювання.

Відповідно до п.3.1. договору сума оплати за одну годину централізованого спостереження за цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом Сторін договірної ціни охорони ( Додаток № 3 до Договору) і вказується в розрахунку ( Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п.3.3. договору оплата за охорону відповідно до визначених тарифів по кількості годин централізованого спостереження здійснюється «Замовником» щомісячно на умовах попередньої оплати, шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок «Охорони» не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми прстроченої плати за кожний день прострочення платежу та штрафні санкції, передбачені законодавством.

Відповідно до додаткової угоди (узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони) ( Додаток № 3 до договору № 459 від 19.02.2014 року) - сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за здійснення заходів охорони до договору, яка становить 100,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Позивачем послуги надавались відповідно до укладених договорів.

Всього позивачем було надано послуг на загальну суму 1170,21 грн., що підтверджено актами прийому здачі виконаних робіт за червень 2014р., липень 2014р. та серпень 2014р.

Позивачем на адресу відповідача насдислалась претензія вих. № 16/1-1-2897 від 26.09.2014р. про перерахування боргу на рахунок позивача.

Натомість відповідач за надані послуги розрахунки не здійснював.

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів, укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Разом з тим, 20.11.2014 року представником позивача, було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (16/1-1-3552 від 17.11.2014 року) в якій останній зазначає, що борг зменшився внаслідок проплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1170,21 грн., що стверджується платіжними дорученнями копії яких містяться в матеріалах справи. (№9927571, №10041475) Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача 56,00 грн. пені; 7,54 грн. 3 % річних, 16,38 грн. індекс інфляції; 435,12 грн. неустойки.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 1170,21 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, судом було розглянуто вимогу позивача стосовно стягнення з відповідача 56,00 грн. пені, 16,38 грн. індекс інфляційних, 7,54 грн. 3 % річних, 435,12 грн. неустойки.

Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.3. договору № 458 у випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, «Замовник» сплачує «Виконавцю» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день, прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п. 7.1. договору № 459 у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу та штрафні санкції, передбачені законодавством.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування пені, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49,п.1-1. ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1170,21 грн. суми основного боргу.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) на користь Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (пров. Залізничний,6, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 08596825) 56,00 грн. пені, 16,38 грн. індекс інфляції, 7,54 грн. 3 % річних, 435,12 грн. неустойки; 1827,00 грн. судових витрат.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 24 листопада 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( АДРЕСА_1)