Рішення

від 19.11.2014 по справі 911/3940/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа № 911/3940/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал марин логистик», Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка

до Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон», Київська область, м. Ірпінь

про стягнення 51867,54 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Рабомізо Д.В. (договір б/н від 25 вересня 2014 року);

від відповідача: Шавгулідзе В.В. (довіреність б/н від 18 листопада 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал марин логистик» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон» (далі - відповідач) про стягнення 51867,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору за №ФР001877 від 17 травня 2012 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 51867,54 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду на 30 вересня 2014 року.

У судових засіданнях 30 вересня 2014 року, 14 жовтня 2014 року та 4 листопада 2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

3 листопада 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 51867,54 грн. основного боргу, 8394,10 грн. інфляційних втрат та 1308,77 грн. 3% річних.

Судом не прийнято зазначену заяву до розгляду з огляду на наступне.

У судовому засіданні 30 вересня 2014 року судом розпочато розгляд справи №911/3940/14 по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання (том 1, а.с. 244).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Таким чином, заявлені до стягнення 8394,10 грн. інфляційних втрат та 1308,77 грн. 3% річних є додатковими вимогами і кваліфікуються, як зміна предмета позову.

Оскільки, дані вимоги заявлені після початку розгляду справи по суті, суд не приймає їх до розгляду.

Отже, подальший розгляд справи здійснюється за первісними заявленими позовними вимогами, а саме, щодо стягнення з відповідача 51867,54 грн. заборгованості.

Представник відповідача був присутній в усіх судових засіданнях, проте, відзиву на позовну заяву не подав. Крім того, власної позиції стосовно заявлених позовних вимог жодного разу не висловив.

7 жовтня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал марин логистик» (за договором - постачальник) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (за договором - покупець) 17 травня 2012 року укладено договір за №ФР001877.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній.

Згідно пункту 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 45 (тридцять) днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22240,80 грн., що підтверджується видатковими накладними (том 1, а.с.17-27), копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків (том 2, а.с. 7-10), який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, з якого вбачається, що за ДП «Фуршет Регіон» існує заборгованість перед позивачем у розмірі 51867,54 грн.

Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «Глобал марин логистик» за №18/11 від 18 листопада 201 року вбачається, що станом на 18 листопада 2014 року заборгованість відповідача становить 51867,54 грн.

Доказів сплати зазначеної заборгованості, відповідачем до суду не подано.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 51867,54 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Рабомізо Денисом Вячеславовичем підтверджуються договором б/н про надання правової допомоги від 25 вересня 2014 року.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2002, виданим 1 березня 2011 року, Рабомізо Д.В. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1 договору про надання правової допомоги від 25 вересня 2014 року, адвокат приймає на себе обов'язок по представництву та захисту інтересів ТОВ «Глобал марин логистик» (за договором - клієнт) з будь-яких питань, що стосуються клієнта, в тому числі, але не виключно, з питань, що відносяться до заборгованості ДП «Фуршет Регіон» перед клієнтом, яка є предметом розгляду в господарському суді Київської області.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката (гонорар) за даним договором становить 5500,00 грн.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 29 жовтня 2014 року на суму 5500,00 грн.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал марин логистик» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 5500,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, які підлягають покладенню на відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6а, код 37910542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал марин логистик» (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка, вул. Виноградна, 45, код 36267833) - 51867 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 54 коп. заборгованості, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору та 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21 листопада 2014 року

Суддя Д.Г. Заєць