Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/4492/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4492/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія-ТД», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», м. Сквира про стягнення 53676,44 грн. за участю представників:

позивача:Биба М.М. - дов. від 01.11.2014р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія-ТД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (далі - відповідач) про стягнення 53676,44 грн., з яких 44759,95 грн. основний борг, 4177,52 грн. інфляційні втрати, 660,81 грн. 3 % річних, 4078,16 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 16.05.2012р. № 841 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву від 18.11.2014р., якою в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 4177,52 грн., 3 % річних в розмірі 660,81 грн. та пені в розмірі 4078,16 грн.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подана позивачем заява від 18.11.2014р. про відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені не суперечить діючому законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 44759,95 грн. основного боргу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач проти позовних вимог заперечує з мотивів того, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару не настав, оскільки оплата, згідно з умовами договору, здійснюється з моменту реалізації товару, а також за умови надання рахунків та видаткових накладних, між тим позивач рахунків на оплату не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 16.05.2012р. № 841 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався постачати і передати у власність відповідачу - покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору, на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації затвердженої сторонами.

Згідно з пунктом 3.3 договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватись покупцем.

Цей договір укладений строком до 31 грудня 2013 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1 договору).

Згідно п. 1.1 додатку № 3 до договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 16.05.2012р. до додатку № 3 до договору) покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 5 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 протягом не більше 7 днів з днів з дня поставки. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 112750 грн. по наступним видатковим накладним: від 23.12.1013р. № 880 на суму 70400 грн., від 08.04.2014р. № 24 на суму 23100 грн., від 09.04.2014р. № 25 на суму 19250 грн., які підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.05.2014р. № 90/05 про сплату наявної заборгованості в розмірі 66747,30 грн., яку відповідач отримав 22.05.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану претензію про сплату заборгованості залишив без відповіді та без задоволення.

На час розгляду справи розмір заборгованості за поставлений товар по переліченим накладним складає 44759,95 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі від 25.07.2014р., відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 30.06.2014р. складає суму 59939,95 грн., в яку входить заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 44759,95 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 44759,95 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 44759,95 грн. заборгованості.

Заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач, зокрема, посилався на те, що ним здійснено розрахунок за весь товар, на який отримано рахунки. При цьому, не подання рахунків на іншу частину товару, як вважає відповідач, надає йому можливість відстрочити виконання зобов'язання з оплати.

Між тим, суд не може погодитись з такими доводами відповідача з огляду на невірне витлумачення норм матеріального права, на які відповідач посилається, заперечуючи щодо заявленого позову.

В силу ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України, на яку посилається відповідач, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У даній нормі закону мова йде про зустрічне виконання зобов'язань, яким надане тлумачення ч. 1 ст. 538 ЦК України, за змістом якої зустрічним виконанням є виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку.

У даному випадку зобов'язання з оплати товару обумовлено виконанням зобов'язання з його поставки і такі зобов'язання є зустрічними, оскільки у сукупності утворюють правочин, який за видом, згідно ч. 2 ст.202 ЦК України, є двостороннім, тобто на відміну від одностороннього правочину створює обов'язки для двох його сторін. Обумовленість таких зобов'язань полягає у тому, що виникнення одного зобов'язання обумовлено наявністю іншого. Так, у даному випадку зобов'язання оплатити не виникає само по собі, а обумовлено наявністю зустрічного зобов'язання поставити товар і сукупність таких зобов'язань створює і характеризує правову природу відносин сторін (у даному випадку - поставка).

Також, відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України, відповідно до яких: кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Посилаючись на вказані норми, відповідач стверджує, що відсутність рахунків позбавила його можливості заплатити за товар.

Однак, такі доводи суд вважає безпідставними, оскільки відсутність рахунків ніяким чином не перешкоджає виконанню зобов'язання з оплати, зважаючи на те, що договір містить реквізити сторін, у т.ч. дані щодо рахунку позивача. Окрім того, відповідачем не надано доказів внесення грошових коштів в рахунок оплати на депозит нотаріуса, як доказ того, що він мав намір виконати відповідне зобов'язання, однак, був позбавлений такої можливості. Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідач неодноразово у 2014 році здійснював розрахунки з позивачем за поставлений товар по вищезазначеному договору і мав дані щодо реквізитів рахунку. Окрім того, відповідачем не доведено того факту, що він звертався до позивача у зв'язку з неможливістю виконати грошове зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по переліченим в позові накладним внаслідок не надання позивачем рахунків.

Також, відповідачем не надано доказів того, що товар, поставлений позивачем по переліченим вище накладним нереалізований, у т.ч. на момент розгляду даної справи, хоча відповідач і посилався на те, що строк виконання зобов'язання з оплати товару не настав.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав інформації про залишки непроданого товару поставленого позивачем по вищепереліченим накладним, не довів факту наявності непроданого товару поставленого позивачем по переліченим накладним, відповідну обставину - факт продажу такого товару, суд вважає встановленою.

Посилання відповідача на те, що оплата за товар здійснюється після його реалізації, також відхиляється судом, з огляду на те, що відповідач не довів та не підтвердив доказами наявність в нього на реалізації товару поставленого позивачем на виконання умов договору по переліченим вище накладним, а відтак у позивача на час розгляду даної справи наявний обов'язок здійснити розрахунок за поставлений позивачем товар.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 44759,95 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 4177,52 грн., 3 % річних в сумі 660,81 грн. та пені в сумі 4078,16 грн.

2. Решту позову задовольнити повністю

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, 22, ідентифікаційний код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія-ТД» (61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Кірова, 20, ідентифікаційний код 37659239) 44759 (сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 95 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 21.11.2014р.