Рішення

від 18.11.2014 по справі 922/3683/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 922/3683/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово аптечне-стоматологічне підприємство "Регард", м.Харків про внесення змін до договору за участю представників:

позивача - Клименка В.О. (довіреність №08-11/5892/2-13 від 30 грудня 2013 року)

відповідача - Алтухова А.В. (доручення №168 від 11 вересня 2014 року)

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2014 року позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про внесення змін до договору оренди землі №78/06, який було укладено 27 квітня 2005 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптово аптечне-стоматологічне підприємство "Регард" (відповідачем), шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, викладеній в позовній заяві. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1218,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 вересня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2014 року було відкладено розгляд справи на 03 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 18 листопада 2014 року. Також, відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду спору на календарних 15 днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

18 листопада 2014 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№41123) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 18 листопада 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№41158) та супровідним листом (вх.№41160) додаткові документи на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18 листопада 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18 листопада 2014 року проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необґрунтованість та безпідставність, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради №78/06 від 27 квітня 2005 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", 18 липня 2007 року між Харківською міською радою (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптово аптечне-стоматологічне підприємство "Регард" (відповідачем) було укладено договір оренди землі №640767100052. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, орендодавець (позивач) зобов'язався надати, а орендар (відповідач), в свою чергу, зобов'язався прийняти в оренду до 31 грудня 2030 року земельну ділянку за адресою: місто Харків, вулиця Семиградська, 12-А, загальною площею 0,5405 Га. Відповідна земельна ділянка була надана позивачем для реконструкції плавального басейну та допоміжної будівлі з прибудовою під оздоровчо-розважальний центр (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації та обслуговування об'єкту.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, позивачем було передано відповідачу земельну ділянку, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками з обох сторін актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.20).

Відповідно до п.9 спірного договору, сторонами було погоджено наступний розмір орендної плати:

- орендна плата на період реконструкції, згідно з довідкою №2983/06 від 12 травня 2006 року, встановлюється в розмірі 2966,82 гривень;

- орендна плата за земельну ділянку на період експлуатації, згідно з довідкою №2984/06 від 12 травня 2006 року, встановлюється в розмірі 2515,61 гривень з 31 грудня 2007 року.

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03 липня 2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року.

Згідно із пунктом 1.1 вказаного рішення, затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 гривень, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням Харківської міської ради №1269/13 від 25 вересня 2013 року "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 року" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, рішенням Харківської міської ради №960/12 від 29 грудня 2012 року затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням було направлено на адресу відповідача листом-пропозицією від 17 грудня 2013 року №5598/0/225-13 проект додаткової угоди до спірного договору оренди землі, але відповідач додаткову угоду не підписав та лист-пропозицію від 18 грудня 2012 року №5734/0/225-13 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 гривні за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розмірі 120,00 гривень за надання інформації з Реєстру у формі витягу, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі, зміна умов договору оренди землі можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди, спір вирішується у судовому порядку.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст.12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 188, 193 Господарського кодексу України, звернувся до суду із відповідним позовом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повну відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституція України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч.1. ст.188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Норма ст.30 Закону України "Про оренду землі" так само передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 названої ст.188 Господарського кодексу України. В підсумку цитовані норми права встановлюють правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

З урахуванням ст.4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договорі оренди земельної ділянки покладений на позивача.

Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий, з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на підставі вищевказаних положень рішень Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було:

- одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01 січня 2013 року;

- одержано витяг №878 від 24 вересня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі вищевказаних документів, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі, який разом із листом - пропозицією від 17 грудня 2013 року №5598/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача. Суд зазначає, що до матеріалів справи не додано належних доказів отримання відповідачем вказаного документу, цей факт не підтверджується поштовими відправленнями, який містяться у матеріалах справи, оскільки позивачем не надано опису вкладення до доданого поштового повідомлення.

Однак суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує факт отримання вказаного листа - пропозиції, на який відповідачем було надано 08 січня 2013 року відповідь (вих.№48), згідно якої, відповідач вказав, що розгляд листа-пропозиції не може бути здійснено без отримання відповідей на питання щодо розрахунку орендної плати згідно витягу з технічної документації №878 від 24 вересня 2013 року.

Відповідно до п.5 додаткової угоди, яку просить затвердити позивач, вказано: нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №878 від 24 вересня 2013 року становить 10041517 гривень.

Дослідженням змісту вищевказаного витягу №878 від 24 вересня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, судом встановлено, що розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:02:020:0501, яку орендує відповідач, складено виходячи з того, що коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф в розмірі 2,5 та визначено, що під забудовою на цій земельній ділянці знаходиться 5405 кв.м., що в свою чергу, вплинуло на величину нормативно грошової оцінки.

Однак, відповідачем було надано до суду витяг №2021/14 від 17 листопада 2014 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки, згідно якого, коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки становить 0,7, що в свою чергу, змінює нормативну грошову оцінку земельної ділянки в бік зменшення. Крім того, 17 листопада 2014 року відповідачем було подано до позивача заяву про приведення у відповідність до чинного законодавства України розмір орендної плати згідно вказаного витягу. Дана заява на момент винесення рішення є не розглянутою позивачем. Відповідні витяг та заява містяться у матеріалах справи.

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року за №18/15/21/11 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05 квітня 2006 року за №388/12262, затверджені величини коефіцієнта функціонального використання для земель різних категорій, зокрема, для земель житлової та громадської забудови застосовується коефіцієнт - 1, а для земель категорії відкритих та незабудованих - застосовується коефіцієнт 0,1.

На підставі вищенаведеного, враховуючи положення вищевказаного порядку, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність внесення змін до договору оренди землі шляхом доповнення його п.5, відповідно до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №878 від 24 вересня 2013 року становить 10041517,00 гривень.

Крім того, суд зазначає, що позивач безпідставно просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки, встановивши, у тому числі, орендну плату у розмірі 5,6% від нормативної грошової оцінки. Дану позовну вимогу позивач обґрунтовує положенням "Про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові", затвердженим рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08.

Відповідно до п.2.4 даного положення, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

O = Ц*Б*К1*К2, де:

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, (у гривнях);

Б - єдина для міста Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення.

Відповідно до п.2.5 вказаного положення, розмір поточної базової ставки орендної плати (Б), визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Внаслідок того, що термін оренди є значним (24 роки), позивач застосовує знижку, у вигляді 70% від базової ставки для визначення ставки орендної плати безпосередньо для даного випадку, а саме 8%*70%/100%= 5,6%.

Однак, спірний договір оренди було укладено 13 квітня 2007 року та проведено його державну реєстрацію 18 липня 2004 року, а тому, на час його укладення, вказане положення не діяло.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказане положення регулює визначення розміру орендної плати саме при укладенні договорів оренди землі.

Суд також зазначає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на договори, які були укладені після набрання цими актами законної сили, окрім випадків, коли в них зазначено про необхідність приведення вже укладених договорів у відповідність до цих актів.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного договору, діяло "Тимчасове положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у місті Харкові", затверджене рішенням Харківської міської ради від 24 грудня 2003 року №280/03.

Згідно з цим положенням, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О = Ц*Кс*К1*К2*К3, де:

Ц - грошова нормативна оцінка земельної ділянки, (у гривнях);

С - строк оренди, (у роках);

КС - коефіцієнт строку оренди земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.7. цього положення;

К1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення;

К2 - коефіцієнт обмеженого використання, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення;

К3 - коефіцієнт площі земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення.

Відповідно до п.2.7. даного положення до строку в 25 років застосовується коефіцієнт КС у розмірі 0,041.

Відповідно до п.2.8 даного положення, безпосередньо до даної земельної ділянки коефіцієнт К3 застосовується у розмірі 1.

Таким чином, внаслідок затвердження органом місцевого самоврядування вже після укладення спірного договору оренди землі нового порядку визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові, змінилась формула розрахунку річної орендної плати та відповідні коефіцієнти.

Однак, спірний договір та чинне законодавство не передбачають таких підстав для зміни договору оренди землі, як зміна органом місцевого самоврядування порядку визначення розміру орендної плати, у тому числі, формули її розрахунку та відповідних коефіцієнтів.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано належного обґрунтування причин не застосування щодо спірного договору оренди п.4.3. положення "Про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові", затверджене рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08, яким встановлено, що на період будівництва та реконструкції об'єктів ставка річної орендної плати встановлена на рівні 3%.

В матеріалах справи міститься також рішення Харківської міської ради №78/05 від 27 квітня 2005 року, згідно п.125 додатку 1 якого, встановлено: 22.1. Внести зміни до п.125 додатку 1 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 4 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 27 квітня 2005 року №78/05, виклавши його в наступній редакції: "125.ТОВ "Оптово аптечне-стоматологічне підприємство "Регард" - надати земельну ділянку по вул.Семиградській, 12-А, загальною площею 0,5405 Га в оренду для реконструкції нежитлових будівель, адміністративно-допоміжні приміщення та будівництва дитячого оздоровчого комплексу до 31 грудня 2007 року та для подальшої експлуатації об'єкту до 31 грудня 2030 року".

Вказане вище рішення Харківської міської ради є чинним та у встановленому законом порядку не скасоване, тому суд вважає таким, що не відповідає положенню застосування позивачем ставки орендної плати у розмірі 5,6% від нормативної грошової оцінки землі у запропонованих змінах до договору оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також, Харківська міська рада може виступати, як учасник цивільних правовідносин шляхом укладання різного виду угод.

В цих відносинах відповідний орган самоврядування, відповідно до положень статті 169 Цивільного кодексу України, діє на рівних засадах з іншими учасниками.

Уклавши спірний договір оренди земельної ділянки, позивач набув статусу сторони договору та взяв на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, позивач на виконання положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

Відсутні також у позовній заяві обґрунтування позовних вимог щодо доповнення договору пунктами 2, 13, 14, 28 викладення в новій редакції розділів 1, 2 договору.

Позивач просить суд внести вказані зміни за відсутністю обґрунтування в позовній заяві, тобто, без зазначення у підставах позову обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Натомість, у господарського суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог, окрім як, у випадку, передбаченому п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, а позивач, в свою чергу, не скористався своїм процесуальним правом щодо зміни підстав позову, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж разі, позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки, рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Отже, умови, викладені у пунктах 2, 5, 9, 13, 14, 28 запропонованої позивачем додаткової угоди не є такими, обов'язковість яких передбачена діючим законодавством або договором оренди землі. Крім того, позивачем не надано жодного обґрунтування необхідності таких змін.

З урахуванням викладеного, дослідивши обставини, покладені в обґрунтування даного позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а саме, наявності обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже й не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.129, 144 Конституції України, ст.ст.11, 628, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181, 188, 189 Господарського кодексу України, ст.ст.21, 30 Закону України "Про оренду землі", та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24 листопада 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/3683/14