Постанова

від 18.11.2014 по справі 927/1285/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 927/1285/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Раскін А.О.

від відповідача - Карпенко В.К.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2014 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Чернігівліфт»

до Комунального підприємства «Прилукижитлобуд»

про стягнення грошових коштів.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Чернігівліфт» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до КП «Прилукижитлобуд» про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2014 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26044 грн. основного боргу та 515,17 грн. пені. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 13.10.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 26.07.2013 був укладений договір № 07/13 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на об`єктах замовника згідно з додатком, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що щомісячна оплата робіт без врахування витрат на запасні частини визначена сторонами і складає 11992 грн. у т.ч. ПДВ 1998,67 грн. Запасні частини оплачуються за окремим рахунком згідно дефектного акта, укладеного представниками сторін.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що на початку поточного місяця виконувач надає замовнику рахунок на щомісячну оплату робіт, а в кінці місяця - акт виконаних робіт із зазначенням їхньої вартості.

Відповідно до п. 5.2 договору замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і в 3-денний строк повертає 2 примірники акту виконувачу.

01.12.2013 між сторонами підписано додаткову угоду до договору, згідно якої збільшено кількість об'єктів обслуговування на 2 ліфти, що розташовані за адресою м. Прилуки, вул. Індустріальна, 7А. Підвищено вартість робіт, та викладено в такій редакції: «Щомісячна оплата робіт, без урахування витрат на запасні частини складає 13022 грн. в т.ч. ПДВ 2170,33 грн.»

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем відповідачу були надані акти здачі-прийняття виконаних робіт № ОУ-0000105 від 31.05.2014 на суму 13022 грн. та ОУ-0000151 від 30.06.2014 на суму 13022 грн.

Дані акти підписані вповноваженими особами обох сторін та скріплені відповідними печатками.

З витягу розпорядження №48-ос Прилуцької міської ради виконуючим обов'язки директора КП "Прилукижитлобуд" призначено з 13.05.2014 по 12.11.2014 Гладеньку О.В.

Саме ця особа, як виконуючий обов'язки директора відповідача, зазначена на актах № ОУ-0000105 від 31.05.2014 та ОУ-0000151 від 30.06.2014 як особа, якою підписано та скріплено печатками ці документи та зафіксовано прийняття робіт позивача.

Представником відповідача в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги не оспорювався факт наявності повноважень у Гладенької О.В. на підписання вказаних вище актів здачі-прийняття виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.3 договору на підставі рахунку та акту замовник оплачує виконані виконавцем роботи не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Позивачем виставлено рахунки-фактури №№ СФ-0000720 від 01.05.2014 на суму 13022 грн., СФ-0000721 від 02.06.2014 на суму 13022 грн.

Оскільки відповідачем, в порушення строків виконання своїх зобов`язань за договором від 26.07.2013, не були сплачені кошти за виставленими рахунками, позивача направив на адресу КП «Прилукижитлобуд» претензію № 58 від 21.07.2014 з вимогою про сплату коштів в розмірі 26044 грн.

Відповіді на дану претензію позивач не отримав, кошти на їх розрахунковий рахунок також не надійшли.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої вимоги позивача та постановленого рішення судом першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначає, що між сторонами було укладено дві ідентичні угоди на обслуговування та ремонт ліфтів № 02/13 від 01.01.2013 та 07/13 від 26.07.2013 і місцевий суд не надав оцінки вказаним договорам та належного чи неналежного виконання їх умов сторонами чим порушив норми чинного законодавства України.

Колегія суддів не приймає дане твердження до уваги, оскільки договір № 02/13 від 01.01.2013 не має жодного відношення до спору, що розглядається в межах справи № 927/1285/14, позивачем заявлені вимоги до відповідача саме за неналежне виконання останнім лише умов договору № 07/13 від 26.07.2013.

До того ж, надані позивачем, на підтвердження своїх вимог підписані акти здачі-приймання виконаних робіт чітко містять посилання на договір 07/13 від 26.07.2013, як і виставлені рахунки-фактури.

Крім того, відповідач в скарзі зазначає, що направляв на адресу позивача лист з претензіями щодо неякісного обслуговування ліфтів, а саме: від 18.06.2014 № 195 з вимогою до позивача про здійснення перерахунку плати за послуги, в зв'язку з простоєм ліфтів у період з 01.05.-18.06.2014 та проханням покращити обслуговування ліфтів, проте суд першої інстанції не прийняв їх до уваги, посилаючись на відсутність доказів направлення таких листів стороні.

Апелянтом до матеріалів скарги надані копію опису вкладення про направлення вказаного листа стороні, проте апеляційним судом даний лист не приймається до уваги як належний доказ, оскільки, як вбачається з тексту даного листа, відповідач мав претензії до позивача з виконання умов договору № 02/13 від 01.01.2013, який не є предметом спору по даній справі.

Надані представником відповідача копії листів претензій № 231,234 від 11.07.2014 щодо неякісної роботи позивача, як підтвердження відсутності зобов`язання з оплати за роботи, що не проводилися ПП «Чернігівліфт» також не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вони стосується знову ж таки договору № 02/13 від 01.01.2013, який не є предметом спору по даній справі.

Щодо листа відповідача від 23.06.2014 № 199 направлений позивачу про проведення комісійного обстеження ліфтів 25.06.2014 та запрошення представника позивача на таке обстеження, то місцевим судом вірно зазначено щодо відсутності належного підтвердження направлення такого листа позивачеві.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист № 205 від 25.06.2014 відповідача про повідомлення позивача щодо здійснення комісійного обстеження ліфтів 02.07.2014.

Лист вручений позивачу 27.06.2014, про що свідчить поштове повідомлення.

Позивач участі у проведенні комісійного обстеження ліфтів не приймав.

В матеріалах справи наявні копії актів № 1-9 обстеження технічного стану машинних приміщень та обладнання ліфтів, складених 02.07.2014, в яких зафіксовані здійснені працівниками позивача записи в Журналах ремонту і огляду ліфта та наявність на лебідках, деяких ліфтів, значної кількості мастила, не проведення ремонтних робіт з 12.06.2014 по усуненню аварійних несправностей ліфтів.

Проте, дані акти не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки з тексту даних актів, а саме резолютивної частини, виходить, що при здійснені комісійного обстеження та виявлені недоліків у роботі позивача відповідач вбачає пряме порушення п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договору № 02/13 від 01.01.2013 року, який не має жодного відношення до спору по справі 927/1285/14.

Надані в суді апеляційної інстанції примірники Журналів ремонту і огляду ліфта не спростовують доказів позивача про належне виконання ним своїх зобов`язань по договору від 26.07.2013 та обставин, встановлених Господарським судом Чернігівської області.

Окрім того, приписами договору обов'язку по веденню Журналу на позивача не покладено.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу Україн, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегією суддів не приймається до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що надані акти здачі-приймання виконаних робіт не можуть бути підставою для здійснення оплати, оскільки в них не зазначено, які саме дії виконані позивачем, а отже вони не виконувалися, оскільки стороною акти підписані вповноваженою особою без будь-яких застережень та зауважень.

Отже, зважаючи на все вище зазначене, та на те, що відповідачем по справі не було належним чином спростовані докази, надані позивачем, зважаючи на умови договору від 26.07.2013 № 07/13, який є чинним, в установленому законом порядку не оскаржувався та не визнавався недійсним, наявність підписаних та скріплених печатками підприємств акти здачі-приймання виконана них робіт, що є підставою для оплати наданих позивачем послуг, колегія суддів приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з КП «Прилукижитлобуд» основного боргу в розмірі 26044 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

До того ж позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлено про стягнення з відповідача за порушення виконання зобов`язань за договором № 07/13, пені в розмірі 516,68 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення строку оплати за виконані роботи, зазначеного в п. 5.3 договору, замовник сплачує виконувачу пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем, при подані заяви про зменшення позовних вимог, розрахунок пені здійснений відповідно до подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції, погоджується із позицією місцевого суду, щодо необхідності зменшення заявленої пені на 1,51 грн.

Посилання апелянта в скарзі на те, що позовна заява підписана не вповноваженою особою ПП «СРБП «Чернігівліфт», а саме директором Раскіним А.О., не приймається колегією суддів, оскільки в матеріалах справи наявна копія наказу підприємства про призначення Раскіна А.О на посаду директора ПП «СРБП «Чернігівліфт» та копія довідки з ЄДРПОУ, в якій керівником позивача зазначено саме Раскіна А.О.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Чернігівліфт», а тому апеляційна скарга Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Прилукижитлобуд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2014 року у справі № 927/1285/14- без змін.

Матеріали справи № 927/1285/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов