Постанова

від 24.11.2014 по справі 820/18340/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2014 р. № 820/18340/14

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.10.2014 року №0002201702, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув без поважних причин, заперечень проти позову не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "ТРОНИК", ТОВ "НВЦ ПОЛІМЕР", ТОВ "ГЕРМЕС ОПТ ЛТД", ТОВ "МІЛІОР-ДЕВЕЛОПМЕНТ", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10" за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої 14.10.2014 р. був складений акт за № 2752/20-36-17-02-12/НОМЕР_1, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 816080,14 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що на думку податкового органу, призвело до завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 163216,02 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 23.10.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002201702, згідно до якого йому було донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 244 824,03 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ПП "ТРОНИК", які склалися в межах договору поставки № 3105 від 31.05.2011 р., за яким відповідно до належним чином оформлених документів (податкових та видаткових накладних) протягом 2012-2013 років придбавались автомобільні запчастини, масла, змазки, автомобільна хімія (п.1.3 договору), придбання яких обумовлене потребами здійснення основного виду діяльності, призначеними для цього засобами, необхідністю підтримання їх в робочому стані для виконання основних цілей господарської діяльності з метою отримання доходу, зокрема:

1) березень 2012 року:

-ПН № 40 від 30.03.2012 р. на загальну суму 45771,06 грн., з них ПДВ 7628,51 грн.;

-ПН № 26 від 23.03.2012 р. на загальну суму 7155,0 грн., з них ПДВ 1192,50 грн.;

-ПН № 23 від 21.03.2012 р. на загальну суму 13211,10 грн., з них ПДВ 2201,85 грн.

Списання придбаних запчастин відбувалось на підставі актів списання № 4 від 05.04.2012 року та № 3 від 30.03.2012 року для здійснення ремонту автомобілів та призначенням відповідального за ремонт водія на підставі наказу від 19.03.2012 р. №1;

2) листопад 2012 року:

- ПН № 22 від 14.11.2012 р. на загальну суму 59464,20 грн., з них ПДВ 9910,0 грн.;

- ПН № 25 від 16.11.2012 р. на загальну суму 56355,84 грн., з них ПДВ 9392,64 грн.;

- ПН № 27 від 19.11.2012 р. на загальну суму 59403,20 грн., з них ПДВ 9900,53 грн.;

- ПН № 52 від 30.11.2012 р. на загальну суму 52396,06 грн., з них ПДВ 8732,68 грн. -ПН №53 від 30.11.2012 р. на загальну суму 32512,50 грн., з них ПДВ 5418,75 грн.

Списання придбаних запчастин відбувалось на підставі акту списання № 20 від 30.11.2012 р. для здійснення ремонту автомобілів та призначенням відповідального за ремонт водія на підставі наказу від 05.11.2012 р. № 7 та від 01.11.2012 р. № 6;

3) червень 2013 року:

- ПН № 10 від 04.06.2013 р. на загальну суму 22123,58 грн., з них ПДВ 3687,26 грн.;

- ПН № 13 від 05.06.2013 р. на загальну суму 44126,50 грн., з них ПДВ 7354,42 грн.;

- ПН № 18 від 07.06.2013 р. на загальну суму 58915,30 грн., з них ПДВ 9819,22 грн.;

- ПН № 23 від 11.06.2013 р. на загальну суму 38693,86 грн., з них ПДВ 6448,98 грн.;

- ПН № 27 від 12.06.2013 р. на загальну суму 52031,02 грн., з них ПДВ 8671,84 грн.;

- ПН № 43 від 19.06.2013 р. на загальну суму 11908,08 грн., з них ПДВ 1984,68 грн.;

- ПН № 58 від 27.06.2013 р. на загальну суму 24383,44 грн., з них ПДВ 4063,91 грн.

Списання придбаних запчастин відбувалось на підставі акту списання № 1 від 30.06.2013 року для здійснення ремонту автомобілів та призначенням відповідального за ремонт водія на підставі наказів від 03.06.2013 р. №0 6/13-2 та від 03.06.2013р. №06/13-1;

4) липень 2013 року:

-ПН № 77 від 31.07.2013 р. на загальну суму 400845,42 грн., з них ПДВ 66807,57 грн.

Списання придбаних запчастин відбувалось на підставі акту списання № 2 від 31.08.2013 року для здійснення ремонту автомобілів та призначенням відповідального за ремонт водія на підставі наказу від 29.07.2013 р. № 07/13-1.

Встановлено, що єдиною підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом - ПП "ТРОНИК", що базується на актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП "Троник" (код 32548833) від 17.10.2012 р. № 186/22-107/32548833 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2012 р., квітень 2012 р., червень 2012 р. та від 09.10.2013 р. № 54/20-11-22-02/32548833 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2013 р., складених Дергачівською МДПІ ГУ Міндоходів у Харківській обюласті.

Дані обставини були покладені відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу. Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом -ПП "ТРОНИК", договір поставки № 3105 від 31.05.2011р. є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акти від 17.10.2012 р. №186/22-107/32548833та від 09.10.2013 р. №54/20-11-22-02/32548833, стосовно контрагента позивача, які не може бути взятий судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав. свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 480,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.10.2014 року №0002201702, прийняте стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.