Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/18101/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18101/14

28.10.14

За позовомПриватного підприємства "Пекарня ДІК"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГАЛЬЯНС-К"

Простягнення 13 608,84 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники за первісним позовом:

Від позивача – не з'явився;

Від відповідача –           не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 13 307,33грн. попередньої оплати, 263,23грн. пені, 38,28грн. -3% річних, за Договором від 26.06.2014р. №2606/15.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, б. 22 "Б" .

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача по справі.

Відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

На призначені судові засідання 25.09.2014р. та 28.10.2014р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу відповідно 08.09.2014р. та 08.10.2014р.

Отже, за встановлених судом обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору від 26.06.2014р. №2606/15, специфікації від 26.06.2014р. до Договору, виставленого рахунку-фактури №СФ-01/07.2 від 01.07.14р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГАЛЬЯНС-К" отримало від Приватного підприємства "Пекарня ДІК" 13 307,33грн. в якості 1/3 попередньої оплати від загальної вартості товару за наступний товар: підлого мийну машину згідно договору №2606/15 від 26.06.2014р.., про що свідчать: платіжне доручення №211 від 27.06.14 р. на суму 12 547, 33 грн. та №218 від 01.07.14 р. на суму 760, 00 грн. згіднго рахунку-фактури від 01.07.2014р. №СФ-01/07.2

Проте, відповідачем товар поставлено не було.

11.07.2014р. позивач направив претензію від 10.07.2014р. №б/н на адресу відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 13 307,33грн., у зв'язку з не поставкою товару.

Відповідач не виконав вимоги претензії від 10.07.2014р., а саме не повернув позивачу кошти в сумі 13 307,33грн., про що свідчить відсутність доказів проплати.

Заборгованість відповідача перед позивачем, становить 13 307,33грн. Вказана сума станом на момент розгляду справи відповідачем не погашена, іншого матеріли справи не містять.

Судом встановлено, що 11 липня 2014 року позивач в порядку ст. 530 ЦК України направив відповідачу претензію про повернення протягом 10 календарних днів коштів попередньої оплати в сумі 13 307,33грн., про що свідчить фіскальний чек від 11.07.2014р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких містяться в матеріалах справи. Претензія підписана директором Приватного підприємства "Пекарня ДІК", копія знаходиться в матеріалах справи.

Вимога позивача від 10.07.14р. залишилась незадоволеною. Зворотного відповідачем не доведено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу від 26.06.2014р. №2606/15, відповідно до якого передбачено передоплату, що не суперечить вимогам чинногозаконодавства України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до п. 2.1 Постачальник (відповідач) зобов'язується поставити Товар Покупцю (Позивачу) протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання першої оплати згідно з п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 5.3 договору 1/3 загальної вартості Товару, визначений в п. 1.3 договору, що складає 12 547,33грн. – строком до 15 липня 2014р.

Пунктом 6.2 договору при невиконанні Постачальником своїх обов'язків, він в 5-ти денний термін зобов'язаний повернути одержану передоплату (в разі її одержання). В разі неповернення передоплати Постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від загальної суми заборгованості згідно п.п. 6.1

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом позивач 11.07.2014р. направив відповідачу, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, б. 22 "Б" вимогу про повернення суми коштів попередньої оплати ( 12 547,33 грн. за договором + 760,00грн. по рахунку фактурі).

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Одночасно, згідно із ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо найменування та місцезнаходження відповідача - 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, б. 22 "Б", суд вважає достовірними.

Вказана адреса також, визначена у рахунку-фактура №СФ-01/07.2 від 01.07.14р.

Вищезазначена претензія-вимога позивача залишилась невиконаною. При цьому, направлена відповідачу претензія, була вручена позивачу, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 16.07.2014 р.

На переконання суду дана обставина підтверджує належне повідомлення відповідача про вимогу виконати свої обов'язки. Будь-якої іншої адреси відповідача, окрім тої, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у рахунку-фактура, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен повернути позивачу 12 547,33грн. суми попередньої оплати, в строк встановлений приписами п.6.2 договору, а суму 760,00грн. відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, а саме у п'ятиденний термін строк при невиконанні Постачальником своїх зобов'язань, а саме поставити товар Покупцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання першої оплати згідно п. 5.3 договору, тобто до 22.07.2014р.,.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач отримав право на застосування вимог, передбачених ч. 2 ст. 693 ЦК України, тобто право на повернення проведеної ним попередньої оплати в сумі 13 307,33грн.

Позивач скористався своїм правом на повернення попередньої оплати, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, про що свідчить зміст претензії (вимоги) від 10.07.14p., а факт залишення її без задоволення свідчить про наявність спору.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається , що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Проте, відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати в сумі 13 307,33грн. не виконав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в сумі 13 307,33грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Таким чином, судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

          За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

          За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

          Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6.1 договору визначено вид порушення та санкції за нього:

          - за прострочення термінів поставки Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару, за кожний день прострочення.

          Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки.

          Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, то позивачем правомірно нараховано неустойку.

          Тому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГАЛЬЯНС-К" неустойку в розмірі 263, 23 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 38,28 грн. від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 38,28 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГАЛЬЯНС-К" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 22-Б, код 38672072) на користь Приватного підприємства "Пекарня ДІК" (88020, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коритнянська, буд. 6, код 37493564) 13 307 тринадцять тисяч триста сім) грн. 33коп. суми попередньої оплати, 2639двісті шістдесят три) грн.. 23коп. пені, 38 (тридцять вісім)грн.. 28коп. -3% річних та 1 827 416 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.11.2014р.

Суддя                                                   І.І. Борисенко