Постанова

від 14.11.2014 по справі 809/3165/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2014 р. Справа № 809/3165/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Котик Д.М.,

представника позивача - Солонини Р.Д.,

представника відповідача - Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Техноресурс"

до відповідача: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002232201, №0002242201, №0002252201, №0002262201 та №0002272201 від 17.09.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техноресурс» (далі - ПП «Техноресурс») звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Калуської ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002232201, № 0002242201, № 0002252201, № 0002262201 від 17.09.2014р.

29.10.2014 року ПП «Техноресурс» відповідно до п.1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України подало через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002232201, № 0002242201, № 0002252201, № 0002262201 та № 0002272201 від 17.09.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що відповідач протиправно збільшив грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, зменшивши суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся, в розмірі 8782443 грн. та податковий кредит за період, що перевірявся, в розмірі 2489468 грн. за здійсненними фінансово-господарськими операціями позивача з ТОВ «Дроуз-інформ» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37318946), ТОВ «Іланд Груп» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37569224), ТОВ «Ланіс Менеджмент» (м.Київ, код - 37569664), ТОВ «Техбудпромсервіс» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 32820677), ТОВ «Гєліос Люкс» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 38365066), ТОВ Компанія «Опт-Маркет» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 38389892) та ТОВ «Мальдонадо 2011» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37724627). Зазначив, що висновки податкового органу є неправомірними, всі укладені правочини є реальними, в судовому порядку не визнані недійсними, після постачання контрагентами товарів/послуг позивач не здійснював будь-яких змін сум компенсації їх вартості, а тому і немає будь-яких правових підстав для зменшення витрат та податкового кредиту по даних контрагентах. Окрім цього вважає, що в нього не виникло обов'язку щодо сплати земельного податку по земельних ділянках, на яких знаходяться частини придбаного ним нерухомого майна, а виник обов'язок щодо сплати орендної плати за земельні ділянки з дня державної реєстрації договору оренди. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, суду пояснив, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки встановлено, що для виробництва готової продукції, в тому числі і насосів, у період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. ПП «Техноресурс» придбавало товарно-матеріальні цінності (запчастини для виробництва бурового обладнання) та необоротні активи у вітчизняних постачальників, у тому числі у ТОВ «Дроуз-інформ», ТОВ «Іланд Груп», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Гєліос Люкс», ТОВ Компанія «Опт-Маркет» та ТОВ «Мальдонадо 2011». Враховуючи, що у відповідача по вказаних постачальниках наявна інформація про неможливість здійснення ними господарської діяльності з постачання таких запчастин, а позивачем не надано в повному обсязі інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт придбання та транспортування від ТОВ «Дроуз-інформ», ТОВ «Іланд Груп», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Гєліос Люкс», ТОВ Компанія «Опт-Маркет» та ТОВ «Мальдонадо 2011» товарно-матеріальних цінностей, перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ПП «Техноресурс»» (код ЄДРПОУ - 30342270) протягом 2012-2013 років із ТОВ «Дроуз-інформ» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37318946), ТОВ «Іланд Груп» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37569224), ТОВ «Ланіс Менеджмент» (м.Київ, код - 37569664), ТОВ «Техбудпромсервіс» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 32820677), ТОВ «Гєліос Люкс» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 38365066), ТОВ Компанія «Опт-Маркет» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 38389892) та ТОВ «Мальдонадо 2011» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37724627) в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, чим позивачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57, п.138.1, п.138.2, п.138.5, п.138.8, п.п.138.10.2 п.138.10 ст138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 146.16 ст.146, п.185.1 ст.185, п.187.5 ст.187, п.188.1 ст.188, п.199.1, п.199.2, п.199.3, п.199.4, п.199.5 ст.199, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4,п.200.6, п.200.7, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із внесеними змінами та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Техноресурс" зареєстровано розпорядженням Калуського виконавчого комітету Івано-Франківської області 18.03.1999 року № 169-р та перебуває на податковому обліку в органах податкової служби з 23.03.1999 року.

Працівниками Калуської оДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку ПП "Техноресурс" код ЄДРПОУ 30342270 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року. Перевірка проводилась з 05.08.2014 року по 25.08.2014 року. Згідно наказу Калуської оДПІ № 386 від 18.08.2014 року термін перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 19.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №1978/22-01/30342270 від 02.09.2014 року (т.1, а.с. 08-63), яким встановлено порушення позивачем:

1) - п. 57.1 ст. 57, п.138.1, п.138.2, п.138.5, п.138.8, п. п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.16 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV із змінами та доповненнями, п. п. 1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, встановлено заниження:

- податку на прибуток на 1510756 грн., в тому числі за:

- I квартал 2012 року - "-" 2551 грн.,

- Півріччя 2012 року - 1269084 грн.,

- Рік 2012 - 189582 грн.,

- Рік 2013 - 1321174 грн.

- авансового внеску з податку на прибуток, що підлягатиме сплаті щомісячно у березні 2014 року - лютому 2015 року, задекларований у декларації по податку на прибуток за результатами 2013 року (р. 34 Декларації), на 110098 грн.

2) п. 185.1 ст.185, п. 187.5 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, в результаті чого:

- занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість (рядки 25, 25.1) у сумі 2441088 грн., в т.ч.:

- червень 2012 року - 303360 грн.,

- липень 2012 року - 1051954 грн.,

- серпень 2012 року - 34226 грн.,

- квітень 2013 року - 299389 грн.,

- травень 2013 року - 10368 грн.,

- червень 2013 року - 350082 грн.,

- серпень 2013 року - 11615 грн.,

- вересень 2013 року - 13899 грн.,

- жовтень 2013 року - 11615 грн.,

- листопад 2013 року - 348233 грн.,

- грудень 2013 року - 6347 грн.;

- встановлено завищення залишку від`ємного значення ПДВ (ряд. 24 декларації) за грудень 2013 року на 48380 грн.

3) ст. 269, п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 286.2 ст. 286, п. 287.1, п. 287.6, ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями

- встановлено факт неподачі податкової декларації за землю за результатами 2011 року;

- не задекларовано та відповідно, не сплачено плати за землю на загальну суму 6315,1 грн., в тому числі:

з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року - 4130,8 грн.,

з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - 1657,53 грн.,

з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року - 526,77 грн.

4) - п. 57.1 ст. 57 та ст. 168 до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого ПП "Техноресурс" проведено не в повному обсязі сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб (податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за I квартал 2011 року): несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 433,90 грн. при виплаті заробітної плати з листопад 2011 року.

На підставі акту перевірки №1978/22-01/30342270 від 02.09.2014 року, начальником Калуської оДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 17.09.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0002232201, яким за порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3051360,00 грн., з яких за основним платежем 2441088,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6102728,00 грн. (т. 1, а.с. 78), податкове повідомлення-рішення №0002242201, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, ст. 198, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 48380,00 грн. (т. 1, а.с. 79), податкове повідомлення-рішення №0002252201, яким за порушення п. 57.1 ст. 57, п.138.1, п.138.2, п.138.5, п.138.8, п. п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.16 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV із змінами та доповненнями, п. п. 1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2158321,00 грн., з яких за основним платежем 1510756,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 647565,00 грн. (т. 1, а.с. 80), податкове повідомлення-рішення №0002262201, яким за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 825735,00 грн., з яких за основним платежем 660588,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 165147,00 грн. (т. 1, а.с. 81) та податкове повідомлення-рішення №0002272201, яким за порушення позивачем ст. 269, п. 271.1.1, п. 271.1, ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 286.2 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з юридичних осіб в сумі 8233,90 грн., з яких за основним платежем 6315,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1918,80 грн. (т. 1, а.с. 80)

Судом встановлено, що при перевірці відповідачем окрім наданих для перевірки позивачем первинних документів використано інформацію (копії: пояснень керівників контрагентів або ж їх родичів, висновку експертного дослідження підписів на первинних документах № 13 від 06.08.14р., пояснення водіїв перевізників запчастин та позивача), отриману листом від оперативного управління ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області № 09-19-07/07/139 від 15.08.2014р., яка, на думку позивача, спростовує реальність здійснення господарських операцій (реальність фактичного отримання ТМЦ, обладнання) від контрагентів ТОВ «Дроуз-інформ» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37318946), ТОВ «Іланд Груп» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37569224), ТОВ «Ланіс Менеджмент» (м.Київ, код - 37569664), ТОВ «Техбудпромсервіс» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 32820677), ТОВ «Гєліос Люкс» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 38365066), ТОВ Компанія «Опт-Маркет» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 38389892) та ТОВ «Мальдонадо 2011» (м.Київ, код ЄДРПОУ - 37724627).

Окрім того, за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України згідно поданої декларації по ПДВ за квітень 2012 року платника віднесено до 2 категорії (встановлено завищення податкового кредиту на суму 1 389 540 грн.), в тому числі по контрагентах TзOB «Дрозд інформ»у сумі ПДВ 303 360 грн.; ТзОВ «Іланд груп»у сумі ПДВ 428 460 грн.; ТзОВ «Ланіс менеджмент»у сумі ПДВ 657 720 грн. За даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно з наданими TзOB «Ланіс менеджмент»(код ЄДРПОУ 37569664) податковими деклараціями з ПДВ за липень 2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановленого товариством не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Техноресурс»в сумі 657 720 грн.; згідно з наданими TзOB «Іланд груп»(код ЄДРПОУ 37569224) податковими деклараціями з ПДВ за липень 2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановлено, що товариством не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Техноресурс»в сумі 428 460 грн.; згідно з наданими TзOB «Дроуз інформ»(код ЄДРПОУ 37318946) податковими деклараціями з ПДВ за червень 2012 року разом з Додатком 5 до декларації встановлено, що товариством не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП «Техноресурс»в сумі 303 360 грн. ПП «Техноресурс» ж не зменшено суму податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне:

для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

У відповідності до: Договору № 21/3 від 06.03.2012р., укладеного між ТОВ «Дроуз інформ» (Продавець) та ПП «Техноресурс» (Покупець); Договору № 10/02 від 23.02.2012р., укладеного між ТОВ «Іланд Груп» (Продавець) та ПП «Техноресурс» (Покупець); Договору № 11 від 21.02.2012р., укладеного між ТОВ «Ланіс Менеджемент» (Продавець) та ПП «Техноресурс» (Покупець); Договору № 15/02 від 21.02.2013р., укладеного між ТОВ «Технобудпромсервіс» (Продавець) та ПП «Техноресурс» (Покупець); Договору № 3 від 03.09.2013р., укладеного між ТОВ «Мальдонадо 2011» (Продавець) та ПП «Техноресурс» (Покупець); Договору № 14/04 від 02.04.2013р., укладеного між ТОВ «Компанія «Опт-Маркет» (Продавець) та ПП «Техноресурс» (Покупець) та Договору № 04/06 від 04.06.2013р., специфікацій до договорів, накладних, актів приймання-передачі цінностей, податкових накладних та товарнотранспортних накладних позивач отримав у вищезазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності, які в подальшому використав у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво насосів і в собівартість проведених ремонтних робіт, актом вводу в експлуатації основних засобів та розхідними накладними на реалізацію виготовлених позивачем насосів для ТОВ «Енергофінанс», ТОВ «Капітал Ойл Україна», ТОВ «Арктикс Трейд» та ТОВ «Тепло Газ».

Транспортне перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось транспортом перевізників (ФОП ОСОБА_3, ПП «Данко-Н») та власним транспортом.

Суд критично оцінює посилання відповідача на пояснення водіїв перевізників та позивача, оскільки з загального змісту вказаних пояснень відповідачем використано лише ті, які допускають припущення або ж неоднозначне трактування.

Так, відповідачем не взято до уваги однозначні пояснення водіїв про фактичне перевезення ними товарноматеріальних цінностей від постачальників, про наявність у них всіх підтверджуючих перевізних документів на вказані перевезення, відрядних посвідок, наказів тощо.

Щодо посилання відповідача на результати експертного дослідження достовірності підписів, проведеного спеціалістом експертного сектору УНДІСТСЕ Служби безпеки України в Івано-Франківській області № 13 від 06.08.2014р., то слід зазначити, що вказане експертне дослідження проведено по копіях представлених відповідачем документах, а спеціаліст що проводив вказане дослідження не несе жодної відповідальності за висновки викладені у ньому, як це відбувається при проведенні експертизи.

Важливо також зазначити, що відповідачем при проведенні перевірки підтверджено правомірність формування позивачем витрат в частині використання паливно-мастильних матеріалів на власний автотранспорт по вказаних перевезеннях, виплати відрядних витрат водіям на вказані перевезення, оплати послуг сторонніх перевізників.

Також відповідачем підтверджено правомірність формування позивачем доходу від операційної діяльності та податкових зобов'язань з продажу виготовлених з отриманих від ТОВ «Дроуз-інформ», ТОВ «Іланд Груп», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Гєліос Люкс», ТОВ Компанія «Опт-Маркет» та ТОВ «Мальдонадо 2011» товарно-матеріальних цінностей, насосів контрагентам-покупцям ТОВ «Енергофінанс», ТОВ «Капітал Ойл Україна», ТОВ «Арктикс Трейд» та ТОВ «Тепло Газ».

Окрім цього, відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Також згідно п. п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами

податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає

утримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого

податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби згідно п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України.

Пунктом 18 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 19 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, встановлено, що оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок.

На підставі вказаного розрахунку утримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

За таких обставин, коригування податкового кредиту можливе покупцем виключно при наявності розрахунку коригування до податкової накладної, наданої продавцем товарів (послуг). Факт наявності у покупця товарів (послуг) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинно бути підтверджено шляхом проставляння дати його отримання та підпису отримувача на копії такого розрахунку коригування, який залишається у продавця таких товарів (послуг).

Окрім цього, відповідно до вимог п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач після постачання контрагентами товару не здійснював будь-яких змін сум компенсації їх вартості, а контрагенти позивачу жодних розрахунків коригувань податкових зобов'язань не надавали.

Судом також встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів (послуг) є в наявності у позивача а саме: податкові накладні (т.1, а.с. 118,154,166-167,194, 207, 219, т.2, а.с. 16, 36, 51, 76, 79, 110, 113, 116, 119, 122,125), які належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, видаткові накладні (т.1, а.с. 114,135,151,193, 206, т.2, а.с. 15, 35, 50, 75, 109, 112, 115, 118, 121, 124), акти виконаних робіт (т.1, а.с. 117, 195, 205, 208, 222, т.2, а.с. 54), товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 115-116,136-137,152-153,168,196, 209, 221, т.2, а.с. 17, 37-38, 52-53, 82), платіжні доручення (т.1, а.с. 119-129,138, 139-146, 157-159,170-189,197-198, 210-211, 220, 223-226, т.2, а.с. 20-28, 45-47, 55, 59-69, 83-102) оформлені у відповідності до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Даний факт не заперечувався в судовому засіданні представником позивача.

Таким чином, суд перевіряючи реальність господарських операцій, визначеної угодами, що укладені між позивачем та вищеназваними контрагентами (ТОВ «Дроуз-інформ», ТОВ «Іланд Груп», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Гєліос Люкс», ТОВ Компанія «Опт-Маркет» та ТОВ «Мальдонадо 2011») прийшов до висновку, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки не знайшли свого підтвердження.

Крім того, представником позивача надано суду копію постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року по справі №2а-3448/12/0970, якою позов ПП "Техноресурс" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської оДПІ № 0000521502 від 18.10.2012 року (т.1, а.с. 248-253), яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року залишена без змін. (т.2, а.с. 02-07).

В даному рішенні судом надавалась оцінка взаємовідносинам позивача з його контрагентами а саме: ТОВ "Ланіс менеджмент", ТОВ "Іланд груп" та ТОВ "Дроуз Інформ" за період червень - липень 2012 року. Також наказом Калуської оДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 405 від 03.09.2014 року скасоване податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000521502 від 18.10.2012 року, яким ПП "Техноресурс", код ЄДРПОУ 30342270, збільшено податкове зобов`язання по ПДВ на суму 1355314 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 338829 грн. (т.2, а. с. 223-224).

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку по операціях з ТОВ «Дроуз-інформ», ТОВ «Іланд Груп», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Гєліос Люкс», ТОВ Компанія «Опт-Маркет» та ТОВ «Мальдонадо 2011».

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується визначення грошових зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 8233,90 грн., в тому числі 6315,10 грн. за основним платежем та 1918,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), згідно податкового повідомлення-рішення № 0002272201 від 17.09.2014 року, то суд зазначає, що у відповідності із п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п.270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно ж до п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як встановлено в судому засіданні позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 31.03.2010 року отримав у власність від ЗАТ "Прикарпатспецбуд" 23/100 ідеальних частки нежитлових будівель, що знаходяться в м. Калуш, Івано-Франківська область, вул. Мартинця Гната (вул. Папанівців) в буд. № 6а. Відповідно до представлених документів на право постійного користування на земельну ділянку, а саме копії Державного акту на право постійного користування землею II-IФ № 000061 від 21.05.1997 року платником податку на землю за земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Калуш, Івано-Франківська область, вул. Мартинця Гната (вул. Папанівців) в буд. № 6а є Калуський міський спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України (т.1, а.с. 242-243). Вказаний суб'єкт в повній мірі сплачує податок за землю в бюджет. Відповідач же не надав суду жодних розрахунків щодо визначення ним розміру податку за землю позивачу, як це передбачено п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України.

Також відповідач не врахував вимоги п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, яким визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки відповідачем не доведено безпідставності вимог позивача, не надано суду письмових доказів, які слугували б підставою для звільнення від доказування, вироків у кримінальних справах, постанов суду у справах про адміністративний проступок, які набрали законної сили, то суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо недійсності (нікчемності) договорів укладених між позивачем та його контрагентами та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Більше того, податковим органом на наведено підстав та не встановлено обставин, які б фактично підтверджували недійсність таких угод.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, є протиправними та такими, що підлягають до скасування податкові повідомлення-рішення за №000223201, №0002242201, №0002252201, №0002262201 та №0002272201 від 17.09.2014 року, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 487,20 грн., підтверджується платіжним дорученням за №64 від 30.09.2014 року (т.1, а.с. 2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0002232201, №0002242201, №0002252201, №0002262201 та №0002272201 від 17.09.2014 року.

Повернути з Державного бюджету України приватному підприємству "Техноресурс", 77301, вул. Гірника, 1А, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30342270, сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 64 від 30.09.2014 року в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) гривень, 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 21.11.2014 року.