Рішення

від 22.05.2014 по справі 760/9144/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3527/14

760/9144/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксфурнітур" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ "Люксфурнітур" звернулось до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за договором цільової позики від 05.12.2012 року.

Під час розгляду справи, позивач ТОВ «Люксфурнітур» збільшив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м. та нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, загальною площею 160 кв.м. Також, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що між товариством та ОСОБА_1 було укладено Договір цільової позики на суму 100 000 гривень 00 коп. Позика надавалася з метою реконструкції (ремонт покрівлі, водопостачання, каналізації, фасаду та інше) нежитлової будівлі по АДРЕСА_3, загальною площею 249,5 кв.м., що знаходиться у спільному користуванні сторін Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, відповідач зобов'язувався повернути Позивачу позику за місцем його реєстрації у строк до 05.12.2013 року.

Також, п. 4.3 договору передбачено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавець має право на отримання майна, що буде реконструйовано позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме нежитлову будівлю по вулиці по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м.

Оскільки, відповідач належним чином не виконує умови договору цільової позики від 05.12.2012 року, кошти в добровільному порядку не повертає та не передає майно у відповідності до умов п. 4.3. договору, то позивач змушений звернутися з позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Представник позивача просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 05 грудня 2012 року між ТОВ "Люксфурнітур" та ОСОБА_1 було укладено договір цільової позики.

Відповідно до п. 1.1., п. 2.1 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошову позику, а останній зобов'язується повернути позику в строк до 05 грудня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.3 договору позика є цільовою та надається з метою реконструкції (ремонт покрівлі, водопостачання, каналізації, фасаду та інше) нежитлової будівлі по АДРЕСА_3, загальною площею 249,5 кв.м., що знаходиться у спільному користуванні сторін Договору.

Пунктом 4.3 договору сторони узгодили, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавець має право на отримання майна, що буде реконструйовано позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме нежитлову будівлю по вулиці по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м.

Позивач свої зобов'язання за даним Договором виконав у повному обсязі, а саме надав позику у розмірі 100 000 грн.

Але відповідачем умови договору належним чином не виконуються, сума позики ним не повернута у передбачені строки, майно, а саме нежитлова будівля по вулиці по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м., у відповідності до умов п. 4.3. договору, не передана.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

З розписки від 05.12.2012 року вбачається, що відповідач отримав в присутності свідків 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. строком на 12 місяців та зобов'язався їх повернути в строк до 05.12.2013 року (усю суму повністю) за місцем проживання Позивача.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору цільової позики, а саме п. 4.3 було передбачено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавець має право на отримання майна, що буде реконструйовано позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м.

Таким чином, оскільки відповідач своєчасно у строки визначені договором не повернув позивачу грошові кошти, то відповідно до п. 4.3. договору позивач набув право на отримання у власність нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м.

Крім того, згідно із ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути зокрема, грошові кошти.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Таким чином, позивачем було фактично проінвестовано реконструкцію спірного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м., яка відповідно до отриманого позивачем Висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 16.05.2014 року відповідає вимогам державних будівельних норм і правил та придатна до експлуатації на момент складання висновку.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Цивільний кодекс України розкриває поняття права власності як сукупність трьох правомочностей власника: права володіння, права користування та права розпорядження.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов'язання відповідно до умов договору цільової позики та те, що позивачем ТОВ "Люксфурнітур" доведено факт набуття права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м., то суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, загальною площею 160 кв.м., то позивачем не надано жодного доказу, щодо належності вказаної будівлі ТОВ "Люксфурнітур", а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 1000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 16, 321, 328, 331, 376, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксфурнітур" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксфурнітур» (код ЄДРПОУ 34717512, 04071, м. Київ, вул. Хорива, 3-А) право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_3, загальною площею 253,9 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксфурнітур» (код ЄДРПОУ 34717512, 04071, м. Київ, вул. Хорива, 3-А) судовий збір у розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн