Рішення

від 19.11.2014 по справі 904/8566/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.11.14р. Справа № 904/8566/14 За позовом Богородицької релігійної громади /парафії/ с. Олександрівки Дніпропетровського району Дніпропетровської області Дніпропетровсько-Запорізької єпархії, с. Олександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Олександрівської сільської Ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, с. Олександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про визнання прав власності

Суддя Турчин С.О.

Секретар судового засідання Сергієнко П.М.

Представники:

від позивача - Юнак В.І. наказ №35 від 12.03.03р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Богородицька релігійна громада /парафії/ с. Олександрівки Дніпропетровського району Дніпропетровської області Дніпропетровсько-Запорізької єпархії звернулась з позовом до Олександрівської сільської Ради Дніпропетровського району про визнання права на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 1а та складається з: будівлі церкви (колишня медамбулаторія) - літ. "А", загальною площею 219,7 кв.м., тераса - літ. "а", гараж - літ. "Б", вбиральня - літ. "В", літній душ - літ. "Г", зливна яма - літ. "З/Я", огорожа - літ. "№1-10", замощення - літ. "І".

Ухвалою суду від 04.11.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 19.11.14р.

19.11.14р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та вказано на те, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відмітками про отримання ухвал суду повноважними представниками сторін та відомостями відображеними в протоколі судового засідання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України за результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог.

В судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.12.1995р. розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації зареєстровано статут Богородицьком релігійної громади /парафії/ про що видано свідоцтво №314 від 19.12.1995р.

10.10.2008р. рішенням 21 сесії V скликання Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №15-21-V „про безкоштовну передачу будівлі які перебувають у комунальній власності територіальної громади сільської ради, у власність храму „Різдва Пресвятої Богородиці" передано безкоштовно з комунальної власності територіальної громади села Олександрівна Дніпропетровського району Дніпропетровської області у власність Богородицької релігійної громади /парафії/ будівлю церкви - храм „Різдва Пресвятої Богородиці" УПЦ Київського патріархату (колишню мед лабораторію) та підсобні приміщення (сарай).

15.10.2008р. складено два акти прийняття-передачі основних засобів - на житлове приміщення будівлі церкви (колишньої мед амбулаторії) та підсобного приміщення (сараю) мед амбулаторії, відповідно до яких об'єкти основних засобів прийняв настоятель храму „Різдва Пресвятої Богородиці" Юнак В.І.

В матеріалах справи наявна довідка Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №229-2 від 31.05.11р., якою підтверджено факт передачі будівлі - церкви (медамбулаторії) позивачу.

Вищевказане нерухоме майно - будівля церкви (колишня мед амбулаторія), що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 1а було самовільно реконструйоване та складається з: будівлі церкви (колишня медамбулаторія) - літ. "А", загальною площею 219,7 кв.м., тераса - літ. "а", гараж - літ. "Б", вбиральня - літ. "В", літній душ - літ. "Г", зливна яма - літ. "З/Я", огорожа - літ. "№1-10", замощення - літ. "І", що підтверджується довідкою КП Дніпропетровського району "БТІ" від 07.06.14р.

Згідно з технічним паспортом на нежитлові будівлі та споруди за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 1а будівлі духовного центру складаються з: будівлі церкви (колишня медамбулаторія) - літ. "А", загальною площею 219,7 кв.м., тераса - літ. "а", гараж - літ. "Б", вбиральня - літ. "В", літній душ - літ. "Г", зливна яма - літ. "З/Я", огорожа - літ. "№1-10", замощення - літ. "І". (а.с. 39).

Науково - консалтинговим підприємством „СТЕКОНІК, ЛТД" проведено обстеження будівельних конструкцій будівлі церкви та допоміжних споруд.

Згідно даного обслідування та звіту від 28.07.14р. основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в задовільному стані, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила, (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно зі ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затверджено проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Пунктом 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст.43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Позивача, оскільки останнім не доведено, що спір виник в результаті неправильних дій Відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Богородицькою релігійною громадою /парафією/ с. Олександрівки Дніпропетровського району Дніпропетровської області Дніпропетровсько-Запорізької єпархії (52041, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, село Олександрівка, вул. Колгоспна, 1а, код ЄДРПОУ 24236291) право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, 1а та складається з: будівлі церкви (колишня медамбулаторія) - літ. "А", загальною площею 219,7 кв.м., тераса - літ. "а", гараж - літ. "Б", вбиральня - літ. "В", літній душ - літ. "Г", зливна яма - літ. "З/Я", огорожа - літ. "№1-10", замощення - літ. "І".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 24.11.2014.

Суддя С.О. Турчин