Рішення

від 13.11.2014 по справі 908/4379/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 Справа № 908/4379/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» (69024, м. Запоріжжя, вул. Курузова, 7)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-Торг» (69009, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 5)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Прима-М» (69009, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 5)

про визнання права власності та зобов'язання виконати певні дії,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Сльота О.В.., довіреність № 7/ЮР від 30.10.2014 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-Торг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Прима-М» про: 1) зобов'язання ТОВ «Лінкос-Торг» підписати додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 14.06.2002 р.; 2) визнання права власності на нерухоме майно згідно переліку; 3) зобов'язання ТОВ «ВТК «Прима-М» звільнити приміщення літери Е-1, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 328, 331, 377, 386, 392 Цивільного кодексу України та факт придбання спірного об'єкту за договором купівлі-продажу від 14.06.2002 р., укладеного позивачем з ТОВ «Лінкос-Торг». Вказує, що за законодавством, яке діяло на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.06.2002 р. та передачі майна позивачеві, зазначений договір не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації. При цьому зазначає, що згідно до акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець прийняв, наступне майно: компресорний цех літера А'-1, овочесховище літера Б, адмінбудівля літера В'-1, склад літера Д-1, частина болярного цеху літера Е-1, склад літера Ж, буфет літера З, градирня літера И, трансформаторна підстанція літера К, вагова з прибудовою літера Л, прохідна літера М, вбиральня Н, навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І. Сторонами була підготовлена також і додаткова угода до договору купівлі-продажу в якій визначений повний перелік будівель та споруд (предмет договору). Проте, з урахуванням того, що на час укладення договору купівлі-продажу не був належним чином врегульований механізм вчинення правочинів з нерухомістю, не потребувалось нотаріальне посвідчення угод, оцінка та визначення складу майна, в реєстраційному посвідченні було вказано лише три споруди, які були найбільшими за розміром та складали переважну частину комплексу. Інші приміщення та будівлі перебували у напівзруйнованому стані, мали незначну площу, тому сторони не зважили на необхідність їх визначення в якості предмету договору в правовстановлюючому документі, тим більше, що в технічній документації вони були зазначені в повному переліку (без позначки щодо їх самочинності), додаткова угода залишилась не підписаною. Крім того вказує, що на адресу позивача відповідачем-2 спрямований лист з проханням підтвердити право власності на нерухоме майно, яке передано йому у користування згідно договору оренди №14 від 01.01.2013 року. При цьому, відповідач-2 користується приміщеннями літери Д, будівлею літера Г-1 та Е, а фактично використовується і частина приміщення літери Е-1, що не відповідає умовам договору. За доводами позивача, наданими доказами підтверджується його право на спірне майно, проте, перепони щодо порядку укладання договорів оренди та подальшої сплати до бюджету обов'язкових платежів унеможливлюють вільне користування позивачем належним йому майном, що є підставою для звернення до суду в порядку ст. 392 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4379/14, присвоєно справі номер провадження № 30/111/14, розгляд якої призначено на 13.11.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

До початку судового засідання представником позивача надано письмову заяву про уточнення позовних вимог.

У своїй заяві позивач вказує, що згідно відомостей із Єдиного державного реєстру 29.09.2006 р. зроблено запис про припинення юридичної особи ТОВ «Лінкос-Торг», тому позивач відмовляється від вимоги щодо спонукання ТОВ «Лінкос-Торг» до підписання додаткової угоди до договору купівлі-продажу. Просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» право власності на нерухоме майно, а саме: компресорний цех з прибудованою естакадою літера А'-І, загальною площею 148 м. кв.; овочесховище літери Б', Б-1, загальною площею 1047 м. кв.; адмінбудівлю літера В'-2, загальною площею 242 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Д, загальною площею 280 м. кв.; болярний цех літери Е, Е-1, загальною площею 410 м. кв.; будівля складу літера 3-1, загальною площею 165 м. кв.; трансформаторна підстанція літера К, загальною площею 36,5 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Л-1, загальною площею 448 м, кв.; прохідна літера М, загальною площею 18,5 м. кв.; вбиральня літера Н, загальною площею 5 м. кв.; навіс літера П, навіс літера О, паркани № 1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, будинок 5. Також просить зобов'язати ТОВ «ВТК «Прима-М» звільнити приміщення літери Е-1, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає, що фактично позивач відмовляється від вимоги, заявленої щодо відповідача-1, проте, внаслідок неналежного оформлення такої заяви суд не може прийняти відмову позивача від позову в цій частині.

Згідно із приписами ст. 80 ГПК України провадження у справі по відношенню до підприємства, яке є стороною по справі, та ліквідовано має бути припинено.

Також, за змістом поданої позивачем заяви, позивачем більш детально розшифровується вимога щодо визнання за ним права власності та послідовно змісту позовної заяви вказується розмір зазначених ним приміщень. Заява подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові та наданих суду додаткових поясненнях. За доводами позивача, чинним законодавством передбачена можливість набуття права власності за давністю володіння майном в силу ст. 344 ЦК України, що в даному випадку зважаючи на належне придбання та тривале користування, може бути застосовано. Вказує, що позивачем дотримано всі умови та вимоги інституту набувальної давності. А саме: мало місце фактичне добросовісне володіння річчю (заволодіння було правомірним), володіння було безтитульним (тобто виникло не на підставі договору, додаткова угода не була підписана продавцем); добросовісне володіння було відкритим, володілець ставився до речей як до своїх, підтримував їх в належному стані; позивач користувався майном безперервно протягом дванадцяти років; на зазначений перелік майна відсутні правовстановлюючі документи. Крім того зауважує, що в мотивувальній частині рішення господарського суду Запорізької області у справі №5009/2818/12 та постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній справі було встановлено юридичні факти, які мають суттєве значення для даної справи, зокрема, відносно відсутності в технічній документації відміток про самочинне будівництво, а також що прибудови та споруди були збудовані попереднім власником до їх придбання ТОВ «ТРИДОМ», не були зареєстровані в БТІ, а новий власник здійснив їх реконструкцію.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився.

В адресованій суду заяві відповідач-2 вказує про те, що не погоджується з позовом в частині, що стосується зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК «Прима-М» звільнити приміщення літери Е-1, розгляд справи просить здійснити без участі його представника. На вимогу суду відповідачем-2 надані установчі документи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

В судовому засіданні 13.11.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами по суті спірних правовідносин, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно до реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна, виданого Орендним підприємством «ЗМБТІ» від 27 червня 2002 року (реєстровий №1021 в реєстровій книзі №5), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» (позивачем у справі) на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2002 року було придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-Торг» (відповідача-1 у справі) нерухоме майно, а саме: комплекс споруд та будівель (склад №1 літера А-2, склад №2 літера В-2, склад №3 літера Г), розташованих за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5.

Матеріалами справи підтверджується, що у власність позивача перейшов майновий комплекс до складу якого входило нерухоме майно (будівлі та споруди) згідно переліку та найменувань, зазначених в технічній документації. Ці обставини справи підтверджуються актом приймання-передачі від 27.06.2002 р., підписаного сторонами.

Згідно вказаного акта приймання-передачі продавець передав, а покупець прийняв, наступне майно: компресорний цех літера А'-1, овочесховище літера Б, адмінбудівля літера В'-1, склад літера Д-1, частина болярного цеху літера Е-1, склад літера Ж, буфет літера З, градирня літера И, трансформаторна підстанція літера К, вагова з прибудовою літера Л, прохідна літера М, вбиральня Н, навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І.

Сторонами була підготовлена також і додаткова угода до договору купівлі-продажу в якій визначений повний перелік будівель та споруд (предмет договору), яка в подальшому не була підписана з боку продавця (відповідача-1).

За поясненнями позивача, в реєстраційному посвідченні було вказано лише три споруди, які були найбільшими за розміром та складали переважну частину комплексу, а інші приміщення та будівлі перебували у напівзруйнованому стані, мали незначну площу, тому сторони не зважили на необхідність їх визначення в якості предмету договору в правовстановлюючому документі.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивач прийняв всі будівлі та споруди за актом приймання-передачі, прийняв їх на баланс юридичної особи і вже на протязі більш ніж дванадцяти років здійснює їх експлуатацію.

За цей час позивачем за власні кошти був здійснений капітальний ремонт більшості споруд, що доводиться первинними бухгалтерськими документами та договорами на виконання будівельних робіт.

Згідно наданих позивачем листів-звернень та відповідей на них з боку державних органів, зокрема управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, на даний час здійснюються підготовчі роботи по оформленню земельної ділянки, на якій знаходиться майновий комплекс. Позивач здійснив комплекс геодезичних робіт, підготував необхідну документацію, яка витребувалась управлінням земельних відносин та департаментом архітектури.

Крім того, згідно договору оренди №14 від 01.01.2013 року в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТК «Прима-М» (відповідачу-2 у справі) було передано у користування приміщення літери Д, будівля літера Г-1 та Е. При цьому, у наданій суду заяві відповідач-2 визнає, що дійсно займає приміщення Е-1, яке не є предметом договору оренди.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та реєстраційної картки (форма 9) 29.09.2006 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-Торг».

За доводами позивача, відсутність можливості належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне йому майно, оскільки діючим на час укладання договору купівлі-продажу законодавством не передбачалося нотаріального посвідчення такої угоди, а на даний час контрагент за договором ліквідований, заважає вільно володіти, користуватися зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження ним, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» права власності на нерухоме майно, а саме: компресорний цех з прибудованою естакадою літера А'-І, загальною площею 148 м. кв.; овочесховище літери Б', Б-1, загальною площею 1047 м. кв.; адмінбудівлю літера В'-2, загальною площею 242 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Д, загальною площею 280 м. кв.; болярний цех літери Е, Е-1, загальною площею 410 м. кв.; будівля складу літера 3-1, загальною площею 165 м. кв.; трансформаторна підстанція літера К, загальною площею 36,5 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Л-1, загальною площею 448 м, кв.; прохідна літера М, загальною площею 18,5 м. кв.; вбиральня літера Н, загальною площею 5 м. кв.; навіс літера П, навіс літера О, паркани № 1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, будинок 5; а також зобов'язання ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Прима-М» звільнити приміщення літери Е-1, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5; є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного .

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно, що може підтверджуватися правовстановлюючими документами або будь-якими іншими доказами приналежність позивачу спірного майна. Таким чином, приписи вказаної статті регулюють питання захисту наявного права власності.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, а саме: комплекс споруд та будівель (склад №1 літера А-2, склад №2 літера В-2, склад №3 літера Г), розташованих за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5, належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2002 р.

Умови щодо укладення та виконання угоди (договору) купівлі-продажу майна на момент укладення договору від 14.06.2002 р. встановлювались главою 20 Цивільного кодексу УРСР.

Зокрема, за статтею 224 даного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити-за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, за винятком примусового продажу майна, належить власникові (ст. 225 ЦК УРСР).

За загальними правилами, які визначались наведеними вище нормами права, договір купівлі-продажу майна між підприємствами укладався в письмовій формі. Винятки з цього правила встановлювались статтею 227 Цивільного кодексу УРСР договору купівлі-продажу жилого будинку, однією за сторін якої є громадянин. Такий договір повинен був бути посвідчений нотаріально та зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Отже, за законодавством, яке діяло на момент придбання позивачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 14.06.2002 р. такий договір не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації, якщо самим цим договором не було обумовлено протилежне.

Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зважаючи на викладене, суд робить висновок, що право власності на комплекс споруд та будівель (склад №1 літера А-2, склад №2 літера В-2, склад №3 літера Г), розташованих за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5, було правомірно набуте ТОВ «ТРИДОМ» на підставі договору купівлі-продажу.

Також судом встановлено, що згідно до акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв, наступне майно: компресорний цех літера А'-1, овочесховище літера Б, адмінбудівля літера В'-1, склад літера Д-1, частина болярного цеху літера Е-1, склад літера Ж, буфет літера З, градирня літера И, трансформаторна підстанція літера К, вагова з прибудовою літера Л, прохідна літера М, вбиральня Н, навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І.

Як вказує позивач, сторонами була підготовлена також і додаткова угода до договору купівлі-продажу в якій визначений повний перелік будівель та споруд (предмет договору). З урахуванням того, що на час укладення договору купівлі-продажу не був належним чином врегульований механізм вчинення правочинів з нерухомістю, не потребувалось нотаріальне посвідчення угод, оцінка та визначення складу майна, в реєстраційному посвідченні було вказано лише три споруди, які були найбільшими за розміром та складали переважну частину комплексу. Інші приміщення та будівлі перебували у напівзруйнованому стані, мали незначну площу, тому сторони не зважили на необхідність їх визначення в якості предмету договору в правовстановлюючому документі, тим більше, що в технічній документації вони були зазначені в повному переліку (без позначки щодо їх самочинності). Тому додаткова угода залишилась не підписаною.

Таким чином, матеріалам справи підтверджується, що фактично позивачем було прийнято всі будівлі та споруди за актом приймання-передачі та вже на протязі більш ніж дванадцяти років він здійснює їх експлуатацію. На доведення цих обставин також свідчать договори на виконання робіт з підприємствами та комунальними установами (водопостачання та забезпечення електроенергією), копії яких залучено до матеріалів справи.

За цей час позивачем за власні кошти був здійснений капітальний ремонт більшості споруд, проводиться їх обслуговування, приміщення та будівлі знаходяться на балансі підприємства, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією технічної документації та Висновком про незалежну оцінку вартості будівель, належних ТОВ «ТРИДОМ», проведеної ТОВ «Брок Сервіс плюс» станом на 10.09.2014 р.

На доведення цих обставин свідчать договори на виконання робіт з підприємствами та комунальними установами (водопостачання та постачання електричної енергії).

Також, згідно з наданими позивачем до матеріалів справи копіями договорів оренди будівлі та споруди передаються в оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТК «Пріма-М» за договором оренди № 14 від 01.01.2013 р. в строкове платне користування було передано приміщення літери Д, будівлю літера Г-1 та Е, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5. Проте, фактично у користуванні ТОВ «ВТК «Прима-М» знаходиться і частина приміщення літери Е-1, про що вказує сам відповідач-2 у наданій суду заяві. За поясненнями відповідача-2, зазначене обумовлено тим, що спірне приміщення на даний час не використовується іншими суб'єктами і знаходиться в безпосередній близькості із спорудами, які є предметом оренди за договором.

На підставі статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України особа набуває право власності якщо є документи які підтверджують право користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, документів що містять опис об'єктів незавершеного будівництва та інше.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

У зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення, договір купівлі-продажу від 14.06.2002 р. не може бути правовстановлюючим документом на підтвердження права власності на нерухоме майно, а отже позивач не може реалізувати своє право власності на зазначену будівлю та на оформлення земельної ділянки під ним.

Відтак, звертаючись з позовними вимогами у даній справі, позивач скористався передбаченим статтею 1 Господарського процесуального кодексу України способом захисту свого права шляхом пред'явлення позову про визнання права власності, керуючись при цьому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 41 Конституції України, та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, що включає неможливість обмеження у його здійсненні з боку будь-яких осіб; цьому кореспондує можливість особи усунути будь-які обмеження у здійсненні прав власності.

Суд встановив, що об'єкт нерухомості, а саме майновий комплекс (склад №1 літера А-2, склад №2 літера В-2, склад №3 літера Г, компресорний цех літера А'-1, овочесховище літера Б, адмінбудівля літера В'-1, склад літера Д-1, частина болярного цеху літера Е-1, склад літера Ж, буфет літера З, градирня літера И, трансформаторна підстанція літера К, вагова з прибудовою літера Л, прохідна літера М, вбиральня Н, навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І, розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 5, перейшов до позивача відповідно до оплатного договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі. Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, а також частково виконали умови договору, але продавець ухилився від підписання додаткової угоди, що завадило здійснити державну реєстрацію права власності.

Також, суд приймає до уваги, що судовими рішеннями у справі № 5009/2818/12 за позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя про зобов'язання ТОВ «ТРИДОМ» звільнити самовільно зайняту ділянку, зокрема, за змістом постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 р. в задоволенні позову відмовлено і в мотивувальній частині встановлено, що в технічній документації немає відміток про самочинне будівництво, прибудови та споруди були збудовані попереднім власником до їх придбання ТОВ «ТРИДОМ», прибудови до укладення договору купівлі-продажу не були зареєстровані в БТІ, при цьому, новим власником було здійснено лише його реконструкцію.

Суд знаходить обґрунтованими та підтвердженими доводи позивача та вважає, що визнання права власності на зазначене нерухоме майно не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та не порушує прав та інтересів інших осіб, оскільки будь-які інші особи своє право власності на спірне майно не заявляли.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» (69024, м. Запоріжжя, вул. Курузова, б. 7, ЄДРПОУ 32025665) право власності на нерухоме майно, а саме: компресорний цех з прибудованою естакадою літера А'-1, загальною площею 148 м. кв.; овочесховище літера Б, загальною площею 1047 м. кв.; адмінбудівлю літера В'-1, загальною площею 242 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Д, загальною площею 280 м. кв.; болярний цех літери Е, Е-1, загальною площею 410 м. кв.; будівлю складу літера З-1, загальною площею 165 м. кв.; трансформаторна підстанція літера К, загальною площею 36,5 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Л-1, загальною площею 448 м. кв.; прохідна літера М, загальною площею 18,5 м. кв.; вбиральня літера Н, загальною площею 5 м. кв.; навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно вимоги про зобов'язання ТОВ «ВТК «Прима-М» звільнити приміщення літери Е-1, за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5, суд констатує, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на те, що на даний момент право власності на приміщення літери Е-1 належним чином не зареєстровано за позивачем.

Суд вважає необхідним зауважити, що право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою.

Відповідно до п. 10 Переліку правоустановлюваних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що є Додатком № 1 до п. 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є документами, на підставі яким органи державної реєстрації проводять реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Отже, рішення суду є підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "ТРИДОМ" на об'єкт нерухомого майна - компресорний цех з прибудованою естакадою літера А'-1, загальною площею 148 м. кв.; овочесховище літера Б, загальною площею 1047 м. кв.; адмінбудівлю літера В'-1, загальною площею 242 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Д, загальною площею 280 м. кв.; болярний цех літери Е, Е-1, загальною площею 410 м. кв.; будівлю складу літера З-1, загальною площею 165 м. кв.; трансформаторна підстанція літера К, загальною площею 36,5 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Л-1, загальною площею 448 м. кв.; прохідна літера М, загальною площею 18,5 м. кв.; вбиральня літера Н, загальною площею 5 м. кв.; навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І, розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

В частині 7 статті 59 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Державна реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-Торг» проведена 29.09.2006 р., що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.11.2014 р.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, оскільки діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-Торг» припинено, а відомості про його правонаступників відсутні, провадження у справі відносно нього підлягає припиненню.

За усною заявою представника позивача, судовий збір залишається за позивачем і не розподіляється на підставі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі 908/4379/14 в частині позовних вимог, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкос-торг» (м. Запоріжжя), на підставі п. 6 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» (м.Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Прима-М» (м.Запоріжжя) задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДОМ» (69024, м.Запоріжжя, вул. Курузова, б. 7, код ЄДРПОУ 32025665) право власності на нерухоме майно, а саме: компресорний цех з прибудованою естакадою літера А'-1, загальною площею 148 м. кв.; овочесховище літера Б, загальною площею 1047 м. кв.; адмінбудівлю літера В'-1, загальною площею 242 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Д, загальною площею 280 м. кв.; болярний цех літери Е, Е-1, загальною площею 410 м. кв.; будівлю складу літера З-1, загальною площею 165 м. кв.; трансформаторна підстанція літера К, загальною площею 36,5 м. кв.; адмінбудівлю зі складом літера Л-1, загальною площею 448 м. кв.; прохідна літера М, загальною площею 18,5 м. кв.; вбиральня літера Н, загальною площею 5 м. кв.; навіс літера П, навіс літера О, паркани №1-4, 6, 9, 10, підпірна стінка №5, скидувач №11, замощення І, розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 5.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати за даним позовом покласти на позивача.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.11.2014 р.