Рішення

від 20.11.2014 по справі 908/4095/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/94/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2014 Справа № 908/4095/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до Комунального закладу комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради (72002, Запорізька обл., смт. Михайлівка, вул. Леніна, 18)

про стягнення 21418,15 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Вініченко О.В., довіреність № 19/0020 від 01.10.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" з позовною заявою про стягнення з Комунального закладу комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62221 від 27.05.2014р. в розмірі 21418,14 грн., в т.ч.: 17206,29 грн. основного боргу, 1931,54 грн. пені, 1997,42 грн. суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 282,89 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що поставлений позивачем на виконання умов договору природній газ за період: з лютого по квітень 2014 р., відповідачем не оплачений в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 17206,29 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4095/14 присвоєно справі номер провадження № 30/94/14, розгляд якої призначено на 20.11.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, з урахуванням сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 17206,29 грн., про що надав відповідні докази.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвалу господарського суду було направлено на адресу відповідача: 72002, смт. Михайлівка Запорізької області, вул. Леніна, 18, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 20.11.2014 р. наявний в матеріалах справи).

Направлена на адресу відповідача кореспонденція до канцелярії господарського суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20.11.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2014 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (Постачальник, позивач у справі) та Комунальним закладом комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62221, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник постачає природний газ (ДК 016-2010 код 06.20.1 "Газ природний, скраплений або в газоподібному стані") Споживачу в обсягу і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язується оплатити Постачальнику вартість газу і наданих послуг в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати, відповідно до Додатку 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу на розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердження обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Згідно із п. 4.9 Договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін.

Згідно з п. 5.3.3 Договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах визначених Договором.

Відповідно до п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з постачальником (п. 2.9 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого 2014 р. по квітень 2014 р. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 20917,41 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актами прийому-передачі природного газу № ТОК00000551 від 28.02.2014р.на суму 10165,01 грн., № ТОК00000801 від 31.03.2014р. на суму 8028,72 грн., № ТОК00000946 від 30.04.2014р. на суму 2723,68 грн.

Відповідно до платіжного доручення №76 від 25.06.2014р. Комунальним закладом комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради було сплачено вартість природного газу в розмірі 3711,12 грн., в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" станом на подання позову складала 17206,29 грн.

Актом звіряння від 12.09.2014р. сторони погодили наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-Б-62221 від 27.05.2014р. в розмірі 17206,29 грн.

Отже, свої зобов'язання за договором постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62221 від 27.05.2014р. відповідач належним чином не виконав.

Позовні вимоги про стягнення з Комунального закладу комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62221 від 27.05.2014р. в розмірі 21418,14грн., в т.ч.: 17206,29 грн. основного боргу, 1931,54 грн. пені, 1997,42 грн. суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 282,89 грн. - 3% річних - є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу природного газу, а обов'язком відповідача - оплата вартості газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати природного газу, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком, станом на момент подання позову сума основного боргу відповідача за договором становила 17206,29 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого газу суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.09.2014 р. заборгованість відповідача за Договором перед позивачем становить 17206,29 грн.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на поточний рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 17206,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №145 від 17.11.2014 р.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач під час розгляду даної справи погасив суму основного боргу в розмірі 17206,29 грн., суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17206,29 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості постачання природного газу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1931,54 грн. пені, 282,89 грн. - 3% річних та 1997,42 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги про стягнення пені заявлені позивачем на підставі п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати передбачених розділом 4 Договору зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за період на який нараховується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлено обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства. За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 282,89 грн. - 3% річних, 1931,54 грн. пені та 1997,42 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-62221 від 27.05.2014р. щодо оплати переданого від позивача природного газу.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення основного боргу, а також передбачених законом санкцій.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 282,89 грн. - 3% річних, 1931,54 грн. - пені та 1997,42 грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення 17206,29 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки часткову сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до Комунального закладу комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Михайлівської районної ради (72002, Запорізька обл., смт. Михайлівка, вул. Леніна, 18, ЄДРПОУ 36141792) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЄДРПОУ 03345716) 1931 (одна тисяча дев'ятсот тридцять одну) грн. 54 коп. пені, 1997 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 89 коп. - 3% річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 17206,29 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Л.П.Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.11.2014 р.