Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/16512/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16512/13-а ( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.ГЛОБАЛ СЕРВІС» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.ГЛОБАЛ СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001192270 №0001202270 від 11.06.2013, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Л.ГЛОБАЛ СЕРВІС» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 року №0001192270 та №0001202270..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в квітні 2013 року ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» отримало від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві лист-запит від 20.03.2013р. № 5544/10/22-611 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», в якому податкова інспекція, посилаючись на встановлення сумнівності факту здійснення господарських операцій (без конкретизації джерел та змісту інформації, що дала підстави для певних сумнівів), та на норми пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, просила позивача надати до податкової інспекції пояснення та документальні підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» з підприємством ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322) за період з 01.03.2010р. по 28.02.2013р. та інформацію щодо відображення в обліку зазначених господарських операцій.

У відповідь на вказаний запит ДПІ від 20.03.2013р. позивач 16 квітня 2013 року своїм листом від 15.04.2013р. № 2013/04/15-1 подав до канцелярії податкової інспекції пояснення по суті господарських операцій з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та копії первинних документів за переліком на 35 арк.

21 травня 2013 року, згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 20.05.2013р. № 1053, посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» (ідентифікаційний код 36301664) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322) за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений Акт від 21.05.2013р. № 1605/22-721/36301664.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (ідентифікаційний код 37889322) - договір від 20.06.2012р. № 203, згідно якого контрагент зобов'язувався надати перевіряємому підприємству послуги з доопрацювання програмних модулів для підсистеми збирання статистики та синхронізації даних. За результатами наданих послуг складені акти приймання-передачі за липень 2012 року. За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІІ-ій квартал 2012 року суму витрат у розмір 80 834, 00 грн., а до складу податкового кредиту за липень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 16 166, 66 грн.

При цьому працівником відповідача при проведенні вказаної документальної перевірки позивача були враховані матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» - ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Так, в Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012р. № 7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року» наведені наступні обставини: 1) до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшла копія протоколу допиту свідка. гр. ОСОБА_5 (засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»), проведеного 28.08.2012 р. оперуповноваженим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС лейтенантом податкової міліції ОСОБА_6 Під час допиту ОСОБА_5 пояснив, що він до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» не має відношення, документи фінансової звітності підприємства ним не підписувались, статут не складався. Крім того, свідок зазначив, що у зв'язку з скрутним становищем зареєстрував підприємство за грошову винагороду у розмірі 200 доларів США приблизно у жовтні 2011 року, через чоловіка на ім'я ОСОБА_6; 2) встановлено відсутність у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. З огляду на це, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС був зроблений висновок про те, що ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» здійснювало діяльність спрямовану безпосередньо на проведення операцій пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам, в т.ч. для ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс».

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача дійшов висновку про безтоварність господарських взаємовідносин між ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а тому не взяв до уваги надані ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» у відповідь на письмовий запит ДПІ від 20.03.2013р. № 5544/10/22-611 первинні та розрахункові документи (лист від 15.04.2013р. № 2013/04/15-1), оформлені по описаним господарським операціям з названим підприємством, як достатню правову підставу для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

У висновку Акта перевірки від 21.05.2013р. № 1605/22-721/36301664 перевіряючий зазначив порушення ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» наступних норм законодавства України: пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 і пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІІ-ій квартал 2012 року на суму 16 975, 00 грн.; п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 16 167, 00 грн.; п. 1 і п. 5 ст. 203, п. 1 і п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за перевіряємий період.

11 червня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 21.05.2013р. № 1605/22-721/36301664 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення: за № 0001192270, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 і пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21 219, 00 грн., в т.ч. 16 975, 00 грн. - основний платіж, 4 244, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; за № 0001202270, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 209, 00 грн., в т.ч. 16 167, 00 грн. - основний платіж, 4 042, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.08.2013р. № 3398/10/26-15-10-04-04 і Міністерства доходів і зборів України від 18.09.2013р. № 11310/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» на податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013р. № 0001192270 і № 0001202270, дані скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013р. відповідно - без змін.

Вирішуючи даний спір колегія суддів звертає увагу на таке.

Так, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді апеляційної інстанції, одним з основних видів діяльності ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» є надання з використанням власних технічних засобів та наявного програмного забезпечення телекомунікаційних послуг замовникам та інформаційно-технічне забезпечення їх господарської діяльності (в т.ч. розгортання віртуального серверу, надання дискового простору, підключення до глобальної мережі, організація сервісів електронної пошти, зберігання і захисту інформації, тощо). Такі послуги надавалися на підставі укладених із контрагентами-замовниками письмових договорів. Автоматична фіксація та документування обсягів наданих замовникам послуг здійснюється програмними модулями підсистеми збирання статистики та синхронізації даних належної позивачу комп'ютерної програми «Автоматизована система «Підтримки функціонування телекомунікаційного сервіс-провайдера». Надалі у зв'язку з розвитком асортименту послуг та виявленням помилок в обліку обсягів наданих послуг в червні 2012 року виникла потреба в доопрацюванні програмних модулів підсистеми збирання статистики та синхронізації даних зазначеної комп'ютерної програми.

ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» направило на електронну адресу ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» пропозицію з описом робіт і основними умовами їх виконання (терміни, вартість, оплата по факту виконання). Після отримання згоди від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» позивач направив електронною поштою проект описаного вище договору. Через певний час ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» отримало поштою від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» підписані примірники договору від 20.06.2012р. № 203, підписало договір зі своєї сторони і відправило поштою підписаний обома сторонами примірник договору ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». В такому ж порядку відбулося підписання актів здачі-приймання послуг від 24.07.2012р. від 27.07.2012р. (при цьому суд зважає увагу на відсутність документальних доказів такого листування позивача із контрагентом).

З урахуванням специфіки діяльності в ІТ-сфері, рівень власних фахівців, стислість строків на виконання робіт та відсутність попередньої оплати за вказаним договором від 20.06.2012р. у позивача не було необхідності в отриманні від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» документів, що підтверджують кваліфікацію виконавців робіт.

Роботи з доопрацювання модулів підсистеми збирання статистики та синхронізації даних виконувались дистанційно на тестовому програмному середовищі (клон системи) за допомогою захищеного VPN-доступу до тестових серверів ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс».

Роботи з постановки задачі виконавцю, забезпечення доступу до віртуальних серверів позивача та технічному прийманню робіт виконував старший інженер з комп'ютерних систем ТОВ «С.Л. Глобал Сервіс» Шевченко О.В., адміністративно-організаційне супроводження проекту - директор Товариства Стокоз В.М., а бухгалтерський та податковий облік проекту - головний бухгалтер Логвіна Т.М.

На підтвердження фактів отримання вказаних послуг від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору від 20.06.2012р. № 203;

- додатку № 1 до Договору - Календарного плану надання послуг, в якому визначено такі послуги: етап 1. Надання послуг з доопрацювання програмних модулів для підсистеми збирання статистики та синхронізації даних, вартістю 44 000, 00 грн. (з ПДВ), строк виконання з 20.06.2012р. по 05.07.2012р.; етап 2. Проведення тестування програмних модулів для підсистеми збирання статистики та синхронізації даних. Внесення змін до програмних модулів за результатами тестування), вартістю 53 000, 00 грн. (з ПДВ), строк виконання з 05.07.2012р. по 31.07.2012р.;

- актів здачі-приймання послуг від 24.07.2012р. № 5749 на суму 44 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 333, 33 грн.) та від 27.07.2012р. № 5750 на суму 53 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 833, 33 грн.) - щодо надання ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на користь позивача послуг з доопрацювання програмних модулів для підсистеми збирання статистики та синхронізації даних за Календарним планом. За результатами дослідження тексту цього акта судом встановлено, що даний документ не містять відомостей щодо порядку, способу та об'єму передачі (обміну) результатів послуг (інформаційних даних);

- оборотно-сальдової відомості та картки по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період березень 2010 року по лютий 2013 року відносно названого контрагента;

- копії виписки по рахунку позивача у банку (витяг з інтернет-системи «Клієнт-банк»), виписок банку з розрахункового рахунку позивача та платіжних доручень від 27.07.2012р. № 1577 і № 1578 щодо сплати коштів на загальну суму 97 000, 00 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»;

- податкових накладних від 24.07.2012р. № 849 на суму 44 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 333, 33 грн.) і від 27.07.2012р. № 945 на суму 53 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 833, 33 грн.)(де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «Надання послуг з доопрацювання програмних модулів для підсистеми збирання статистики та синхронізації даних»), та які підписані однією особою - ОСОБА_5 та скріплені печаткою ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь». Вся сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період липень 2012 року;

- реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивача за місяць липень 2012 року з квитанцією № 2.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договору від 20.06.2012р. № 203, зокрема: рахунків на оплату послуг, актів передачі-приймання інформаційних, необхідних для надання послуг, актів передачі-приймання безпосередньо результатів наданих послуг (в т.ч. у вигляді інформації); організаційно-розпорядчих документів щодо призначення відповідальних працівників Товариства за виконання спірного договору, прийняття і перевірку за якістю та повнотою результатів надання таких послуг; організаційно-розпорядчих документів щодо створення тестового програмного середовища (клон системи); документів бухгалтерського обліку та звітності з відомостями про збільшення балансової вартості певних комп'ютерних програм або інших нематеріальних/матеріальних активів у зв'язку із поліпшенням програмних модулів.

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також, колегія суддів звертає увагу на таке.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Хоча положення ПК України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте залишилася чинною стаття 10 Закону № 509-ХІІ, зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

В даному випадку, суд першої інстанції проаналізував фактичне виконання всіх умов договору замість встановлення, як того вимагає податкове законодавство України, реальності здійснення таких договорів.

Крім того, посилання податкового органу, з яким погодився і суд першої інстанції на акт Солом'янської ДПІ, який в свою чергу містить посилання на документ «копія допиту свідка - гр. ОСОБА_5, 29.08.82 р. н. - засновника TOB «Комерційна фірма «Горизонталь» (наданого до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом СУ ДПС у м. Києві №4449/7/09-1015 від 08.10.12), який зазначив, що жодного відношення до TOB «Комерційна фірма «Горизонталь» не має колегія суддів розцінює критично та до уваги не приймає, оскільки жодних відомостей відносно кримінального провадження, в ході якого проводився допит свідка ОСОБА_5, а також стосовно подальшого підтвердження чи спростування судом даних такого протоколу, відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності судова колегія дійшла висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.ГЛОБАЛ СЕРВІС» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.ГЛОБАЛ СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 року №0001192270 та №0001202270.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 14 листопада 2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.