Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/21733/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21733/14 11.11.14

За позовом Дочірнього підприємства «Сінергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт»

про стягнення 130 211,72 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Іщенко Д.Ю., Матієк І.С. - представники за довіреностями;

від відповідача: Шпак Т.В., Тімакіна Л.В. - представники за довіреностями;

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 81 766,66 грн. основного боргу за договором, 1 989,28 грн. 3% річних, 10 057,30 грн. інфляційних втрат, 11 926,73 грн. пені, 24 529,99 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/21733/14, розгляд справи призначено на 11.11.2014.

В судовому засіданні 11.11.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимога позивача в частині стягнення 81 766,66 грн. основного боргу мотивована тим, що відповідачем всупереч умов договору № П-17/09/13-2 від 04.10.2013 не було здійснено у повному обсязі оплату поставленої продукції. Також, за прострочення оплати отриманої продукції, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 1 989,28 грн. 3% річних та 10 057,30 грн. інфляційних втрат, а також 11 868,49 грн. пені з посиланням на п. 8.1 вищевказаного договору. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 24 529,99 грн. збитків, завданих внаслідок неможливості використання позивачем коштів від продажу товару в своєму господарському обороті.

Представники відповідача в судовому засіданні 11.11.2014 проти заявлених вимог заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень щодо стягнення суми основного боргу відповідач у відзиві посилався на те, що вина відповідача у несплаті суми основного боргу відсутня, оскільки з відповідачем не розрахувався його контрагент (ПАТ «ДТЕК Західенерго»), на підприємстві якого відповідачем було встановлено обладнання, придбане у позивача. Крім того, відповідач вважає, що заявлені позивачем до стягнення 24 529,99 грн. збитків жодним чином не обґрунтовані, вина відповідача у їх завданні позивачу не доведена. Крім того, відповідач з посиланням на те, що заявлена позивачем пеня є завищеною, просив суд зменшити розмір пені до 1 192,67 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013 між позивачем - ДП «Сінергія», як постачальником, та відповідачем - ТОВ «ТК «Мережевий стандарт», як покупцем, укладено договір поставки телекомунікаційного обладнання та матеріалів № П-17/09/13-2 (далі - договір № П-17/09/13-2 від 04.10.2013), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити в порядку, встановленому цим договором, телекомунікаційне обладнання та матеріали (далі - товар), перелік, кількість, одиниці вимірювання та ціна яких встановлюється у специфікації, яка є додатком до договору.

Умовами договору № П-17/09/13-2 від 04.10.2013 сторони узгодили, що покупець оплачує товар наступним чином: 100% від вартості товару у розмірі 81 766,66 грн. покупець оплачує постачальнику протягом 60 календарних днів з дати отримання товару (п.п. 3.1.1); відлік терміну оплати за товар відповідно до підпункту 3.1.1 починається з дати передачі товару (його частини), зазначеної у накладній на передачу товарно - матеріальних цінностей (п. 3.2); якщо товар поставляється частинами, оплата здійснюється частково згідно видаткової накладної протягом 60 календарних днів з дати отримання частини товару за видатковою накладною (п. 3.3); приймання товару за кількістю місць здійснюється за адресою поставки під час передачі товару та підписання сторонами накладних на передачу товарно - матеріальних цінностей (п. 4.3); за прострочення оплати товару відповідно до умов договору покупець зобов'язується сплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 8.1).

Сторонами договору № П-17/09/13-2 від 04.10.2013 було узгоджено додаток № 1 до договору з відповідною ціною товару - загалом сума до сплати узгоджена в розмірі 81 766,66 грн., адреса поставки: 77112 Івано-Франківська область, м. Бурштин. Бурштинська ТЕС.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до накладної № 1282 від 08.10.2013 на суму 81 766,66 грн., позивачем, як постачальником, було передано, а відповідачем, як покупцем, в особі представника за довіреністю № 1225 від 08.10.2013, посвідченої печаткою відповідача, було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 81 766,66 грн.

Проте, відповідачем всупереч умов п. п.п. 3.1.1 договору № П-17/09/13-2 від 04.10.2013 не було оплачено у визначений строк (60 календарних днів з дати отримання товару, тобто у строк до 09.12.2013) поставлений товар вартістю 81766,66 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 81766,66 грн.

24.09.2014 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією, направлення якої позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 25.09.2014 № 9368 та описом вкладеного, в якій просив відповідача погасити заборгованість за поставлений товар за договором на суму 81 766,66 грн.

Однак, претензія позивача залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 81 766,66 грн. за поставлений, але не оплачений у встановлений договором строк товар є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати отриманої продукції, позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 1 989,28 грн. 3% річних та 10 057,30 грн. інфляційних втрат, а також 11 868,49 грн. пені з посиланням на п. 8.1 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 81 766,66 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення. Зазначені обставини згідно вимог ст. ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України є підставами для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, а також пені у відповідності до п. 8.1 договору № П-17/09/13-2 від 04.10.2013. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені також визнаються судом обґрунтованими.

Суд, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку щодо сум, строків та ставок нарахувань заявлених до стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.12.2013 (згідно п. 3.1.1 договору № П-17/09/13-2 від 04.10.2013) по 02.10.2014 (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно), інфляційних втрат за період з січня 2014 по серпень 2014 року, погоджується з наведеними позивачем періодами, ставками нарахувань та сум нарахувань, у зв?язку з чим задовольняє вимоги позивача в цій частині у повному обсязі.

Стосовно нарахування пені, то суд відзначає, що розрахунок пені здійснено позивачем з арифметичним помилками та з невірним застосуванням облікових ставок, які діяли у відповідних періодах. За розрахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 868,49 грн. пені в межах заявлених позовних вимог.

Клопотання відповідача, викладене у відзиві щодо до зменшення розміру присудженої до стягнення пені до 1 192,67 грн., задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача у відзиві на те, що вина відповідача у несплаті суми основного боргу відсутня, оскільки з відповідачем не розрахувався його контрагент (ПАТ «ДТЕК Західенерго»), судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки порушення зобов'язання контрагентом відповідача не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором, укладеним з позивачем, як не звільняє його і від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання перед позивачем, що узгоджується і з приписами ст. 218 Господарського кодексу України. Отже, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання відповідачем, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення пені до суми 1 192,67 грн. відсутні.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 (ч. 1) Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом (ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.5 договору сторони погодили, що у разі, якщо прострочення в оплаті товару покупцем перед постачальником сягатиме понад 2 календарних місяця, то покупець зобов'язується відшкодувати постачальнику збитки, завдані неможливістю використання коштів від продажу товару в своєму (постачальника) господарському обороті, їх знецінення, тощо, які сторони відповідно визначають заздалегідь у твердій сумі - в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару; такі збитки відшкодовуються постачальнику понад суми неустойки протягом 7 календарних днів з моменту направлення постачальником покупцю письмової вимоги про це.

Отже, положення ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України дозволяють сторонам в договірному порядку визначити розмір збитків, що підлягають компенсації в разі невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами . Однак, суд вважає, що наявність відповідної умови в договорі не звільняє позивача від необхідності доведення самого факту завдання збитків, а також доведення причинно-наслідкового зв'язку між такими негативними майновими наслідками, що понесла одна сторона, та протиправними діями іншої сторони.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вини відповідача у завданні позивачу 24 529,99 грн. збитків, завданих внаслідок неможливості використання позивачем коштів від продажу товару в своєму господарському обороті, як не надано і доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесенням позивачем збитків в заявленому позивачем розмірі. Відтак, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг в сумі 81 766,66 грн., 3% річних в сумі 1 989,28 грн., інфляційні втрати в сумі 10 057,30 грн., пеня в сумі 11 868,49 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Мережевий стандарт» (ідентифікаційний код 33740410; місцезнаходження: 02002 м. Київ, вул. Каховська, буд. 60, літ. А) на користь Дочірнього підприємства «Синергія» (ідентифікаційний код 24769932, місцезнаходження: 01014 м. Київ, бульв. Дружби Народів, 38) основний борг в сумі 81766 (вісімдесят одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 66 коп., 3% річних в сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 10057 (десять тисяч п'ятдесят сім) грн. 30 коп., 11868 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 49 коп. пені, а також 2113 (дві тисячі сто тринадцять) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова