Рішення

від 25.11.2014 по справі 911/4781/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" листопада 2014 р. Справа № 911/4781/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» , м. Київ

до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» , смт. Пісківка Бородянського району,

про стягнення 73485,75 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Терехова А.О., уповноважена, довіреність від 01.09.2014р. б/н ;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ера АПП», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 07.11.2014р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», смт. Пісківка Бородянського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 73485,75 грн. простроченої заборгованості за Договором № 020614/01 від 02.06.2014р., в тому числі 66911,78 грн. основного боргу, 3650,32 грн. пені, 455,58 грн. річних, 2468,07 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору підряду № 020614/01 від 02.06.2014р. позивачем за замовленням відповідача було повністю виконано обумовлені договором роботи по прокладанню кабельної лінії 10 кВ, про що сторонами було підписано Акт прийняття виконаних будівельних робіт КБ-2в за червень 2014р. на суму 66911,78 грн. Відповідач за виконані роботи з позивачем не розрахувався. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4781/14 та призначено справу до розгляду.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд на виконання вимог ст.ст. 64 ГПК України належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом направлення відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві (яка відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.11.2014р. № 19573476) копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням. Зазначене поштове відправлення на адресу суду не повернуто.

Згідно пункту 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового розгляду, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ера АПП», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Ера АПП»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», смт. Пісківка Бородянського району (далі по тексту - ТОВ «Пісківський завод скловиробів»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 02.06.2014р. між ТОВ «Пісківський завод скловиробів» (замовник) та ТОВ «Ера АПП» (підрядник) Договір № 020614/01 (далі - Договір), згідно якого підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні та вимірювально-випробувальні роботи по прокладенню кабельної лінії 10кВ від РП-6 - ТП№4. Відповідно до умов Договору:

- Вартість робіт становить 66912,00 грн.; замовник протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору оплачує авансовий платіж в розмірі 35% від вартості робіт; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних Актів виконаних робіт (розділ 3 Договору);

- Строк виконання робіт становить 14 робочих днів з моменту оплати авансового платежу (п. 4.1 Договору);

- Підрядник власними силами здійснює матеріально-технічне забезпечення будівництва, контролює якість, кількість матеріалів, несе ризик випадкової втрати і пошкодження матеріалів та результатів робіт до моменту підписання сторонами остаточного Акту прийому-передачі виконаних робіт (розділ 7 Договору);

- Якщо протягом 10 календарних днів з моменту передачі Акту замовник не підпише Акт і не надасть мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються виконаними у повному обсязі, якісно та своєчасно, та підлягають оплаті (пункт 9.2 Договору);

- За порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05% від суми простроченої оплати за кожен день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у терміни, за які сплачується пеня (пункт 12.3 Договору).

Відносини сторін за правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно частин 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Позивач твердить, що обумовлені Договором роботи позивачем виконано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно до частин 1, 2, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, або етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи Акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за червень 2014р., відповідач прийняв без зауважень виконані позивачем підрядні роботи всього вартістю 66911,78 грн., шляхом підписання представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін зазначеного Акту. Крім того, 01.09.2014р. сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2014р.

Пунктом 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Відповідно до розділу 3 Договору замовник був зобов'язаний протягом 5 банківських (а не календарних) днів з моменту підписання цього Договору (тобто до 09.06.2014р. включно) оплатити авансовий платіж в розмірі 35% від вартості робіт (тобто в сумі 23419,20 грн.); остаточний розрахунок замовник був зобов'язаний здійснити протягом 5 банківських (а не календарних) днів з моменту підписання сторонами відповідних Актів виконаних робіт (тобто до 08.09.2014р. включно). Всупереч змісту зобов'язань між сторонами, відповідач аванс не оплатив, остаточний розрахунок за виконані роботи не здійснив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Суд ухвалою від 10.11.2014р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за договором. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати виконаних будівельних робіт не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду, який полягає в простроченні оплати виконаних позивачем робіт в сумі 66911,78 грн. в строк, передбачений договором, тобто до 08.09.2014р. включно.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни, підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду. Позивач не скористався своїм правом вимагати оплати роботи за ціною, зазначеною в Договорі - 66912,00 грн., та заявив до стягнення суму фактичної вартості робіт згідно Акту КБ-2в в сумі 66911,78 грн., за таких обставин, вимога позивача про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню повністю.

У зв'язку із простроченням відповідачем основного грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в сумі 3650,32 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 455,58 грн. 3% річних та 2468,07 грн. інфляційних втрат, нарахованих станом до 28.10.2014р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 12.3 Договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05% від суми простроченої оплати за кожен день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у терміни, за які сплачується пеня

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше Договором від 02.06.2014р. не встановлено.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Постановою Правління НБУ від 14.04.2014р. № 212 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка НБУ від 15.04.2014р. встановлена на рівні 9,5% (тобто подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,052%), Постановою Правління НБУ від 15.07.2014р. № 417 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка НБУ від 17.07.2014р. встановлена на рівні 12,5% (тобто подвійна облікова ставка в день становить 0,068%)

Умовами Договору передбачено сплату пені в розмірі 0,05% в день, що менше, ніж подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період. За таких обставин, розрахунок пені позивачем виконаний невірно, оскільки ставку пені слід застосовувати передбачену договором - 0.05% на день, а не подвійну облікову ставку НБУ.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців, незалежно від того чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці, крім того, до вимог про стягнення інфляційних та річних не може бути застосована спеціальна позовна давність в один рік, встановлена пунктом 1 частини 1 ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин, враховуючи належний строк остаточного розрахунку за виконані роботи, передбачені договором та законом, розмір та порядок нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного розрахунку:

Належить до сплати, грн.Дата оплати, грн. Фактично сплачено, грн.Основний борг, грн. Період простро-ченняПеня, грн.Річні, грн. Інфля-ційні, грн. Аванс 23419,20 грн. 09.06.2014 0 23419,20 10.06 - 08.09.14 1065,57 175,16 515,22 Остаточний розрахунок 43492,58 грн. 08.09.2014 0 66911,78 09.09 - 28.10.14 1672,79 274,98 3613,24 всього 0 66911.78 2738,36 450,14 4128,46 судом встановлено, що за заявлений позивачем період станом на 28.10.2014р. з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 2738,36 грн., 3% річних в сумі 450,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 4128,46 грн.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 2468,07 грн., суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі 2468,07 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ера АПП» заборгованості в розмірі 72568,35 грн., яка складається з 66911,78 грн. основного боргу, 2738,36 грн. пені, 450,14 грн. 3% річних та 2468,07 грн. інфляційних втрат. У зв'язку із частковим задоволенням позову, суд в порядку ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 6, 11, 253, 254, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст.ст. 547, 549, 625, 627, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 317, 179, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ера АПП» до товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (07820, Київська обл., Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, буд. 1, ідентифікаційний код 33894121)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 23-А, ідентифікаційний код 37642650)

66911,78 грн. (шістдесят шість тисяч дев'ятсот одинадцять гривень сімдесят вісім копійок) основного боргу,

2738,36 грн. (дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень тридцять шість копійок) пені ;

450,14 грн. (чотириста п'ятдесят гривень чотирнадцять копійок) процентів річних,

2468,07 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят вісім гривень сім копійок) інфляційних втрат,

1804,19 грн. (одну тисячу вісімсот чотири гривні дев'ятнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 26.11.2014р.