Постанова

від 21.11.2014 по справі 826/14646/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2014 року 09 год. 31 хв. № 826/14646/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіер Бізнес Компані» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року № 0007012203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеріс-Україна» (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіер Бізнес Компані» (далі - позивач, ТОВ «Сіер Бізнес Компані») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року № 0007012203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206, про завищення ТОВ «Сіер Бізнес Компані» суми податкового кредиту за травень 2011 року за рахунок господарських операцій з ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», що на думку податкового органу є «безтоварним», документально та нормативно, не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що укладені між ТОВ «Сіер Бізнес Компані» та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» договір субпідряду від 04.02.2011р. № 1/11 та договір поставки від 28.02.2011р. № 2/11 повністю відповідають вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать іншим нормам чинного законодавства України. Також реальність вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/д і б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сіер Бізнес Компані» (ідентифікаційний код 35736206) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Харківторг Люкс 2011» (ідентифікаційний код 37761983) та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» (ідентифікаційний код 34515328) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Сіер Бізнес Компані» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість, зокрема, за травень 2011 року у сумі 97330,00 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок контрагента - ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

17 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що з 28.04.2014р. по 06.05.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 25.04.2014р. № 808, працівником ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Астеріс-Україна» (ідентифікаційний код 35736206) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Харківторг Люкс 2011» (ідентифікаційний код 37761983) та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» (ідентифікаційний код 34515328) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206 (далі - Акт перевірки).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців судом встановлено, що станом на 03 жовтня 2014 року змінено назву підприємства ТОВ «Астеріс-Україна» на ТОВ «Сіер Бізнес Компані». В силу норм чинного законодавства України безпосередньо перейменування юридичної особи без зміни її типу та організаційно-правової форми не викликає зміни в обсязі правоздатності та дієздатності останньої.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Сіер Бізнес Компані» і ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» (ідентифікаційний код 34515328), а саме: договір субпідряду від 04.02.2011р. № 1/11, за умовами якого у відповідності з умовами даного Договору Субпідрядник (ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія») зобов'язується на свій ризик виконати за плату передбачену п. 2 даного Договору роботу, а Підрядник (ТОВ «Сіер Бізнес Компані») зобов'язується прийняти таку роботу та оплатити її (п. 1.1 Договору); договір поставки від 28.02.2011р. № 2/11, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»), в період дії Договору, зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю (ТОВ «Сіер Бізнес Компані»), згідно з його замовленнями, в асортименті, кількості, узгоджених сторонами попередньо в кожному окремому випадку (п. 1.1 Договору). Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, оформлених на підставі договору субпідряду від 04.02.2011р. № 1/11 та договору поставки від 28.02.2011р. № 2/11, та виписаних ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» податкових накладних від 01.05.2011р. № 5011, від 05.05.2011р. № 5051, від 06.05.2011р. № 5061 та від 10.05.2011р. № 5101 ТОВ «Сіер Бізнес Компані» віднесло до складу податкового кредиту за травень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 97330 , 00 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів працівник відповідача прийшов до висновку, що такі документи, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові та податкові накладні, хоч і містять перелік наданих послуг та їх обсяг, але вони лише фіксують господарські операції та жодним чином не дають можливості встановити її реальність.

При цьому, перевіряючим був врахований акт ДПІ у м. Ровеньках ГУ Міндоходів у Луганській області від 04.03.2014р. № 147/22/34515328 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за березень 2011 року, в якому зазначено про не встановлення місцезнаходження вказаного платника податків, а також встановлено, що кількість працюючих на підприємстві - 1 особа.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Сіер Бізнес Компані» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний звітний період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» за наслідками нереальних господарських операцій.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Сіер Бізнес Компані» наступних норм законодавства України: п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 97330,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач звернувся до ДПІ з відповідними письмовими заперечення, проте за результатами розгляду останніх висновки Акта перевірки у вказаній частині залишені без змін, а заперечення ТОВ «Сіер Бізнес Компані» - без задоволення.

29 травня 2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206 прийняла наступне спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0007012203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Сіер Бізнес Компані» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97331,00 грн., в т.ч. 97330,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - на момент виникнення спірних правовідносин ці питання були врегульовані Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 04.02.2011р. між ТОВ «Сіер Бізнес Компані», в особі директора Рожковської Н.О., та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», в особі директора ОСОБА_1, був укладений договір субпідряду за № 1/11, за умовами якого у відповідності з умовами даного Договору Субпідрядник (ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія») зобов'язується на свій ризик виконати за плату передбачену п. 2 даного Договору роботу, а Підрядник (ТОВ «Сіер Бізнес Компані») зобов'язується прийняти таку роботу та оплатити її (п. 1.1 Договору). Субпідрядник зобов'язується виконати ландшафтні роботи. Об'єкт знаходиться за адресою: 08131, Україна, Київська обл., Софіївська Борщагівка, вул. Яблунева, 1. Види та об'єми робіт, які повинен виконати Субпідрядник, зазначаються у Кошторисах, які є невід'ємною частину договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору); 28.02.2011р. між ТОВ «Сіер Бізнес Компані», в особі директора Рожковської Н.О., та ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», в особі директора ОСОБА_1, був укладений договір поставки № 2/11, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія»), в період дії Договору, зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю (ТОВ «Сіер Бізнес Компані»), згідно з його замовленнями, в асортименті, кількості, узгоджених сторонами попередньо в кожному окремому випадку (п. 1.1 Договору). Товар, який є предметом поставки по цьому Договору, повинен бути поставлений Покупцю по ціні, якості, строкам, в асортименті, кількості, погодженими Сторонами попередньо в кожному конкретному випадку. Умови поставки товару - доставка Постачальником на умовах складу Покупця. В окремих випадках, за згодою Сторін, поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника (п.п. 2.1, 2.2, 2.7 Договору).

На підтвердження факту виконання умов спірних договорів на зазначену суму коштів, та проведення розрахунку, позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- договору субпідряду від 04.02.2011р. № 1/11 та кошториси ландшафтних робіт до нього;

- договору поставки від 28.02.2011р. № 2/11;

- видаткових накладних від 05.05.2011р. № 05/05-1 та від 06.05.2011р. № 05/06-1 на загальну суму у розмірі 70208,58 грн., в тому числі ПДВ - 11701,43 грн.;

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.05.2011р. № 05/01-1 та від 10.05.2011р. № 05/10-1 на загальну суму у розмірі 513771,62 грн., в тому числі ПДВ - 85628,60 грн.;

- податкових накладних від 01.05.2011р. № 5011, від 05.05.2011р. № 5051, від 06.05.2011р. № 5061 та від 10.05.2011р. № 5101, виписаних ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» на користь ТОВ «Сіер Бізнес Компані», які підписані директором ОСОБА_1 і скріплені печаткою підприємства, на загальну суму у розмірі 583980,20 грн., в тому числі ПДВ - 97330,00 грн.;

- довідки ПАТ «Український інноваційний банк» від 30.01.2014р. № 245/0/2-14 та платіжних доручень, відповідно до яких позивач виплатив на користь ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» кошти, в тому числі у розмірі 583980,20 грн., в т.ч. ПДВ - 97330,00 грн.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Сіер Бізнес Компані» надало суду копії наступних документів, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: свого статуту; ліцензії ТОВ «Сіер Бізнес Компані» від 23.08.2013р. серії АЕ № 279094, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, яка підтверджує наявність у ТОВ «Сіер Бізнес Компані» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу та техніки, для виконання відповідної господарської діяльності.

Також позивачем надано ліцензію ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» від 17.12.2007р. серії АВ № 359805, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на будівельну діяльність, яка підтверджує наявність у ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» передбачених чинних законодавством вимог, в тому числі наявність необхідного персоналу та техніки, для виконання господарської діяльності, в тому числі укладення та виконання відповідного договору.

Також на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано суду укладені ним з ТОВ «Штрабаг» договір субпідряду від 07.09.2009р. № 022 та з Релігійною організацією «Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх днів» договір про надання послуг від 31.03.2011р. № 1/03, а також складеними за результатами їх виконання актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, видатковою накладною та довіреністю на отримання ТМЦ, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період травень 2011 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірних правочинів.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця/Підрядника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавця/Субпідрядника), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Сіер Бізнес Компані», так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Сіер Бізнес Компані» і ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 14.05.2014р. № 489/26-54-22-03/35736206 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій (а саме відносно ОСОБА_1), або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами договору субпідряду від 04.02.2011р. № 1/11 та договору поставки від 28.02.2011р. № 2/11 з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Сіер Бізнес Компані» або його контрагенту - ТОВ «Регіональна промислово-будівельна компанія», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направленням матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року № 0007012203.

Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіер Бізнес Компані» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29 травня 2014 року № 0007012203.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова