Ухвала

від 18.11.2014 по справі 872/8030/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 11/39/09-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Кругового О.О. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 05 квітня 2013 року

по справі № 11/39/09-АП за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аверс"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Аверс" ( далі - Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ( далі - Відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00002142302 від 04.06.2008, та № 00002152302/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову Господарського суду Запорізької обласьті від 05 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 04.04.2008р. по 06.05.2008р. уповноваженими фахівцями податкової інспекції проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Аверс» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки складено Акт №64/23-2/31312556 від 26.05.2008 року.

Перевіркою встановлено, що ПП «Аверс» мало взаємовидносини з TOB «Діокон-Ен» (код за ЄДРПОУ 33466254). Між ними було укладено договір на постачання товарів ( інструментів) № 04/01 від 04.01.2006. Всі господарські документи, а саме, податкові та видаткові накладні на постачання товарів, за цей період підписував ОСОБА_1 - директор TOB «Діокон-Ен», а Товариство перебувало на обліку в ДПІ у м. Енергодар.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення Позивачем, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР - занижено податок на прибуток за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 у розмірі 39 632,84 грн. та завищено бюджетне відшкодування за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 у розмірі 35 596,91 грн.

04.06.2008 року ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №00002152302/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 112 844,63 грн., а саме: за основним платежем - 75 229,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 37 614,88 грн.

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного підприємства "Аверс", суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на індивідуальний характер відповідальності та на те, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування лише тоді, коли буде доведена його безпосередня участь у цих зловживаннях, чого Відповідачем не доведено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні, в той час, як Позивач здійснював реальну господарську операцію та мав у наявності усі необхідні первинні документи, тому визначення йому Відповідачем суми податкового зобов'язання у розмірі 112 844,63 грн., є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає.

Реальність здійснення господарських операцій між ПП "Аверс" та TOB «Діокон-Ен», як і їх документальне оформлення, Відповідачем не спростовано та не оспорено.

За позицією податкового органу лише з тих підстав, що документи зі сторони TOB «Діокон-Ен» підписала особа, що не уповноважена на здійснення господарських операцій та здійснення такого підпису ( мається на увазі ОСОБА_1, з урахуванням наявного відносно нього вироку суду), то такі документи не вважаються первинними. Так як Позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товарів на підставі документів, що не мають силу первинних документів, то ними правомірно встановлено порушення Позивачем п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334.

Однак такі висновки Відповідача є помилковими та спростовуються наступним.

Рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011року, що набрало законної сили, встановлено, що обставини, зазначені у вироку Енергодарського міського суду від 10.08.2006 року відносно ОСОБА_1 не стосуються, ані взаємовідносин TOB «Діолкон-Ен» з ПП «Аверс», ані періоду 2006 року взагалі, ані договору чи дій сторін щодо його укладення та виконання у 2006 році.

З урахуванням положень ст..72 КАС України, вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Угоди, укладені між Позивачем та TOB «Діолкон-Ен», у передбаченому законом порядку недійсними не визнані, TOB «Діолкон-Ен» на час здійсненя господарських операцій було зареєстровано, як платник податків, згідно з відомостями, що містились в ЄДР ОСОБА_1 на цей час значився директор Товариства.

Доказів того, що Позивач був обізнаний про наявність обмежень підприємства-контрагента (TOB «Діокон-Ен») Відповідачем не надано.

В силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

За таких обставин є законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що платник податків, який сумлінно придбав товар у підприємства, про існування обмежень відносно якого йому не було відомо, не повинен притягуватися до відповідальності, оскільки він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Посилання ДПІ на те, що згідно постанови господарського суду Запорізької області від 31.07.2007 року ТОВ «ДІОКО-ЕН» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та на те, що згідно з вироком Енергодарського міського суду від 10.08.2006 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України ( службова недбалість) та призначено йому покарання, яким встановлена заборона протягом двох років займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих, або адміністративно-господарських функцій, однак він продовжував і після вирокусуду підписувати документи по відпуску товару від ТОВ «ДІОКО-ЕН» в адресу ПП "Аверс" , що є підтвердженням порушення Позивачем п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону № 334, визнається колегією суддів помилковим, та таким, що спростовується вищенаведеними доказами.

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими податниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 05 квітня 2013 року року по справі № 0870/11451/12- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2014 року

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.І. Ясенова