Постанова

від 16.06.2009 по справі 22-а-2034/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У

К Р А Ї Н И

16 червня 2009 року            

Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого       - 

Джабурія О.В.

суддів                 -  Крусяна А.В.

                                -  Шляхтицького О.І.

при секретарі     - 

Секач С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті

Одесі адміністративну справу за 

апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі

міста Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 03.10.2007

року по справі за адміністративним позовом прокурора Приморського району м.

Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Приморському

районі міста Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєлєс»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс» про визнання угоди

купівлі-продажу недійсною,

В С Т А Н О В И Л А :

    У

травні 2006 року прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави в

особі Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Вєлєс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс» про

визнання угоди купівлі-продажу недійсною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача

зазначив, що договір купівлі - продажу виключного права на 5-ти серійний

художній фільм «Анекдотіада «Історія Одеси в анекдотах» від 25.04.2000 року укладений

між TOB "Фелікс" (код ЄДРПОУ 90595 10) та TOB «Вєлєс» (код ЄДРПОУ

19059510) знаходяться на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси в якості

платників податків необхідно визнати недійсним.

При цьому він послався на те, що 11.04.2000 року ПП «Едісон»

(код ЄДРПОУ 30202807) уклало з TOB «Фелікс» (код ЄДРПОУ 9059510) договір

купівлі-продажу, б/н, згідно якого ПП «Едісан» передає TOB «Фелікс» за оплату у

розмірі 34 650 690 грн., виняткове право на п'ятисерійний художній фільм

«Анектодіада «Історія Одеси в анекдотах», а останнє провело оплату шляхом

видачі простого векселю на всю суму договору. 25.01.2000 року TOB «Вєлес» (м.

Одеса) уклало договір купівлі-продажу, б/н з ТОВ «Фелікс» (код ЄДРПОУ

19059510), за якою TOB «Вєлєс» отримало від TOB «Фелікс» виключне право на 5-ти

серійний художній фільм «Анектодіада «Історія Одеси в анекдотах». Загальна

вартість виключного права на Фільм становить 34 650 690 грн., у тому числі ПДВ

- 5 775 115 грн. Вартість кожній серії фільму визначена у розмірі 6 930 138 грн.,

у тому числі ПДВ - 1 155 023 грн. Як зазначено в акті перевірки TOB «Велес» від

20.08.2002 року, згідно додатка №1 до договору від 25.04.2000 року (акт

приймання-передачі від 25.04.2000 року) TOB «Фелікс» передало, а TOB «Вєлєс»

прийняло виключне право на 5-ти серійний Фільм. Факт передачі виключного права

на фільм підтверджений податковою накладною №1/ф від 25.04.2000 року на суму

34650690 грн., у тому числі ПДВ - 5 775 115 грн., на підставі якої податок на

додану вартість у сумі 5 775 115 грн. TOB «Вєлєс» було включено до податкового

кредиту, відображеного у податковій декларації з ПДВ за квітень 2000 року, а

TOB «Вєлєс» передало TOB «Фелікс» прості векселі: №№753287045682; 753287045683;

753287045684; 753287045685; 753287045686, номінальна вартість кожного 6 930 138

грн.

На думку позивача зазначені операції спрямовані на

звільнення від оподаткування. У судовому засіданні представник прокурора просив

задовольнити позов в повному обсязі.

Представники позивача заявлений прокурором позов

підтримують, та просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не

з'явилися.  

Постановою господарського суду Одеської області від

03.10.2007 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Державна податкова інспекція у Приморському районі міста

Одеси на вищезазначене судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій

вказується, що постанова господарського суду Одеської області від 03.10.2007

року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача,

доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового

рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з

таких підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини.

25.04.00 р. між TOB «Вєлєс» та TOB «Фелікс» було

укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого TOB «Фелікс» -

продавець зобов'язується передати, а TOB «Вєлєс» - покупець прийняти і оплатити

виключне право на п'ятисерійний художній фільм «Анекдотіада «Історія Одеси в

анекдотах».

Договором передбачено, що загальна вартість виключного

права на фільм складає 34650690 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 5775115 грн., вартість

кожної серії фільму складає -6930138 грн., в т.ч. ПДВ -1155023 грн. Передача

фільму оформляється актами приймання-передачі у вигляді додатків до даного

договору. Оплата провадиться протягом 3-х днів з моменту його підписання шляхом

видачі на адресу продавця простих векселів.

28.04.00 р. пункт 1.3. договору доповнено додатковою угодою,

згідно якої, строк на який передається виключне право по цьому договору складає

25 років від дати підписання договору до 25.04.2025 р.

Приймання-передача виключного права на п'ятисерійний

художній фільм провадилась сторонами згідно акту приймання-передачі від

25.04.00 р., а векселів актом приймання-передачі векселів від 17.05.00 р.

Додатковою угодою про зміну в акт приймання-передачі векселів від 17.05.00 р.

були внесені зміни в номери векселів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх

підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови

у задоволенні позову.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що

завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів

фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових

відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та

з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з

найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення

сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і

обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої

інстанції виходив з того, що позивачем надано до суду податкову накладну від

25.04.00 р., податкову декларацію з податку на додану вартість TOB «Фелікс» за

квітень 2000 р., декларації про прибуток підприємств TOB «Вєлєс» за півріччя

2002 р. та 2000р., особові картки ПП «Едісон», TOB «Вєлєс», TOB «Фелікс» з ПДВ

та податку на прибуток, які свідчать про несплату останніми податків за

договором. Із особової картки TOB «Вєлєс» вбачається проведення відшкодування

ПДВ з державного бюджету товариству за договором від 25.04.00 р. в сумі 5 775

115 грн.

Суд першої інстанції послався на те, що повноваження

органів державної податкової служби України, структурним підрозділом якої є ДПІ

у Приморському районі м. Одеси визначено Законом України «Про державну

податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-ХІІ. Відповідно до вимог ч. 1

ст. 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні

податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім

міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені ст.8 цього Закону,

крім функцій, зазначених у п.п. 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також п. 15 цієї

статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої

інстанції також виходив з того, що прокурор звернувся до господарського суду в

інтересах відповідачів, а не в інтересах держави.

Проте, з таким висновками суду першої інстанції

погодитися не можна з наступних підстав.

Безпосереднє право органів державної податкової служби

на звернення з позовом до суду про визнання договорів недійсними з зазначенням

конкретних правових підстав такого звернення, надане законодавцем державним

податковим інспекціям в районах, містах без районного поділу, районах у містах,

міжрайонним та об'єднаним державним податковим інспекціям у п.11 ст.10 Закону

України «Про державну податкову службу в Україні». У числі інших функцій

інспекції зазначена норма містить також і їх право подавати до судів позови до

підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і

стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідно пунктами 10.1. 10.2 та 10.4 статті 10 Закону

України "Про податок на додану вартість" (із подальшими змінами та

доповненнями) встановлено, що особами, відповідальними за нарахування,

утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку,

визначені у статті 2 цього Закону, які відповідають за дотримання достовірності

та своєчасності визначеним сум податку, а також повноту та своєчасність його

внесення до бюджету. Контроль за правильністю нарахування та сплати

(перерахування) податку до бюджету здійснюють органи податкової та митної

служби.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про

державну податкову службу в Україні" держанні податкові інспекції подають

до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання

угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими

угодами. Державна податкова інспекція в Приморському районі м, Одеси є органом

державної податкової служби та підпорядкована Державній податковій

адміністрації Україні, яка відповідно до ст. 4 Закону України "Про

державну податкову службу в Україні" с центральним органом виконавчої

влади.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.99 року у

справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у

якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави,

зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7 та 143 Конституції України

потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування,

якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої

інстанції про те, що прокурор звернувся до господарського суду в інтересах

відповідачів, а не в інтересах держави, так як Прокурор Приморського району м.

Одеси виступає у справі в інтересах Держави, в особі Державної податкової

інспекції у Приморському районі м. Одеси, яка в свою чергу є органом державної

влади.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної

скарги про те, що відповідно до облікової картки TOB «Вєлєс», згідно з платіжним

дорученням УДК з Одеській області від 14.08.2003 року, TOB «Вєлєс» було

відшкодовано суму, яка була заявлена до відшкодування, а саме 5 775 115 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від

05.08.2004 року № 2-3033, яке набрало чинності, установчі документи ПП «Едісон»

були визнані недійсними з 21 березня 2000 року, з причини його реєстрації на

підставну особу - ОСОБА_1. та встановлено, що зареєструвавши за собою ПП

«Едісон» його керівник ОСОБА_1. не мав наміру та можливості займатися підприємницькою

діяльністю й одразу після реєстрації підприємства за ним, ніяких угод від імені

підприємства не укладав, ніяких документів у якості посадової особи - керівника

ПП «Едісан» не підписував, нікого та ніколи не уповноважував керувати

підприємством та не приймав на роботу, передав всі документи підприємства

невстановленій особі. ПП "Едісан", за юридичною адресою не

знаходиться. При цьому сам відповідач по справі, керівник ПП "Едісан"

ОСОБА_1., постановою Суворовського районного суду м. Одеси визнаний винним у

скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від

25.07.2005 року по справі №9-14-3/211-04-8242 встановлено, що визнання

недійсними установчих документів з моменту реєстрації прав власності на

підприємство ПП "Едісан" на підставну особу, яка в подальшому

незаконно використовувала дане підприємство для здійснення

фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що укладаючи спірне

зобов'язання ПП "Едісан" діяло з конкретною метою, спрямованою на

приховання отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування. Оскільки така

мета суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу, вона є

суперечною інтересам держави та суспільства. Зазначеним рішенням на підставі

вимог ст. 49 ЦК УРСР в ред. 1963 року) було визнано недійсним договір

купівлі-продажу б/н від 11.04.2000 року, укладений між ПП "Едісан" та

TOB "Фелікс" про передачу виняткового права на 5-ти серійний художній

фільм "Анекдотіада "Історія Одеси в анекдотах".

Об'єктами права власності господарського товариства, що

є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно,

придбане на підставах, не заборонених законом, тому власник має право

використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. При цьому

право власності виникає на підставі добровільного об'єднання майна громадян і

юридичних осіб для створення кооперативів і акціонерних товариств, інших

господарських товариств і об'єднань та правових угод.

Колегія суддів встановила, що право власності на фільм

виникло у TOB "Фелікс" на підставі укладеної ним цивільно-правової

угоди з ПП "Едісан" від 11.04.2000 року.

На підставі ст. 59 ЦК УPCP (ред. 1963 року), угода,

визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її здійснення. Тому, у зв'язку

з визнанням недійсною угоди від 11.04.2000 р. укладено між ПП

"Едісан" та TOB "Фелікс", виняткове право на фільм

"Анектодіада "Історія Одеси в анекдотах" у останнього не

виникало.

Таким чином, на момент укладання договору від 25.04.2000

року, укладеного між TOB "Фелікс" та TOB "Вєлєс" товариство

з обмеженою відповідальністю "Фелікс" не мало виняткове право на

фільм "Анектодіада "Історія Одеси в анекдотах".

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про

власність" від 07.02.1991 року власник має право вчиняти щодо свого майна

будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для

здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема,

передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Також, згідно ст. 225 Цивільного кодексу УPCP (ред. 1963 року) право продажу

майна, крім випадків примусової продажі, належить власнику. По своєї суті

продаж майна припускає розпорядження продавцем своїм майном, тому у якості

продавця в договорі повинний виступати власник майна, або державні організації,

які володіють правом повного господарського ведення на довірене їм державне

майно,

Відповідно до рішення Конституційного суду України від

11.05.2005 року по справі за конституційним зверненням ЗАТ "Оболонь"

та громадянина Винника про офіційне тлумачення положень ч.2 ст. 28 Закону

України "Про господарські товариства", п.1, абз.1 п.5 ст.4 Закону

України "Про власність", Положення пункту 1, абзацу першого пункту 5

статті 4 Закону України "Про власність" у контексті частин першої,

сьомої статті 41 Конституції України, у системному зв'язку з частиною третьою

статті 81 Господарського кодексу України треба розуміти так, що власник на свій

розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але

здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані

законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне

абсолютне право акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання

акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.

Згідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду

України від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання

угод недійсними" угода визнається недійсною, як така, що не відповідає

вимогам Закону, зокрема, при порушенні встановленого порядку вчинення

громадянами та організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи

припинення цивільних прав і  обов'язків.

Тому колегія суддів вважає, що у зв'язку з недійсністю

підстави виникнення у TOB "Фелікс" виняткового права на фільм

"Анектодіада "Історія Одеси в анекдотах" є недійсними укладені

ним всі угоди, предметом яких був вищезазначений фільм.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про

систему оподаткування" - податок на додану вартість є загальнодержавним

податком. Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про систему

оподаткування" контроль за правильністю та своєчасністю справляння

податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими

органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених

законами.

Відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про

державну податкову службу в Україні" завданням органів державної

податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового

законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до

бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, запобігання злочинам та

іншим правої порушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції.

Відповідно до вимог п. 1.3 ст. 1 Закону України

"Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка

згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету

податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну

територію України. Згідно зі змістом п. 1.8 ст. 1 цього ж Закону бюджетне

відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у

зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених ним Законом.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану

вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку

права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову

наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді

відповідних сум. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7

вищевказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до

Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного

відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми,

які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його

основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з

поняття платника податку як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення

до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, як видно з системного

аналізу вищевказаних норм, вищенаведеним законом встановлений прямий

взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість

та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно

пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до

податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на

додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Колегія суддів вважає, що право на відшкодування виникає

лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого

факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні

товару. Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових

підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є

сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто положеннями Закону України

"Про податок на додану вартість" встановлено прямий зв'язок між

сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та його

відшкодуванням. Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній

надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування

зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Не надходження податку на додану вартість до бюджету є

наслідком того, що один з постачальників продавця - ПП "Едісан", яке

і повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України,

у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку

на додану вартість в рядку "податкове зобов'язання" не відображало

та, відповідно, податку до бюджету не сплачувало. Також, відповідно до

декларації з ПДВ за квітень 2000 року, TOB "Фелікс'' також не сплачувало

відповідну суму податку до Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що

відшкодування TOB "Вєлєс" суми податку на додану вартість відповідно

до угоди, укладеної між TOB "Фелікс" та ТОВ "Вєлєс", було

незаконне та призвело до нанесення значної шкоди економічним інтересам держави.

Відповідно до вимог ст.48 Цивільного кодексу УРСР

недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Оспорюваний договір

суперечить вимогам Закону України "Про власність" від 07.02.1991 p. №

697-ХІІ, який діяв на момент укладання зазначеного договору та ст. 225

Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР (ред. 1963 року) по

недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути іншій стороні усе отримане

від угоди, а при неможливості повернення отримане у натурі - відшкодувати його

вартість.

Враховуючи те, що угода про поставку товару була

виконана сторонами, TOB "Фелікс" повинно повернути ТОВ

"Вєлєс" векселі на загальну вартість - 34650690,0 грн., TOB

"Вєлєс" зобов'язано повернути TOB "Фелікс" виключне право

на вищезазначений фільм.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в

адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на

відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, який є

суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають

обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що

призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на

підставі п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям

нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст.

202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у

Приморському районі міста Одеси задовольнити, постанову господарського суду

Одеської області від 03.10.2007 року скасувати, постановити по справі нову

постанову, якою задовольнити адміністративний позов прокурора Приморського

району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у

Приморському районі міста Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Вєлєс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікс» про визнання угоди

купівлі-продажу недійсною.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу виключного

права на п'яти серійний художній фільм Анекдотіада «Історія Одеси в анекдотах»

від 25.04.00 р., укладений між TOB «Фелікс» та TOB «Вєлєс» на суму 34 650 690

грн.

Зобов'язати TOB «Фелікс» повернути TOB «Вєлєс» векселі

№№ 753287045682, 753287045683, 753287045684, 753287045685, 753287045686 на

загальну суму 34 650 690 грн.

Зобов'язати TOB «Вєлєс» повернути TOB «Фелікс» виключне

право на п'яти серійний художній фільм Анекдотіада «Історія Одеси в анекдотах».

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно

після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого

Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної

сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст

постанови виготовлений 19.06.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: