Рішення

від 18.11.2014 по справі 906/1407/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2014 р. Справа № 906/1407/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець (присутній в с/з до перерви);

ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 14.03.2011 (присутня в с/з після перерви);

від відповідача: Оніщук О.В. - директор (наказ № 1 від 15.05.2000),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Олекс" (с. Сущани, Олевський район, Житомирська область)

про стягнення 23903,72 грн.

В судовому засіданні 18.11.2014, згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 15:00 год. 18.11.2014.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 23903,72 грн., з яких 11048,58грн. основного боргу, 43,16грн. пені, 1657,28грн. штрафу, 8396,86грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1099,71грн. 3% річних та 1658,13грн. інфляційних.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав клопотання, яке задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача щодо наявності заборгованості у заявленому розмірі не заперечив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 16.06.2011 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець/позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Олекс" (покупець/відповідач) укладено договір про постачання засобів захисту рослин (надалі - Договір (а.с. 11)), відповідно до п. 1 якого продавець згідно замовлення покупця продає останньому засоби захисту рослин (ЗЗР), визначені в додатку №1 до даного договору.

Асортимент ЗЗР, їх загальна кількість, ціна визначається в додатку, який є невід'ємною частиною Договору (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.2. Договору, ЗЗР поставляються покупцю окремими партіями, згідно строку вказаного в додатку №1. Перша партія поставляється після передоплати за ЗЗР в об'ємі визначеному в додатку №1.

Сторонами підписано додаток №1 до Договору (а.с. 12), яким погоджено асортимент товару та вказано, що строк поставки - 16.06.2011, а строк оплати - 20.06.2011.

Позивач вказує, що ним виконано зобов'язання належним чином, однак, всупереч умов договору, відповідач не оплатив поставлений товар, заборгувавши на час звернення до суду 11048,58грн.

За несвоєчасно проведені розрахунки, згідно п.п. 3.2., 5.2., 5.3. Договору, до стягнення з відповідача нараховано 8396,86грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 43,16грн. пені, 1657,28грн. штрафу, відповідно, а на підставі ст. 625 ЦК України - 1099,71грн. 3% річних та 1658,13грн. інфляційних.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі про постачання засобів захисту рослин №21 від 16.06.2011 (а.с. 11).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання умов вищевказаного Договору, згідно додатку №1 від 16.06.2011 (а.с. 12) та видаткової накладної №21 від 16.06.2011 (а.с. 13), позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем отримано товар на загальну суму 11048,58грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями п. 3.1. Договору та додатком №1 до Договору (а.с. 12) сторони визначили строк оплати 20.06.2011.

Як вбачається з підписаного сторонами акту звірки розрахунків (а.с. 37) станом на 18.11.2014 та довідки позивача (а.с. 39), розмір заборгованості відповідача складає 11048,58грн. Доказів її погашення на час розгляду справи сторонами не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 11048,58грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 5.2. Договору, в разі несвоєчасних розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5 % подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, яка нараховується на суму боргу.

У відповідності до умов п. 5.2 Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 43,16грн. за період з 21.06.2011 до 21.12.2011.

Відповідно п. 5.3. Договору, у випадку недотримання термінів та порядку розрахунків, передбачених п.п. 3.1., 3.2., 3.3. даного договору покупець сплачує продавцю крім пені, штраф в розмірі 15 % від суми основного боргу.

Нарахований позивачем на підставі п. 5.3. договору розмір штрафу становить 1657,28грн.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 1099,71грн. 3% річних за період з 21.06.2011 по 14.10.2014 та 1658,13грн. інфляційних за період з липня 2011 по вересень 2014.

Перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних, суд встановив, що їх нарахування є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 8396,86грн., нарахованих за період з 21.07.2011 по 14.10.2014, слід зазначити, що їх стягнення сторони обумовили п. 3.2. Договору, згідно якого у випадку ненадходження повної оплати за поставлені ЗЗР, покупцю надається товарний кредит строком на 30 днів. При оплаті протягом 30 днів повної вартості ЗЗР, відсотки за користування товарним кредитом до покупця не застосовуються. Якщо затримка в оплаті за поставлений товар (ЗЗР) становить більше 30 днів, то покупець зобов'язується сплатити продавцеві 2 % від загальної суми заборгованості за кожен місяць прострочення за користування товарним кредитом від основної суми боргу (п. 3.2. договору).

Наведене узгоджується з приписами ст. 694, 536 ЦК України та п. 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами суд встановив, що їх нарахування у заявленій позивачем сумі є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підлягає задоволенню на суму 23903,72грн., з яких 11048,58грн. основного боргу, 43,16грн. пені, 1657,28грн. штрафу, 8396,86грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1099,71грн. 3% річних та 1658,13грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Олекс" (11016, Житомирська обл., Олевський р-н., с. Сущани, вул. Леніна, буд. 1, ід. код 20419244)

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10031, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- 11048,58 грн. основного боргу;

- 43,16 грн. пені;

- 1657,28 грн. штрафу;

- 8396,86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами;

- 1099,71 грн. 3% річних;

- 1658,13 грн. інфляційних;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.11.14

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (згідно заяви: АДРЕСА_2) - рек. з пов.