Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/23068/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23068/14 20.11.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Центр"

до публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Крат-Енерго"

про стягнення 68 776,62 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача : Маслікова Р.О.(дов. № 514 від 10.11.14)

Від відповідача: не прибув

Від третьої особи Ключникова В.В. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів в розмірі 66 095, 22 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2014 порушено провадження у справі № 910/23068/14 та призначено до розгляду на 11.11.2014.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2014 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 11.11.2014 з'явилися представники позивача, третьої особи надали пояснення по справі, подали додаткові докази по справі.

Розгляд справи відкладено на 20.11.2014.

В судове засідання прибули представники позивача та третьої особи, дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

1. Стягнути з відповідача - ПАТ «Міський комерційний банк» на користь позивача - TOB «Континент-Центр» суму грошових зобов'язань в розмірі 68776 (шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесята шість дві) гривні 62 коп., а саме:

а) прострочені грошові зобов'язання в сумі 60000 (шістдесят тисяч) 00 коп.

б) штрафні санкції в сумі:

- пеня у розмірі 0,0685 % за кожен календарний день прострочення, починаючи з 07.08.2014 в сумі 4497(чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 03 коп.

- 3 % річних в сумі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять ) гривень 59 коп.

- інфляційні втрати за серпень та вересень 2014 року у сумі 3740 (три тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп.

2. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Представники позивача та третьої особи збільшені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду від 11.11.2014 отримана відповідачем 17.11.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03141 0192062 8 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент-Центр» (далі - позивач) помилково 30.07.2014 платіжним дорученням №268 було перераховано 75000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. на рахунок №260092711601 в ПАТ «Міський комерційний банк» (далі відповідач) на користь TOB «КРАТ-ЕНЕРГО» (далі третя особа).

Листом б/н від 30.07.2014 позивачем було повідомлено TOB «КРАТ-ЕНЕРГО» про помилковий переказ коштів.

Третя особа (TOB «КРАТ-ЕНЕРГО») листами №4 від 07.08.2014, №8 від 21.08.2014 та б/н від 28.08.2014, відповідно до норм чинного законодавства України, повідомила відповідача (ПАТ «Міський комерційний банк») та двічі надала відповідні розпорядження щодо повернення помилково перерахованих коштів у формі платіжних доручень №256 від 07.08.2014 на суму 75000,00 грн. №270 від 21.08.2014 на суму 65000,00 грн.

Відповідач (ПАТ «Міський комерційний банк») у термін з 07.08.2014 по 15.10.2014, в порушення чинного законодавства України, перерахував на користь позивача лише 5000,00 грн. - 15.08.2014 , 5000,00 грн. - 27.08.2014 , 5000,00 грн.- 01.09.2014.

Отже, дії третьої особи (TOB «КРАТ-ЕНЕРГО»), а саме: переказ помилково отриманих грошових коштів на користь позивача (TOB «Континент-Центр»), явилися підставою до виникнення:

- у відповідача (ПАТ «Міський комерційний банк») обов'язку - грошового зобов'язання на суму 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 коп. - відповідно до ч. 1 ст. 1089, та ч. 3 ст. 1068 ЦК України «По платіжному дорученню перерахувати обумовлену грошову суму на рахунок обумовленої платником особи (отримувача)...в день надходження в банк відповідного розрахункового документу...»;

- у Позивача (TOB «Континент-Центр») права на отримання незаконно утримуваних коштів з рахунку №260092711601 в ПАТ «Міський комерційний банк» (далі відповідач) та прав передбаченого нормою п. 32.2. ст. 32 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» «...на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документів на переказ.».

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі у зв'язку з наступним.

Пунктом 3.3.2 Договору банківського рахунку № 4Р/75ЮР від 15.05.2013(укладений між відповідачем та третьою особою) банк зобов'язаний: «...виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України. ...». Строк виконання платіжного доручення на користь отримувача встановлено приписами ч. З ст. 1068 ЦК України, а саме: «Банк зобов'язаний по розпорядженню клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового документу, якщо інший строк не передбачено договором банківського рахунку або законом... », що кореспондується з приписами п. 8.1. ст. 8 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 2.19 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 №22 (Зареєстровано в Мінюсті України 29.03.2004 за №377/8976). Пунктом 5.2 Додаткової угоди №4Р/75ЮР/1 від 15.05.2013 до Договору банківського рахунку №4Р/75ЮР від 15.05.2013 встановлено, що розрахункові документи прийняті Банком від Клієнта по системі «Клієнт-Банк» в операційний день проводяться за рахунками у той же день. Платіжне доручення №256 від 07.08.2014 на суму 75000,00 грн. на користь Позивача(отримувача) належним чином ( відмітка системи IFOBS) передане Відповідачу 07.08.2014, останнім на цей час не виконане.

Частиною 1 статті 11 ЦК України зазначено що: «Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства... ». На цей час дії відповідача звелися к незаконному утриманню та безоплатному використанню коштів позивача. У зазначений ст. 1068 ЦК України строк відповідач не виконав свого обов'язку по переказу коштів на користь позивача та безпідставно утримує грошові кошти останнього. Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Аналіз вище наведених норм дозволяє стверджувати, що у відповідача безпосередньо з закону виникли господарські зобов'язання перед позивачем. Крім того зобов'язання відповідача виникли і у зв'язку з заподіяною позивачу шкоди, оскільки невиконання відповідачем вимог діючого законодавства України, щодо переказу коштів, не дає позивачу змоги, відповідно до ст. 317 ЦК України здійснювати права володіння, використання та розпорядження грошовими коштами - майном, що йому належать.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.24) ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Крім того, порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.4. Інструкції під терміном помилкове списання/зарахування коштів розуміється списання/зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. У вищевказаному пункті Інструкції під терміном неналежний платник розуміється особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, в свою чергу під терміном неналежний отримувач розуміється особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» (надалі - Указ Президента України), встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ).

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене відповідач набув майно, яке має вибути з його володіння, оскільки набуття ним даного майна є наслідком втрати цього майна позивачем через помилкове перерахування коштів.

Таким чином, підстави набуття відповідачем майна позивача у вигляді грошової суми у розмірі 75 000,00 грн. - відсутні та з урахуванням частково повернутої заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 60 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 539,59 грн. та інфляційні збитки в сумі 3740,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 539,59 грн., інфляційні збитки - 3740,00 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Згідно ст.. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не повернув вчасно безпідставно отримані кошти, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі ст.. 536 ЦК України, яка складає 4497,03 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 4497,03 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належним чином не довів, що набув спірні грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. правомірно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Центр" задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, Солом'янський район, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 34353904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Центр" (83086, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Первомайська, буд. 51, код ЄДРПОУ 33393160) суму безпідставно перерахованих коштів в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 539(п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 59 коп., інфляційні збитки в сумі 3 740(три тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп., пеню в сумі 4 497(чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 03 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720(одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.11.2014