Рішення

від 18.11.2014 по справі 910/20207/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20207/14 18.11.14 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія

ПБ ІНВЕСТ"

про стягнення 6 275,68 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Забіжко М.В. - директор;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія ПБ ІНВЕСТ" про стягнення 6 275,68 грн., з яких 5 650,00 грн. заборгованості, 547,20 грн. пені, 78,48 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

21.10.2014 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 22.10.2014 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 22.10.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд справи відкладено на 18.11.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

У судовому засіданні 18.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво" (надалі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія ПБ ІНВЕСТ" (надалі - відповідач, Покупець) укладено Договір постачання № 5/14-Д (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, відповідно до цього Договору «Постачальник» зобов'язався поставити «Покупцеві», а «Покупець» зобов'язався прийняти і сплатити Комплексні добавки «АрхБуд», далі - Товар, на умовах, викладених в розділах цього Договору. Найменування, асортимент, кількість Товару встановлюється у відповідних Додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору, ціна Товару вказується у відповідних Додатках до договору, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складається з Додатків, що є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами п. п. 3.1., 3.2. Договору, «Покупець» проводить розрахунок за придбаний у «Постачальника» Товар в строк, встановлений в Додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки за даним договором мають бути здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку «Покупця» на поточний рахунок «Постачальника». По письмовій домовленості сторін можливі інші види і порядок розрахунків, передбачені чинним законодавством України.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором здійснив належним чином, поставивши відповідачу Товар на суму 5 650,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000061 від 04.04.2014 р., проте відповідачем оплата поставленого позивачем товару здійснена не була.

Пунктом 7.5. Договору сторони встановили, що за порушення виконання грошових зобов'язань, «Покупець» сплачує «Постачальникові» за кожен день прострочення, пеню у розмірі 0,1 %, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого зобов'язання (з врахуванням ПДВ).

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити пеню у розмірі 547,20 грн. та 78,48 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія ПБ ІНВЕСТ" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-В; код ЄДРПОУ 38273812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво" (02090, м. Київ, Харківське шосе, 5, кв. 14; код ЄДРПОУ 37035374) 5 650 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 20 коп. пені, 78 (сімдесят вісім) грн. 48 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.11.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна