Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/22626/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22626/14 20.11.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖИ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПЕКО КИЇВ"

про стягнення 61 843,57 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Солдатова Н.В.(за довіреністю)

Від відповідача Пльотка П.Ю. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору на виготовлення поліграфічної продукції № 08/01 від 08.01.2014 в розмірі 61 843,57 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22626/14 та призначено до розгляду на 06.11.2014.

06.11.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 20.11.2014.

Представники відповідача в судове засідання 20.11.2014 з'явився, дав пояснення по справі, в яких зазначив, що визнає наявність суми основного боргу в розмірі 15 890,00 грн. та заперечує проти нарахування пені на суму 43 528,57 грн., оскільки на його думку пеня має нараховуватись у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача в судове засідання 20.11.2014 з'явився, дав пояснення по справі, підтвердив, що сума основного боргу становить 15 890,00 грн., оскільки 15.09.2014 відповідач частково погасив заборгованість на суму 500,00 грн., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «РІДЖИ» (надалі за текстом - «Позивач») та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮПЕКО КИЇВ» (надалі за текстом - «Відповідач») було укладено Договір № 08/01 виготовлення поліграфічної продукції (надалі іменуються «Договір»).

Згідно умов Договору Позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором, відповідно до Замовлень Відповідача, виготовляти поліграфічну продукцію (надалі за текстом - «Продукція»), а Відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором, приймати Продукцію і оплачувати її вартість.

№ з/пНомер видаткової накладноїДатаСума, грн. 1. 597 21.07.2014 4 955,00 2. 608 28.07.2014 6 480,00 3. 611 28.07.2014 4 955.00 Всього: 16 390.00 Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 1.1. Договору Виконавець виготовив Продукцію Замовнику на загальну суму 16 390,00 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.). а Замовник, в свою чергу її прийняв, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

та довіреностями на отримання Продукції, а саме: № 97 від 21.07.2014, № 102 від 25.07.2014 та № 104 від 28.07.2014 відповідно.

Проте товариство з обмеженою відповідальністю «ЮПЕКО КИЇВ» повністю не сплатило кошти за отриману ним продукцію та станом на день розгляду справи залишається не сплаченою сума в розмірі 15 890,00 грн.

Виготовлення позивачем продукції, передача її відповідачу за видатковими накладними та прийняття її останнім за відповідними довіреностями свідчить про виникнення між сторонами правовідносин купівлі-продажу.

Відповідач у Гарантійному листі №184 від 06.06.2014 визнав свій борг та гарантував оплату Позивачеві у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) до 12.06.2014 та Гарантійному листі №249 від 28.08.2014 визнав другий борг на суму 9 600,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) та зобов'язався сплатити до 08.08.2014. Протее, у зазначені в Гарантійних листах дати грошові кошти на рахунок позивача так і не надійшли.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо здійснення розрахунку за отриману продукцію випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та наявністю гарантійних листів свідчить №184 від 06.06.2014 та №249 від 28.08.2014 про визнання відповідачем суми боргу та зобов'язання його сплати.

12.08.2014 на адресу відповідача було направлено Лист-Претензію на загальну суму 16 390,00 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.) за вих. № 20. Відповідач вищезазначену претензію у встановленому ст. 7-8 Господарського процесуального кодексу України порядку не розглянув та відповідним чином на неї не відреагував.

09.09.2014 на адресу відповідача повторно було направлено претензію на загальну суму 16 390,00 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.) з вимогою погасити борг до 14.09.2014.

15.09.2014 від відповідача прийшла відповідь на претензію, в якій він визнав заборгованість в повному обсязі та зобов'язався кожного тижня вносити відповідні грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача до її повного погашення не пізніше 01.11.2014

Проте, відповідач в порушення умов укладеного договору підряду та діючого законодавства не виконав в повному обсязі та належним чином прийняті на себе зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору купівлі-продажу, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оскільки відповідач в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати продукції позивача, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 15 890,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Судом на підставі: договору, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що залишок його заборгованості за поставлену позивачем продукцію становить 15 890,00 грн., що є у відповідності з умовами договору та нормами Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача передбачену п. 5.2. договором пеню у розмірі 5% за кожний календарний день прострочення.

Проте суд зазначає, що статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з наведеним судом здійснено самостійний розрахунок пені у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка становить 596,28 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача передбачений п. 5.2. договором штраф у розмірі 10%, що становить 1639,00 грн., проте судом встановлено, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду основна заборгованість відповідача становила 15 890,00 грн., а відтак 10% штрафу становлять 1 589,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Отже, згідно з розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 596,28 грн. та 1 589,00 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 71,99 грн. та інфляційні збитки в сумі 213,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 71,99 грн., інфляційні збитки складають 213,83 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖИ" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПЕКО КИЇВ" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 304, код ЄДРПОУ 38883266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РІДЖИ" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 26-а, код ЄДРПОУ 36353439) основний борг в розмірі 15 890(п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп., пеню в сумі 596(п'ятсот дев'яносто шість) грн. 28 коп., 3% річних в сумі 71(сімдесят одна) грн. 99 коп., інфляційні збитки в сумі 213(двісті тринадцять) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 495(чотириста дев'яносто п'ять) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.11.2014