Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/19803/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19803/14 24.11.14

За позовом Дочірнього підприємства «Поло-Електрообладнання»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотехно»

про стягнення 559 119,43 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Трикоз Д.Є.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Поло-Електрообладнання» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотехно» про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 130079 від 01.02.2013 р. у розмірі 526 347, 84 грн., а також 19 550, 06 грн. - пені, 2 681, 25 - 3 % річних, 10 540, 28 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати поставленої продукції за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/19803/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 22.10.2014 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку з допущенням арифметичних помилок у позовній заяві, у якій зазначає, що ціна позову станом на 22.10.2014 р. складає 559 145, 55 грн. та просить суд стягнути з відповідача 526 373, 20 грн., що становить суму основного боргу, а також 19 547, 61 грн. - пені, 2 681, 04 грн. - 3 % річних та 10 543,69 грн. - інфляційних втрат за період прострочення.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши зміст заяви Дочірнього підприємства «Поло-Електрообладнання», суд дійшов висновку, що остання не суперечить нормам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2014р. визначено колегіальний склад суді для розгляду справи № 910/19803/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О. прийнято справу № 910/19803/14 до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

21.11.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Дочірнє підприємство «Поло-Електрообладнання» подало пояснення по справі, у яких відзначає, що за період дії договору № 130079 від 01.02.2013 р. позивачем відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю «Новотехно» товар на загальну суму 3 300 576, 42 грн., з яких відповідачем повернуто товар на суму 60 020, 20 грн. та оплачено 2 714 183, 02 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 р. між Дочірнім підприємством «Поло-Електрообладнання» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотехно» укладено договір поставки продукції № 130079, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати, а відповідач - прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за цінами, казаними у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору оплата вартості поставленої продукції здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати поставки, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача з посиланням на номер та дату накладної або договору.

Відповідно до п. 7.2. договору за порушення строку оплати товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 11.1., набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р.

Як зазначає позивач, за період з 01.02.2013 р. та станом на липень 2014 року ним поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Новотехно» товар за договором № 130079 від 01.02.2013 р. товар на загальну суму 3 300 576, 42 грн., в той час як відповідачем оплачено товар на суму 2 714 183, 02 грн. та повернуто частину товару на суму 60 020, 20 грн.

Також позивач зазначає, що товар поставлений відповідно до договору № 130079 від 01.02.2013 р. за період з 01.02.2013 р. до 07.02.2014 р. відповідачем оплачений у повному обсязі.

При цьому, за твердженням позивача та відповідно до наявних у справі видаткових накладних (засвідчених копій), за період з 01.02.2014 р. до 21.07.2014 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором № 130079 від 01.02.2013 р. на загальну суму 562 261, 28 грн.

Варто відзначити, що товар прийнято представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотехно» на підставі відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В той же час, наявними у справі видатковими накладними (засвідченими копіями) підтверджується повернення відповідачем товару на суму 18 867, 14 грн. та виписками з банківського рахунку - оплата відповідачем товару на загальну суму 17 320, 94 грн. за період з 10.02.2014 р. та станом на липень 2014 року.

19.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 52 від 19.08.2014 р. про сплату заборгованості за договором № 130079 від 01.02.2013 р. у розмірі 526 347, 84 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію матеріали справи не місять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що з період з 10.02.2014 р. та станом на липень 2014 року позивачем поставлено товар за договором № 130079 від 01.02.2013 р. товар на загальну суму 562 261, 28 грн., однак відповідачем допущено порушення зобов'язань за договором в частині його оплати, у зав'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотехно» виникла заборгованість у сумі 526 373, 20 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Виходячи з умов договору № 130079 від 01.02.2013 р. відповідач зобов'язаний оплатити отриманий ним товар протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення договору № 130079 від 01.02.2013 р. в частині розрахунків за поставлений товар, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд відзначає, що наявними у справі первинними документами підтверджується заборгованість відповідача за договором № 130079 від 01.02.2013 р. на суму 526 373, 20 грн., суд дійшов про задоволенні позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 19 547, 61 грн. - пені, 2 681, 04 грн. - 3 % річних та 10 543,69 грн. - інфляційних втрат за період прострочення.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідач здійснював оплату отриманого за договором № 130079 від 01.02.2013 р. товару з порушенням встановленого строку, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 11.03.2014 р. (дата виникнення заборгованості за товар, поставлений 10.02.2014 р.) до 31.08.2014 р. (дата визначна позивачем самостійно) з урахуванням оплаченого та повернутого товару становить 19 547, 61 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за вказаний період становить 2 681, 04 грн., інфляційні втрати - 10 543,69 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених обґрунтувань, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Дочірнього підприємства «Поло-Електрообладнання» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотехно» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 1, кв. 47, код ЄДРПОУ 35393217), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірнього підприємства «Поло-Електрообладнання» (04070, м. Київ, вул. Дегтяренка, 12-б, корп.. літ А, А1, код ЄДРПОУ 23718220) заборгованість у розмірі 526 373, 20 (п'ятсот двадцять шість тисяч триста сімдесят три грн. 20 коп.) грн., 19 547, 61 грн. - пені, 2 681, 04 грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 10 543, 69 грн. та 11 182, 91 грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.11.2014 р.

Судді: Пригунова А.Б.(головуюча)

Гулевець О.В.

Любченко М.О.