Рішення

від 13.11.2014 по справі 910/20294/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20294/14 13.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+»

про розірвання договору та зобов'язання повернути майно в натурі

Суддя Полякова К.В.

Представники

від позивача: Собко О.В. (дов. № 2-10д від 27.12.2012)

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Природні ресурси+" про розірвання договору та зобов'язання повернути майно в натурі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20294/14 та призначено розгляд справи на 16.10.2014 року.

16.10.2014 розгляд справи, у задоволення клопотань сторін, відкладений на 13.11.2014, про постановлено ухвалу суду.

12.11.2014 відповідачем повторно подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із наміром укласти мирову угоду із позивачем.

Під час судового засідання 13.11.2014 представником позивача надані усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти викладені у позові.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, положеннями статті 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Оскільки строк розгляду спору обмежений, а наявних у матеріалах справи документів достатньо для винесення обґрунтованого та мотивованого рішення, тому суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № УГВ 8466/20/1-14 від 26.02.2014 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Позивач передає у власність Відповідача товар, визначений у п.1.2. цього Договору, а відповідач приймає товар та зобов'язаний оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару: Нематеріальний актив «Право користування свердловинами №11 та №12 Бабчинського родовища до 31.12.2023 року» (далі-об'єкт). Комплектність об'єкту наведена в Додатку №1 до даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна Товару визначена на підставі проведеної незалежної оцінки та складає 753 000 грн., крім того ПДВ - 150 600 грн. Загальна сума договору складає 903 600,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору передача Товару, вказаного у п.1.2. даного Договору, здійснюється за місцем знаходження Позивача.

Позивач зобов'язується передати Відповідачу товар до 31 березня 2014 року (пункт 3.2. Договору).

Згідно з п.3.3. Договору передача товару здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Датою передачі Товару вважається дата акту прийому-передачі товару, підписаного Сторонами та скріпленого їх печатками.

На виконання умов Договору Позивач 03.03.2014 передав відповідачу нематеріальний актив «Право користування свердловинами №11 та №12 Бабчинського родовища до 31.12.2023 року» у комплектності, наведеній в Додатку№1 до Договору, що підтверджується актом прийому-передачі Товару від 03.03.2014 року, підписаного уповноваженими представниками Сторін та скріпленого їх печатками.

Таким чином, Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № УГВ 8466/20/1-14 від 26.02.2014 року.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата за товар здійснюється Відповідачем протягом 180 днів з дня підписання акту прийому-передачі Товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Позивачем.

Згідно з п.4.3. Договору платежі за переданий Товар здійснюються в безготівковій формі.

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач свої зобов'язання не виконав та не оплатив Товар протягом 180 днів з дня підписання акту прийому-передачі Товару, тим самим грубо порушивши п.4.2.Договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 26.02.2014 між сторонами укладено договір №УГВ8466/20/1-14 купівлі-продажу, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та піну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

За загальним правилом (частина 1 статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Аналогічна праова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 6 червня 2012 № 6- 46цс12, яка за приписами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що порушення умов Договору з боку Відповідача є істотними, оскільки внаслідок завданої цим порушенням шкоди Позивач значною мірою позбавлений того, на що він розрахований при укладенні договору, а саме: отримання у строк зизначений договором коштів у сумі 903 600,00 грн., які Позивач мав намір направити на сплату податків та виплату заробітної плати.

Крім того, як стверджує позивач, виконавши свої зобов'язання за договором, останній також поніс додаткові витрати у вигляді сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 150 600,00 грн.

Таким чином, Відповідач істотно порушив умови договору купівлі-продажу № УГВ 8466/20/1-14 від 26.02.2014, у зв'язку із чим в силу ч.2 ст.651 ЦК України цей договір підлягає розірванню.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпшому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки договір купівлі-продажу № УГВ 8466/20/1-14 від 26.02.2014 підлягає розірванню, нематеріальний актив «Право користування свердловинами №11 та №12 Бабчинського родовища до 31.12.2023 року» у комплектності, наведеній в Додатку№1 до Договору, який переданий Позивачем Відповідачу на виконання умов цього Договору, в силу ст.ст.1212, 1213 ЦК України підлягає поверненню Позивачу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо розірвання договору та зобов'язання повернути майно в натурі є правомірніми , документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Природні ресурси+" про розірвання договору та зобов'язання повернути майно в натурі - задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу № УГВ 8466/20/1-14 від 26.02.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» (04136, місто Київ, вулиця Золотоворітська, 2-а; ідентифікаційний код 38918382) розірвати.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» (04136, місто Київ, вулиця Золотоворітська, 2-а; ідентифікаційний код 38918382) повернути Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) за актом прийому-передачі нематеріальний актив «Право користування свердловинами №11 та №12 Бабчинського родовища до 31.12.2023 року» у комплектності, наведеній в Додатку№1 до Договору купівлі-продажу № УГВ 8466/20/1-14 від 26.02.2014 року

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Природні ресурси+» (04136, місто Київ, вулиця Золотоворітська, 2-а; ідентифікаційний код 38918382) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 19 290 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 13.11.2013 року.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 18.11.2014 року.

Суддя К.В. Полякова