Рішення

від 18.11.2014 по справі 911/4028/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 911/4028/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ІВ»;

до Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон»;

про стягнення 25 565,66 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Микицей В.Р. (довіреність б/н від 16.10.2014 р.);

від відповідача: Графський Д.І. (довіреність № 07-07/14 від 07.03.2014 р.).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ІВ» до Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон» про стягнення 25 565,66 грн. з яких 22 219,63 грн. основного боргу, 1057,41 грн. 3 % річних та 2 288,62 грн. інфляційних за Договором № ФР012684 від 01.06.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов'язання по поставці Товару належним чином і в строк, визначений Договором, проте відповідач за поставлений Товар в повному обсязі і у визначений Договором строк не розрахувався, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 22 219,63 грн., на яку нараховані інфляційні та річні за час фактичного прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2014 року порушено провадження у справі № 911/4028/14 та призначено до розгляду на 20.10.2014 року.

20.10.2014 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло пояснення у справі, яким останній уточнив позовну вимогу щодо стягнення 3 % річних, і просить стягнути 1030,01 грн. 3% річних.

20.10.2014 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судових засіданнях 20.10.2014 року та 11.11.2014 року судом оголошувалась перерва у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 11.11.2014 року та 18.11.2014 року відповідно.

В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав, відповідач надав відзив на позов, яким проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ІВ» (позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (відповідач, Покупець) був укладений Договір № ФР012684 від 01.06.2012 року (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка Товару.

Оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника через 46 днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару (п. 7.9 Договору). Строк дії Договору до 31.12.2015 року (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивач, згідно розхідних накладних № 00049528 від 10.12.2012 року та № 00049574 від 10.12.2012 року, поставив відповідачу Товар на загальну суму 49 734,15 грн.

Незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 7.9 Договору) про розрахунок через 46 днів з моменту підписання накладної, відповідач своє зобов'язання за Договором належним чином не виконав, розрахувався лише частково, у з'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 22 219,63 грн.

Відповідно до п. 7.13 Договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення Договору, Сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по Договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

В підтвердження виконання п. 7.13 Договору, позивач надав суду Акт перевірки взаєморозрахунків за період 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача складає 22 219,63 грн. Такий Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, що свідчить про погодження відповідачем існуючого розміру заборгованості.

Крім того, під час розгляду справи позивачем було складено ще один Акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.11.2014 року. Однак, такий Акт відповідачем не підписано, і в той же час заперечень до Акту звірки взаєморозрахунків від 06.11.2014 року відповідачем не надано.

Пунктом 11.2 Договору Сторони погодили обов'язкове застосування заходів досудового врегулювання господарських спорів.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію б/н від 23.06.2014 року про оплату суми заборгованості і повідомив, що у випадку несплати заборгованості буде змушений звернутися до суду. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на відсутність в матеріалах справи доказів уповноваження наведених в спірних розхідних накладних осіб на отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей від позивача, що на думку відповідача, унеможливлює ідентифікувати отримувача товару. Також, відповідач у відзиві посилався на недоліки в оформленні первинних документів про передачу товару. При цьому, відповідач безпосередньо факт отримання від позивача товару за спірними розхідними накладними по суті не заперечував та не спростував.

Дослідивши заперечення відповідача та з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів та пояснень, судом встановлено, що поставки товару відбувались безпосередньо на адресу ДП «Фуршет-Регіон» Оптово-роздрібний магазин «Фуршет» і товар приймався відповідними представниками Магазину на місці доставки. Про отримання товару свідчать відповідні штампи та підписи на спірних розхідних накладних. Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчить часткова оплата відповідачем товару, тобто дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору. Також, спірні розхідні накладні враховані в Акті перевірки розрахунків.

Самі лише недоліки в оформленні накладних та відсутність довіреностей на отримання ТМЦ не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію первинних документів відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів. І за наслідками дослідження наявних у справі доказів та пояснення в їх сукупності, суд дійшов висновку про підтвердженість факту поставки спірного товару відповідачу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 22 219,63 грн. основного боргу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати поставленої продукції позивач просить стягнути з відповідача 2 288,62 грн. інфляційних та 1030,01 грн. 3 % річних (згідно уточнених позовних вимог).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3 % річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 1030,01 грн. 3 % річних (згідно уточнених позовних вимог) та 2 288,62 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем належним чином не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Фуршет Регіон» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ленінградська, буд. 6 А, код 37910542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА-ІВ» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 157, код 31525019) 22 219 грн. (двадцять дві тисячі двісті дев'ятнадцять гривень) 63 коп. основного боргу, 1 030 грн. (одна тисяча тридцять гривень) 01 коп. 3 % річних, 2 288 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень) 62 коп. інфляційних та 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.11.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін