Рішення

від 19.11.2014 по справі 916/3619/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р.Справа № 916/3619/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Меламед І.С. за довіреністю від 25.08.2014р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Змієвський М.М. /керівник/.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом селянського (фермерського) господарства „Моя Україна" до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - концерну „Чорне море", про визнання договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство „Моя Україна" (далі по тексту - СФГ „Моя Україна") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним укладеного між сторонами по справі договору оренди земельної ділянки від 11.01.2010р., зареєстрованого Овідіопольским районним відділом Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2010р. за № 041052900097, предметом якого є земельна ділянка площею 47,00 га (рілля) із земель сільськогосподарського призначення на масиві № 55 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування позовних вимог СФГ „Моя Україна" посилається на факт перебування земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного договору, у користуванні концерну „Чорне море" на час передачі цієї ділянки у користування позивачу. Вказані твердження базуються на змісті договору оренди земельної ділянки від 07.06.1991р. (з урахуванням додаткової угоди від 01.09.2009р.), укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Концерном „Чорне Море" (Орендар) терміном на 25 років, предметом якого є земельна ділянка площею 34 га, розташована за межами села Йосипівка Овідіопольського району Одеської області, що раніше знаходилась в користуванні Одеської досвідної овочевої станції ВНІІССОК.

Ухвалою від 29.10.2014р. господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України було залучено концерн „Чорне море" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необґрунтованості. При цьому, відповідач просив розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Концерн „Чорне море" повністю підтримує заявлені СФГ „Моя Україна" позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив.

07.06.1991р. між Йосипівською сільською радою (Орендодавець) та асоціацією державно-кооперативних підприємств „Чорне море" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до умов якого Орендодавець надає у тимчасове користування на умовах оренди, а Орендар приймає за актом земельну ділянку розміром 34 (тридцять чотири) гектари, розташованої за межами с. Йосипівка, що раніше знаходилась у користуванні Одеської досвідної овочевої станції ВНІІССОК та відноситься до незручних для сільськогосподарського виробництва угіддям з метою самостійного виконання для виробництва сільськогосподарської продукції, а також спорудження тваринно заготівельного комплексу із дотриманням вимог по охороні грунтів та інших екологічних вимог. У зв'язку з вимогами п. 6 постанови Верховної Ради Української РСР „Про земельну реформу" від 18.12.1990 року про оформлення земельних ділянок, що раніше знаходились у користуванні, у відповідності до нового земельного кодексу Української РСР предметом даного договору є також надання в оренду земельної ділянки площею 15 (п'ятнадцять) га за раніше укладеному договору із Одеською досвідною овочевою станцією ВНІІССОК від 11.05.1990 року з переведенням прав та обов'язків за ним сторонам даного договору у відповідності до існуючим погодженням на це досвідної овочевої станції та при дотриманні сторонами умов щодо відшкодування усіх втрат та збитків сільськогосподарського виробництва, що настали у зв'язку з передачею в оренду земельної ділянки площею 49 (сорок дев'ять) гектарів. Даний договір було укладено строком на 25 років, що діє з моменту підписання договору сторонами.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, асоціацію державно-кооперативних підприємств „Чорне море" було реорганізовано в концерн „Чорне море".

На підставі додаткової угоди від 01.09.2009р. що була укладена між Овідіопольською районною державною адміністрацією, концерном „Чорне море" та Йосипівською сільською радою Овідіопольського району Одеської області, було погоджено передання Йосипівською сільською радою на користь Овідіопольської районної державної адміністрації всіх своїх прав та обов'язків по вищезазначеному договору оренди земельної ділянки від 07.06.1991р., а концерн „Чорне море" не заперечував проти такого передання прав. Права та обов'язки по договору оренди земельної ділянки від 07.06.1991р. передавались у зв'язку з тим, що розпорядження землями державної власності на території Овідіопольського району Одеської області за межами населених пунктів здійснює Овідіопольська районна державна адміністрація.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, 06.08.2007р. позивач звернувся до Овідіопольської районної державної адміністрації із листом про передання земель, орендованих концерном „Чорне море", в користування СФГ „Моя Україна". В подальшому, згідно із заявою від 03.08.2009р. позивач просив Овідіопольську районну державну адміністрацію затвердити розроблений на його (позивача) замовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Йосипівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 1041 від 16.09.2009р. було вирішено: 1) затвердити проект землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду терміном на 49 років СФГ „Моя Україна" земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів); 2 ( вилучити у концерну „Чорне море" за його письмовою згодою, як землекористувача, земельну ділянку загальною площею 47,00 га (рілля) на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів); 3) припинити дію договору оренди ділянки від 07.06.1991р., укладеного між Йосипівською сільською радою та концерном „Чорне море", шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; 4) доручити першому заступнику голови райдержадміністрації Шершенецькому В.В. від імені Овідіопольської районної державної адміністрації укласти угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 07.06.1991р. з концерном „Чорне море" у встановленому законодавством порядку; 5) присвоїти земельній ділянці, що оформляється в довгострокову оренди СФГ „Моя Україна", адресу: ділянка № 1, масив № 55, Йосипівська сільська рада, Овідіопольський район, Одеська область (за межами населених пунктів); 6) надати СФГ „Моя Україна" в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку № 1 загальною площею 47 га (рілля), із земель сільськогосподарського призначення, які перебували в довгостроковій оренді концерну „Чорне море", для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на масиві № 55 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В подальшому, 11.01.2010р. між Овідіопольською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СФГ „Моя Україна" (Орендар) було укладено договір оренди, який було зареєстровано Овідіопольським районним відділом Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" за № 041052900097 від 27.04.2010р. (далі по тексту - договір оренди землі від 27.04.2010р.), у відповідності до п.п. 1.1, 2.1, 2.3, 3.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку № 1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на масиві № 55 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). В оренду передається земельна ділянка № 1 загальною площею 47,00 га (рілля), із земель сільськогосподарського призначення, які перебували в довгостроковій оренді концерну „Чорне море" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на масиві № 55 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має таких недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному, відповідає цілям використання Орендарем. Договір було укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років. Орендна плата сплачується Орендарем у грошовій формі шляхом внесення щороку грошових коштів в сумі 15 186,28 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно з актом приймання-передачі від 27.04.2010р. позивачем було прийнято від Овідіопольської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 47,00 га, яка є предметом оспорюваного договору оренди.

У зв'язку із невиконанням з боку СФГ „Моя Україна" обов'язку внесення орендної плати за договором оренди землі від 27.04.2010р., прокурором Овідіопольського району Одеської області було пред'явлено до суду позов в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації із вимогами про розірвання даного договору. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. по справі № 916/3434/13 позовні вимоги прокурора було задоволено частково, розірвано договір оренди землі від 27.04.2010р., укладений між сторонами по справі, зобов'язано СФГ „Моя Україна" повернути Овідіопольській районній державній адміністрації земельну ділянку № 1, загальною площею 47,00 га, яка розташована на масиві № 55 на території Йосипівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), присуджено до стягнення із СФГ „Моя Україна" в дохід державного бюджету заборгованість зі сплати орендних платежів в сумі 54 720,22 грн.

За переконанням позивача, договір оренди від 27.04.2010р. було укладено сторонами всупереч вимогам ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки на час укладення вказаного договору земельна ділянка, яка є предметом цієї угоди, перебувала в оренді концерну „Чорне море" згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 07.06.1991р., який до теперішнього часу не розірвано в установленому порядку. Крім того, позивач та третя особа наголошували, що концерном „Чорне море" було внесено орендну плату за майбутні періоди оренди по момент закінчення строку дії договору оренди від 07.06.1991р., а саме до 2016 року, проте питання про повернення зайво сплачених концерном „Чорне море" орендних платежів при укладенні спірного договору Овідіопольською районною державною адміністрацією не вирішувалось. Викладені обставини, за переконанням СФГ „Моя Україна", свідчать про невідповідність договору оренди від 27.04.2010р. вимогам закону та зумовили звернення до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про відповідність спірного договору вимогам закону, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п.п. 2.1, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що оспорюваний правочин є договором оренди землі, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів земельного законодавства, якими були врегульовані відповідні правовідносини на час укладення договору оренди від 27.04.2010р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час вчинення спірного договору; далі по тексту - Земельний кодекс України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України „Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV (в редакції, чинній на час вчинення спірного договору; далі по тексту - Закон України „Про оренду землі") оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як свідчить зміст оспорюваного договору від 27.04.2010р. та підстави його укладення - розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1041 від 16.09.2009р., предметом даного договору є надання позивачу право оплатного користування земельною ділянкою, що належить до земель державної власності, яка до моменту передання її в користування позивачу за спірним договором перебувала в оренді у концерну „Чорне море".

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

В силу положень ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

При цьому, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У п.п.2.24, 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. № 6 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

У частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним. Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 677. Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як свідчать матеріали справи, оспорюваний договір було укладено сторонами на виконання розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1041 від 16.09.2009р., яким, серед іншого, було передбачено припинення права користування спірною земельною ділянкою щодо її попереднього землекористувача - концерну „Чорне море". При виданні вказаного розпорядження, Овідіопольська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки вказана земельна ділянка знаходилась на території Овідіопольського району Одеської області та за межами населених пунктів.

Таким чином, оскільки договори оренди земель державної та комунальної власності укладаються за наявності відповідного рішення органу, уповноваженому здійснювати розпорядження землями, про передачу землі в оплатне користування, без визнання такого рішення протиправним відсутні правові підстави для визнання недійсним відповідного договору оренди землі.

Таким чином, в даному випадку у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди від 27.04.2010р. окремо від чинного на теперішній час розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1041 від 16.09.2009р.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, відсутність порушеного права особи унеможливлює його судовий захист. В даному випадку, фактом видання розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 1041 від 16.09.2009р. та укладення на його підставі договору оренди від 27.04.2010р. могли бути порушені права саме концерну „Чорне море", права якого на орендовану ним згідно умов договору оренди від 07.06.1991 року земельну ділянку були обмежені в результаті ухвалення вищезазначеного розпорядження та вчинення оспорюваного правочину. В той же час, матеріали справи не містять доказів уповноваження позивача здійснювати від свого імені захист порушених прав концерну „Чорне море", незважаючи на той факт, що керівниками даних юридичних осіб є одна й та сама фізична особа.

Більш того, суд звертає увагу позивача на той факт, що згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України „Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Таким чином, незалежно від факту визнання договору оренди від 27.04.2010р. недійсним, СФГ „Моя Україна" не може бути звільнене від обов'язку внесення орендної плати, який підтверджений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014р. по справі № 916/3434/13, за час фактичного знаходження орендованої ділянки у користуванні позивача. В той же час, концерн „Чорне море" наділений правом вимагати повернення безпідставно сплаченої орендної плати в рахунок майбутніх періодів користування за договором оренди від 07.06.1991р. в загальному порядку.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди від 27.04.2010р. недійсним, у задоволенні позовних вимог СФГ „Моя Україна" слід відмовити у повному обсязі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необґрунтованості заявлених СФГ „Моя Україна" позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. ст.ст. 203, 205 ЦК України, ст.ст. 93, 116, 124, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 15, 21 Закону України „Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 203, 205 ЦК України, ст.ст. 93, 116, 124, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 15, 21 Закону України „Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року N 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.11.2014р.

Суддя С.П. Желєзна