Рішення

від 25.11.2014 по справі 926/1497/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2014 р.           Справа № 926/1497/14

За позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна» м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» м.Чернівці

Про стягнення заборгованості в сумі 164547,70 грн.

Суддя Гушилик С.М.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна» м.Київ 06.10.2014 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 164547,70 грн., з яких сума основного боргу 158185,91 грн., сума пені 4812,67 грн., 3% річних 577,52 грн. та сума збитків завданих інфляцією 971,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір поставки товарів №ПР-5/Д від 03.01.2012 року. За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу алкогольні напої в асортименті (товар) згідно із замовленням відповідача, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього кошти. Позивач умови договору виконав, протягом червня-липня 2014 року поставив товар на загальну суму 158185,91 грн. Відповідач в порушення умов договору оплату за прийнятий товар не провів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 158185,91 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 4812,67 грн., 3% річних в сумі 577,52 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 971,60 грн.

Ухвалою суду від 06.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.10.2014 року.

Ухвалами суду від 22.10.2014 року та від 05.11.2014 року розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено.

До початку судового засідання 25.11.2014 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, при цьому позивач зазначив що позовні вимоги підтримує в повному обсязі так як відповідач не здійснив жодних дій для врегулювання спору мирним шляхом.

В судове засідання, яке відбулося 25.11.2014 року, представник відповідача не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Отже відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву.

Враховуючи, що розгляд справи було неодноразово відкладено за клопотанням відповідача, суд дійшов висновку, що підстав для повторного відкладення розгляду справи в зв'язку з нез'явленням представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, суд не вбачає.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефіс» (Покупець) було укладено договір поставки товарів №ПР-5/Д (далі – договір).

Згідно з п.1.1 договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у зумовлені цим договором строки товар – алкогольні напої в асортименті відповідно до замовлень Покупця, на умовах і в порядку, передбаченими цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену цим договором ціну.

Датою поставки та моментом переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця є дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної (п.3.3 договору).

Згідно з п.5.1 договору Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою видатковою накладною з умовою відстрочення платежу 45 календарних днів з моменту поставки товару, визначеного відповідно до п.3.3 договору. Встановлений для Покупця термін сплати за товар зазначається у видатковій накладній на поставку товару.

Сторони в п.5.2 договору визначили, що всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівкового платежу на рахунок Постачальника в уповноваженому банку. Днем виконання зобов'язань з оплати за товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Строк дії договору сторони погодили в п.8.1 договору, згідно якого договір діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами.

Додатковою угодою від 05.12.2013р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2015 року.

Позивач умови договору виконав, протягом червня-липня 2014 року поставив товар на загальну суму 158185,91 грн., що підтверджено видатковими накладними № ВНк-0004185 від 13.06.2014р. на суму 80750,99 грн., № ВНк-0005148 від 23.07.2014р. на суму 72944,82 грн., № ВНк-0005149 від 23.07.2014р. на суму 4490,10 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 766642 від 11.06.2014р., № 766695 від 21.07.2014р.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач в порушення умов договору оплату за прийнятий товар не провів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 158185,91 грн., яку останній визнав підписавши акт звірки розрахунків.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 4812,67 грн., 3% річних в сумі 577,52 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 971,60 грн.

Відповідно до п.6.2 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати вартості поставленого товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення платежу.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 29.07.2014р. по 30.09.2014р. в сумі 4812,67 грн., 3% річних за аналогічний період в сумі 577,52 грн. та збитки завдані інфляцією за період з липня по вересень 2014 року в сумі 971,60 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за отриманий товар, а тому з нього слід стягнути 158185,91 грн. основного боргу, 4812,67 грн. пені, 577,52 грн. 3% річних та 971,60 грн. інфляційних.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефіс» м.Чернівці, вул.Жасмінна, 3-а, (код 23250627) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Перно Рікар Україна» м.Київ, вул. Артема, 47, (код 25287132) – 158185,91 грн. боргу, 4812,67 грн. пені, 577,52 грн. 3% річних, 971,60 грн. збитків завданих інфляцією та 3290,95 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 26.11.2014 року

Суддя С.М. Гушилик