Постанова

від 20.11.2014 по справі 826/4816/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4816/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 17.02.2014 року №0001642203, яким Дочірньому підприємству Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 934 526,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 289 684,00 грн. і за штрафною (фінансовою) санкцією - 644 842,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а дії відповідача щодо зменшення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірними. Вказує, що правочини вчинені за участю контрагентів спрямовані на реальне настання правових наслідків та підтверджуються необхідними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не підтверджено належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, а тому, висновки викладені в акті перевірки підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 23.01.2014 року по 28.01.2014 року, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Вікторія Трейд Плюс», код за ЄДРПОУ 38544293 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2014 року №64/26-51-22-03-07/05583816, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 289 684,00 грн. та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ст. 9 Закону №996 в результаті чого у підприємства відсутні підстави на включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 року - сум коштів перерахованих ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 38544293).

17.02.2014 року на підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001642203, яким було збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 934 526,00 грн. (із яких 1 289 684,00 грн. - за основним платежем, 644 842,00 грн. - штрафні санкції).

Вважаючи, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з позовом до суду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» зареєстроване Оболонською районною у м. Києві адміністрацією 19.08.1996 року та взято на податковий облік 08.10.1996 року. Основними видами діяльності позивача є: виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насіння і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

01.03.2013 року між позивачем та ТОВ «Вікторія Трейд Плюс» укладено договір перевезення №46-13, відповідно до якого, ТОВ «ВТП» (Виконавець) надає ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» (Замовнику) транспортно-експедиційні послуги з перевезення хіблобулочних виробів з підприємства ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» (Замовника) в торговельну мережу м. Києва, Київської області та регіонів України, відповідно до узгоджених сторонами графіків подачі транспорту та обсягів перевезень на умовах даного договору. Крім того, до Договору №46-13 укладались додатки, в яких визначались тарифи на перевезення.

В якості доказів надання послуг за договором №46-13 позивачем надано до суду акти прийому транспортно-експедиційних послуг (надалі - Акти приймання послуг).

Проведення оплати за отримані послуги позивачем надані платіжні доручення, а також, на підтвердження реальності укладення господарських операцій позивачем надано до суду оригінали товарно-транспортних накладних.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З наявних у справі документів вбачається, що для підтвердження правомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, позивач надав всі необхідні документи: договори з додатками, акти прийому транспортних-експедиційних послуг, подорожні листи, платіжні доручення.

Тобто, господарські взаємовідносини позивача з контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з позицією відповідача, що позивач здійснював свою діяльність економічно необгруновано, а саме: невиправдано залучав до перевезень інші транспортні засоби.

На думку колегії, підтвердженням порушення законодавства, в цій частині, має бути зафіксоване документами.

На питання колегії представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відповіла, що офіційних висновків з цього приводу, а саме: постанов, вироків чи інших рішень не існує.

Одночасно представник відповідача повідомила, що подорожні листи по даним перевезенням в податкового органу не викликають сумніву. Транспорті засоби дійсно належать власникам, які здійснювали перевезення.

Наведене в сукупності свідчить про те, що суб'єкт господарювання самостійно визначає можливість та наявність ризиків в своїй діяльності, самостійно визначає своїх контрагентів та сторін по договорам.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій з поставки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірне формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте податковим органом протиправно.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі від 17.02.2014 року №0001642203, яким Дочірньому підприємству Публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №10» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 934 526,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 289 684,00 грн. і за штрафною (фінансовою) санкцією - 644 842,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 25.11.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.