Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/22880/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22880/14 19.11.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 33298523

до відповідача: Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд», м.Київ, ЄДРПОУ 37292855

про стягнення 80 100 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Потєй І.Д. - по дов.; Крекотень М.О. - по дов.

від відповідача: Романюк Л.М - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 80 100 грн.

З приводу заяви б/н від 13.11.2014р. про збільшення позовних вимог та заяви б/н від 19.11.2014р. про виправлення описки в заяві про збільшення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна», в якій останній просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 80 100 грн., а також інфляційні втрати в сумі 15 194,27 грн. та 3% річних в розмірі 2072,70 грн., господарський суд зазначає наступне.

Передбачені ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Згідно з п.3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарського процесуального кодексу України та зазначені в цій постанові.

Пунктом 3.11 вказаної Постанови передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду такої заяви (клопотання) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За висновками суду, у даному випадку позивачем заявлено нові позовні вимоги, а саме про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які в позовній заяві викладені не були, внаслідок чого заява позивача у зазначеній частині не підлягає задоволенню як така, що не відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом прийнято до уваги, що за змістом Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» 3% річних та інфляційні нарахування не є складовими частинами боргу.

За таких обставин, судом розглядаються вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» заборгованості в розмірі 80 100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №41/2012 від 11.06.2012р. в частині здійснення оплати послуг в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №1-609 від 18.11.2014р. зазначив, що оскільки з державного бюджету, за рахунок якого здійснюється фінансування спірного правочину, грошові кошти не надходили, строк оплати послуг за договором №41/2012 від 11.06.2012р. не настав, а отже, на думку вказаного учасника судового процесу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2012р. між Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосервіс» (виконаваць) було укладено договір №41/2012 про закупівлю послуг за державні кошти, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язався у 2012р. надати замовникові послуги (90.00.1. послуги з видалення рідких відходів - видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін), а замовник зобов'язався прийняти і оплати наведені послуги.

У п.2.1 договору №41/2012 від 11.06.2012р. контрагентами було погоджено, що орієнтовна ціна правочину становить 99 980 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. (п.10.01 договору №41/2012 від 11.06.2012р.).

29.12.2012р. сторонами було укладено додаткову угоду №1, в якій погоджено внести зміни до п.10.1 спірного правочину та викладено його у такій редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р.».

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №41/2012 від 11.06.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.12 договору №41/2012 від 11.06.2012р. сторонами було погоджено найменування послуг, а саме визначено, що виконавець надає замовнику послуги з видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін.

Термін надання послуг: з дати підписання договору до 02.07.2012р. Місце надання послуг: Україна, м.Київ (п.п.5.1, 5.2 договору №41/2012 від 11.06.2012р.).

За умовами п.4.4 спірного правочину приймання наданих послуг оформлюється актами приймання-передачі, які підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються їх печатками.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №41/2012 від 11.06.2012р. позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін на загальну суму 99 980 грн., що підтверджується представленими до матеріалів справи актами №4 від 18.06.2012р. на суму 39 960 грн., №6 від 26.06.2012р. на суму 40 140 грн. та №7 від 03.07.2012р. на суму 19 880 грн.

У судовому засіданні 19.11.2014р. судом було оглянуто оригінали актів №4 від 18.06.2012р., №6 від 26.06.2012р. й №7 від 03.07.2012р. та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін без жодних зауважень й заперечень та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

Одночасно, під час розгляду спору у наведеному вище засіданні суду відповідачем факт належного виконання позивачем послуг за договором №41/2012 від 11.06.2012р. не заперечувався.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків в частині надання послуг з видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін на загальну суму 99 980 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, у п.2.1 договору №41/2012 від 11.06.2012р. контрагентами було погоджено, що орієнтовна ціна правочину становить 99 980 грн.

За умовами п.4.2 спірного правочину розрахунки між контрагентами проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг не пізніше, ніж через 10 днів після підписання сторонами акту приймання наданих послуг. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

У п.4.3 укладеного між сторонами правочину зазначено, що у разі затримання бюджетного фінансування, розрахунок за поставлені товари здійснюється протягом двох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Наразі, за твердженнями позивача, які підтверджені відповідачем, Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» було частково оплачено надані послуги, а саме на суму 19 880 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку заявника за 30.08.2012р.

Отже, в результаті здійснення лише часткової оплати вартості наданих послуг у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 80 100 грн.

Як вказувалось вище, 29.12.2012р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до спірного правочину, в якій погоджено, що у зв'язку з затримкою бюджетного фінансування оплата за надані у 2012р. послуги з видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін в розмірі 80 100 грн. буде здійснена замовником до 31.12.2013р.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем послуг без зауважень та заперечень, що підтверджується актами приймання-передачі, приймаючи до уваги умови договору щодо обсягів та терміну оплати, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за договором №41/2012 від 11.06.2012р. на суму 80 100 грн. настав.

Проте, відповідачем заборгованість по оплаті послуг в розмірі 80 100 грн. погашено не було.

Наразі, господарським судом також прийнято до уваги підписаний між сторонами акт б/н від 31.10.2014р. звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено, що розмір заборгованості замовника за договором №41/2012 від 11.06.2012р. становить 80 100 грн. Наведений документ підписано представниками обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Одночасно, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що неотримання грошових коштів з Державного бюджету України також свідчить про ненастання строку оплати за договором та звільняє замовника від відповідальності за порушення своїх грошових зобов'язань. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника (у випадку настання строків виконання зобов'язання) і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Оглядовому листі №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України»), в постанові від 15.05.2012 Верховного Суду України по справі №11/446 та в рішенні від 18.10.2005р. Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»).

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов'язків за договором №41/2012 від 11.06.2012р. та відсутність у відповідача жодних зауважень з цього приводу, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» про стягнення основного боргу в сумі 80 100 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання б/н від 05.11.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві в особі Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м.Києва з огляду на здійснення вказаною особою забезпечення казначейського обслуговування бюджетних коштів, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві в особі Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м.Києва. При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаного суб'єкта господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

Одночасно, господарський суд зазначає, що в обґрунтування заявленого клопотання позивач посилався на необхідність витребування у Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві відомостей стосовно перерахування з Державного бюджету України грошових коштів на рахунок відповідача. Ухвалою від 05.11.2014р. судом витребувано у Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві довідку про стан рахунків Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд», на які здійснювалось перерахування грошових коштів на здійснення оплати вартості послуг за договором №41/2012 від 11.06.2012р.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання б/н від 05.11.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір в розмірі 1827 грн. згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Судовий збір в розмірі 125 грн., який було сплачено заявником на підставі платіжного доручення №206 від 12.11.2014р., підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку внесенням у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна», м.Київ до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 80 100 грн.

Стягнути з Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» (02002, м.Київ, Дніпровський район, вул.Микільсько-Слобідська, буд.7, ЄДРПОУ 37292855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» (02100, м.Київ, Дніпровський район, вул.Будівельників, буд.29-А, ЄДРПОУ 33298523) основний борг в сумі 80 100 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Екосервіс-Україна» (02100, м.Київ, Дніпровський район, вул.Будівельників, буд.29-А, ЄДРПОУ 33298523) з Державного бюджету України судовий збір 125 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №206 від 12.11.2014р.

У судовому засіданні 19.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя М.О.Любченко