Рішення

від 18.11.2014 по справі 915/1523/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 915/1523/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Воробйовій В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Плакушко О.С., за довіреністю від 12.08.2014р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД» (03150, м. Київ, вул. Горького, 72, гр. приміщень №1,2,3, офіс «А», код ЄДРПОУ 37356274)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НикМетСервис» (юридична адреса: 54036, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 81 корп. 83, кв. 2; адреса, вказана позивачем: 54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 81/83, оф. 2, код ЄДРПОУ 35564127)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (87517, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Чорноморська, 6).

про: стягнення 303662,14 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НикМетСервис» 303662,15 грн., з яких: 243979,42 грн. безпідставно набутих коштів, 32651,22 грн. процентів за користування безпідставно набутими коштами, 22606,55 грн. комісійної винагороди, 1330,11 грн. 3% річних та 3094,84 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором №39/0712-Ком від 27.07.2012р., несплатою відповідачем позивачу комісійної винагороди, неповерненням відповідачем безпідставно набутих ним грошових коштів.

Ухвалою суду від 25.09.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулись до суду з відповідними відмітками пошти «за закінченням строку зберігання». При цьому відповідні ухвали суду направлялись відповідачу за його юридичною адресою - адресою його реєстрації.

Водночас слід враховувати, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Третя особа у судові засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. 17.10.2014р. за вх.№19093/14 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а також клопотання про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи, яке у судовому засіданні судом задоволено.

За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідача та третьої особи в порядку ст. 75 ГПК України - за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

27.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД» (Комісіонер, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НикМетСервис» (Комітент, відповідач) укладений договір №39/0712-Ком, за умовами якого Комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок Комітента реалізувати металургійним підприємствам України металобрухт (в подальшому - товар), який належить Комітенту.

Згідно з п.2.1 договору ціна товару за одиницю та по позиціям вказана у Додатках. Ціна товару приймається на умовах, викладених в договорі та Додатках до нього. Датою формування ціни на товар та її зміни є дата відвантаження, вказана у залізничній накладній (штемпель у графі 56 «Календарний штемпель станції відправлення» залізничної накладної) або актах ф.19.

Відповідно до п.2.3 договору розмір комісійної винагороди Комісіонера за кожну реалізовану тону металобрухту встановлюється Додатковими угодами до цього договору за закінченням календарного місяця.

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що Комісіонер перераховує Комітенту на його розрахунковий рахунок всі грошові кошти, отримані за реалізацію партій металобрухту після надходження від Отримувача. Комітент перераховує на розрахунковий рахунок Комісіонера комісійну винагороду за реалізацію партій металобрухту та компенсує Комісіонеру всі витрати, пов'язані з поставками партій металобрухту (в тому числі і у зв'язку з претензіями Отримувача щодо якості поставленого металобрухту) протягом трьох банківських днів після затвердження звіту Комісіонера.

За п.п. 6.1.1, 6.1.3 договору Комітент у відповідності до даного договору зобов'язаний: прийняти від Комісіонера звіт про виконання доручення за даним договором, розглянути його та затвердити протягом п'яти робочих днів; виплатити Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі та порядку, передбаченому даним договором.

У відповідності до п.п. 6.2.2, 6.2.3 договору Комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язаний: протягом трьох банківських днів з моменту отримання від Покупця-контрагента за договором поставки відповідних грошових коштів як оплати за металобрухт, перерахувати Комітенту отримані грошові кошти; по закінченню календарного місяця надати Комітенту звіт та надати всі документи, пов'язані з виконанням доручення по поставці металобрухту за даним договором комісії.

Згідно з п.11.2 договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р.

27.07.2012р. між сторонами укладена Угода про комісійну винагороду №1 до договору №39/0712-Ком від 27.07.2012р., у відповідності до якої вартість комісійної винагороди склала 50 грн. за тону реалізованого металобрухту, в т.ч. ПДВ.; дана Угода є невід'ємною частиною договору №39/0712-Ком від 27.07.2012р.

01.08.2012р. сторонами підписано Специфікацію №1и до договору №39/0712-Ком від 27.07.2012р., якою визначено мінімальну ціну металобрухту виду №3 у розмірі 2481,79 грн./т без ПДВ; ціна на товар визначена без ПДВ без врахування залізничного тарифу та діє на вагони, відвантажені з 01.08.2012р.; дана Специфікація є невід'ємною частиною договору №39/0712-Ком від 27.07.2012р.

01.09.2012р. сторонами підписано Специфікацію №2и до договору №39/0712-Ком від 27.07.2012р., якою визначено мінімальну ціну металобрухту: виду №3 у розмірі 2490,55 грн./т без ПДВ; виду №501 у розмірі 2310,55 грн./т без ПДВ; виду №300 у розмірі 2445,55 грн./т без ПДВ; ціна на товар визначена без ПДВ без врахування залізничного тарифу та діє на вагони, відвантажені з 01.09.2012р.; дана Специфікація є невід'ємною частиною договору №39/0712-Ком від 27.07.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача отримані від Покупця-контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (третя особа) в якості попередньої оплати металобрухту грошові суми на загальну суму 1350000 грн., а саме: 200000 грн. відповідно до платіжного доручення №273 від 01.08.2012р., 50000 грн. відповідно до платіжного доручення №744 від 09.08.2012р., 200000 грн. відповідно до платіжного доручення №749 від 13.08.2012р., 200000 грн. відповідно до платіжного доручення №759 від 21.08.2012р., 200000 грн. відповідно до платіжного доручення №760 від 22.08.2012р., 200000 грн. відповідно до платіжного доручення №773 від 03.09.2012р., 100000 грн. відповідно до платіжного доручення №794 від 10.09.2012р., 200000 грн. відповідно до платіжного доручення №806 від 18.09.2012р.

В період дії укладеного між сторонами договору Комісіонер здійснив продаж товару на загальну суму 1106020,58 грн., загальний розмір комісійної винагороди Комісіонера склав 22606,55 грн., а саме: відповідно до звіту комісіонера №13 від 31.08.2012р. Комісіонер здійснив продаж товару на загальну суму 288284,73 грн., розмір комісійної винагороди склав 5808 грн.; відповідно до звіту комісіонера №15 від 30.09.2012р. Комісіонер здійснив продаж товару на загальну суму 683365,43 грн., розмір комісійної винагороди склав 13988,10 грн.; відповідно до звіту комісіонера №16 від 31.10.2012р. Комісіонер здійснив продаж товару на загальну суму 134370,42 грн., розмір комісійної винагороди склав 2810,45 грн.

На решту перерахованих відповідачу в якості попередньої оплати за металобрухт грошових коштів у розмірі 243979,42 грн. металобрухт поставлений не був, грошові кошти у розмірі 243979,42 грн. відповідачем позивачу не повернені.

Вищевказану комісійну винагороду у розмірі 22606,55 грн. відповідачем позивачу також не сплачено.

Сальдо на користь позивача у розмірі 266585,97 грн. зафіксовано сторонами в акті звіряння взаємних розрахунків за період: серпень 2012р. - березень 2013р., скріпленому печатками сторін.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента..

У відповідності до ч.1 ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором №39/0712-Ком від 27.06.2012р., несплату відповідачем позивачу 22606,55 грн. комісійної винагороди, виникнення у відповідача обов'язку повернути безпідставно набуті ним грошові кошти у розмірі 243979,42 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД» про стягнення з відповідача 243979,42 грн. безпідставно набутих коштів та 22606,55 грн. комісійної винагороди є правомірними та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу 32651,22 грн. процентів за користування безпідставно набутими коштами, а також 1330,11 грн. 3% річних та 3094,84 грн. індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті комісійної винагороди.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги розрахунки процентів за користування безпідставно набутими коштами, 3% річних та індексу інфляції, надані позивачем до суду в позовній заяві, вважає їх обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про правомірність та необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД» про стягнення з відповідача 32651,22 грн. процентів за користування безпідставно набутими коштами, 1330,11 грн. 3% річних та 3094,84 грн. індексу інфляції.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД» в повному обсязі.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НикМетСервис» (54036, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 81, корп. 83, кв. 2, код ЄДРПОУ 35564127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія ЛТД» (03150, м. Київ, вул. Горького, 72, гр. приміщень №1,2,3, офіс «А», код ЄДРПОУ 37356274) 243979 (двісті сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 42 коп. безпідставно набутих коштів, 22606 (двадцять дві тисячі шістсот шість) грн. 55 коп. комісійної винагороди, 32651 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн. 22 коп. процентів за користування безпідставно набутими коштами, 1330 (одну тисячу триста тридцять) грн. 11 коп. 3% річних, 3094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. 84 коп. індексу інфляції та 6073 (шість тисяч сімдесят три) грн. 24 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 24 листопада 2014 року.

Суддя Ю.С. Бритавська