Постанова

від 21.10.2014 по справі 826/10077/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10077/13-а Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмехбуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмехбуд" (далі по тексту - ТОВ "Трансмехбуд") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002272203 від 19 березня 2013 року та № 0002262203 від 19 березня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15.02.2013р. по 21.02.2013р. службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трансмехбуд» з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Проммаст-Стандарт» (код 37563531), ТОВ Маркон Груп КО» (код 37135774), ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (код 36803875) та ТОВ «Дормашавто» (код 36791493) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 28.02.2013 року №717/22.3-17/32955036.

В ході перевірки було встановлено порушення ТОВ «Трансмехбуд» вимог пп.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173 053 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 138 701,00 грн.

На підставі акту перевірки від 28.02.2013 року №717/22.3-17/32955036 відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення від 19.03.2013 року №0002262203 за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 157 056,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 19.03.2013 року №0002272203 за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 164 175,00грн., з яких за основним платежем 138 701,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25474,00грн.

Заперечуючи законність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи положення чинного законодавства, слід зазначити, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 31.05.2011р. між ТОВ "Трансмехбуд" та ТОВ Проммаст-Стандарт» укладено договір №7/2011 про надання послуг (комплексу земляних робіт). За твердженням позивача, реальність виконання робіт документально підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт №1 від 30.06.2011р., податковими накладними №146 від 27.07.2011р. та №51 від 30.06.2011р., видатковою накладною №270703 від 27.07.2011року та рахунком-фактурою №270703 від 27.07.20011р.

Крім того, з матеріалів даної справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», доказом чого є укладений сторонами договір надання послуг від 29.04.2011р. №5/2011 щодо виконання комплексу земляних робіт. За твердженням позивача, реальність виконаних робіт документально підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі робіт від 14.02.11р. №1, №1 від 31.05.2011р. податковими накладними №439 від 31.05.2011року, №152 від 14.02.11р., №270106 від 27.01.11р., видатковою накладною №270106 від 27.01.11р. та рахунком-фактурою № СФ-270106 від 27.01.11р.

31 травня 2011року між позивачем та ТОВ «Дормашавто» було укладено договір №9/2011 від 31.05.2011р. щодо виконання комплексу земляних робіт автокраном на будівельних майданчиках ТОВ "Трансмехбуд". За твердженням позивача, реальність виконаних робіт документально підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі робіт від29.07.11р. №1, №2 від 01.09.2011р., №3 від 30.09.11р., №4 від 31.10.11р., податковими накладними №5 від 01.09.11р., №382 від 30.09.11р., №358 від 31.10.11р., №69 від 14.02.11р. та видатковою накладною від 14.02.11р. №69.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, зокрема, посилається на акт Бориспольської ОДПІ ДПС про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Проммаст-Стандарт» від 23.11.2011 року №783/23-2/37563531 з питань дотримання вимог податкового законодавства, в якому зафіксовано неможливість фактичного здійснення даним підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. З цих підстав, відповідачем було зроблено висновок про те, що всі операції з купівлі-продажу за ТОВ «Проммаст-Стандарт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Крім того, відповідач вказує на наявність акту ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС від 08.12.2011 року №1318/2300/37135774 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Маркон груп Ко», з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року, в якому містяться висновки про те, що господарська діяльність ТОВ «Маркон груп Ко» фактично спрямована на здійснення протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію грошових коштів.

Разом з тим, податковий орган посилається також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПТ «Техномашпостач» від 05.10.2012 року №282/723-1/36803875, в якому містяться висновки про неможливість фактичного здійснення даним підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дормашавто», від 13.03.2012р. №30/3-22-80, в якому містяться висновки про наявність ознак фіктивності при укладенні даним підприємством цивільно-правових угод.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р., судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, зокрема, посилається на наявність висновків почеркознавчого дослідження № 74 від 30.03.2011р., почеркознавчого дослідження № 168 від 28.09.2011р. та почеркознавчого дослідження № 194 від 02.11.2011р., виконаних старшим експертом сектору № 2 відділу техніко-криміналістичного забезпечення ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майором міліції Лавріненко Л.М.

Так за даними висновків почеркознавчого дослідження, які надійшли на запит Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. за вих. № 02.3-13/5967, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_4 на договорі № 127 від 09.11.2010р. про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (висновок почеркознавчого дослідження № 168 від 28.09.2011р. стосовно податкової звітності ТОВ «Мапкон Груп Ко»); підпис від імені ОСОБА_6 в договорі № 596 від 02.08.2010р. виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою (висновок почеркознавчого дослідження № 194 від 02.11.2011р. стосовно податкової звітності ТОВ «Проммаст-Стандарт»); підпис від імені ОСОБА_7 в договорі № 570 від 12.05.2010р. виконаний не ОСОБА_7 а іншою особою (висновок почеркознавчого дослідження № 74 від 30.03.2011р. стосовно податкової звітності ТОВ «ТПК «Техномашпостач»).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що у наданих позивачем первинних бухгалтерських документах особистий підпис уповноважених осіб контрагентів позивача не дає змогу ідентифікувати цих осіб, які брала участь у здійсненні господарських операцій з боку виконавців робіт за спірними правочинами.

Крім того, в ході розгляду даної справи судом першої інстанції не було встановлено обставин існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з його господарською діяльністю, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту.

Отже, наведені обставини та досліджені документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що спірні господарські операції за участю позивача не мали товарного характеру, угоди про надання послуг не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

Відтак, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим податкові наслідки. Вказана позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові Верховного Суду України від 17.02.2009 р. у справі № 21-1828во08.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмехбуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0002272203, №0002262203 від 19.03.2013р., слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмехбуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.