Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/22766/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22766/14 19.11.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної О.С. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МАРКЕТ ГРУП» до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» про стягнення 213 809,11 грн., за участю представників позивача - Кобзар А.О. довіреність № б/н від 01.10.2014 року, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 213 809,11 грн. заборгованості (з яких: 185 000,00 грн. - основний борг, 11 285,00 грн. - інфляційне нарахування, 2 524,11 грн. - три відсотки річних та 15 000,00 грн. збитків) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 51/01-14 від 24.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.11.2014 року.

05.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2014 року, які залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.11.2014 року розгляд справи № 910/22766/14 відкладено на 19.11.2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 21.10.2014 року в даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2014 року надав суду усні пояснення по суті спору, позовну вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2014 року повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МАРКЕТ ГРУП» (надалі - позикодавець) та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ «Спецсервіс» (надалі - позичальник) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 51/01-14 (надалі - договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.2. договору, поворотна фінансова допомога (надалі - допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

У відповідності до п. 2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 185 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктами 2.2. та 2.3. договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається позивальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується; поворотна фінансова допомога надається позикодавцем одним платежем на протязі трьох робочих днів з дати підписання цього договору; перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності п. 2.4. договору).

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 24.04.2014 року; повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором (п. 8.1. договору).

Позивач пояснив суду, що на виконання умов договору ним було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 185 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 112 від 24.01.2014 року.

Однак, відповідач в порушення умов договору станом на 06.10.2014 року взяті на себе зобов'язання щодо повернення вищевказаних грошових коштів не виконав.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав, розміру позовних вимог не оспорив.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 51/01-14 від 24.01.2014 року в розмірі 185 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 11 285,00 грн. інфляційного нарахування за період з травня 2014 року по серпень 2014 року у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання відповідачем за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 51/01-14 від 24.01.2014 року обґрунтований та підлягає задоволенню у визначеному розмірі за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Щодо стягнення з відповідача 2 524,11 грн. трьох відсотків річних, то господарський суд відмовляє у задоволенні даної вимоги, оскільки за умовами договору поворотна фінансова допомога надана відповідачу на безоплатній основі (плата за користування не стягується) та не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, про чітко обумовлено в пунктах 1.2. та 2.2. договору про надання поворотної фінансової допомоги № 51/01-14 від 24.01.2014 року.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з Державного підприємства МВС України «Спецсервіс» 15 000,00 грн. збитків, пов'язаних з необхідністю звернення за отриманням правової допомоги, то господарський суд відмовляє в задоволенні зазначеної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду від 14.07.2004 року № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» дано наступне роз'яснення.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. також постанову Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63).

Враховуючи наведене, оскільки позивач невірно визначив правову природу витрат, сплачених у розмірі 15 000,00 грн. як за правову допомогу та не надав доказів того, що дані кошти сплачені адвокату, то господарський суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення 15 000,00 збитків.

При цьому, суд зазначає, що договір про надання юридичних послуг від 02.09.2014 року, укладений з ФОП Юрченко Е.Г., який в свою чергу уклав договір про співпрацю від 17.09.2014 року з громадянами Юзефовичем А.О. та Кобзар А.О. щодо надання юридичних послуг ТОВ «ТРАНС-МАРКЕТ ГРУП».

Таким чином, грошові кошти 15 000,00 грн., що сплачені за квитанціями до прибуткового касового ордеру № 7 від 02.10.2014 року та № 8 від 03.10.2014 року як за юридичні послуги, сплачені посереднику, який не є адвокатом.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, 29, кв. 1; код 3043770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МАРКЕТ ГРУП» (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, 28; код 38651859) 185 000 (сто вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 11 285 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. інфляційного нарахування та 3 925 (три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 70 коп. витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна