Рішення

від 04.11.2014 по справі 911/3829/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" листопада 2014 р. Справа № 911/3829/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» , м. Біла Церква,

до відповідача селянського (фермерського) господарства «Прогрес» , с. Бзів Баришівського району,

про стягнення 67 827,41 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представники сторін:

від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект», м. Біла Церква, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 03.09.2014р. до відповідача - селянського (фермерського) господарства «Прогрес», с. Бзів Баришівського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 67 827,41 грн. заборгованості за договором від 23.01.2012р. №27 поставки сільськогосподарських культур та договором від 23.01.2012р. №28 поставки насіння цукрових буряків, з яких: 25 955,81 грн. пені, три проценти річних в сумі 25 955,81 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 15 915,79 грн., та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 400,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2013р. у справі №911/420/13-г, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» про стягнення з селянського (фермерського) господарства «Прогрес» суми основного боргу та штрафних санкцій за період з 11.03.2012р. по 25.03.2013р. згідно договору від 23.01.2012р. №27 поставки сільськогосподарських культур та договору від 23.01.2012р. №28 поставки насіння цукрових буряків задоволено повністю. Проте селянським (фермерським) господарством «Прогрес» заборгованість за договорами не погашена, відповідно позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, проценти річних та інфляційні втрати за наступний період з 29.03.2013р. по 24.07.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/829/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2014р.

Позивач та відповідач в судові засідання 30.09.2014р., 14.10.2014р. та 04.11.2014р. своїх повноважних представників не направили, вимоги ухвал суду від 09.09.2014р., від 30.09.2014р. та від 14.10.2014р. не виконали, витребувані судом документи не представили та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручну поштових відправлень.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

Відповідно до пункту 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект». Біла Церква (далі по тексту - ТОВ «Компанія Агропротект»), до відповідача - селянського (фермерського) господарства «Прогрес», с. Бзів Баришівського району (далі по тексту - СФГ «Прогрес»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 23.01.2012р. між ТОВ «Компанія Агропротект» (постачальник) та СФГ «Прогрес» (покупець) Договір №27 поставки сільськогосподарських культур (далі - Договір 1), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння сільськогосподарських культур (далі - товар/насіння), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Відповідно до умов Договору 1:

- кількість та асортимент товару - згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Договору (пункт 2.1. Договору 1);

- покупець оплачує товар наступним чином: а) передоплата у розмірі 50% загальної вартості товару - до 10.03.2012р.; б) решта вартості поставленого товару оплачується у строк до 20.10.2012р. (пункт 3.2. Договору 1);

- поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDU (Інкотермс в редакції 2000). Місце призначення (передачі) товару - Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів (пункт 4.1. Договору 1);

- у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (пункт 6.2. Договору 1);

- сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним пунктом 6 ст. 323 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (пункт 6.5. Договору 1);

- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем вимог даного Договору, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати Договір надіславши письмове повідомлення покупцю (пункт 8.1. Договору 1).

Крім того, 23.01.2012р. між ТОВ «Компанія Агропротект» (постачальник) та СФГ «Прогрес» (покупець) укладено Договір №28 поставки насіння цукрових буряків (далі - Договір 2), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння цукрових буряків (далі - товар/насіння), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Відповідно до умов Договору 2:

- кількість та асортимент товару - згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Договору (пункт 2.1. Договору 2);

- покупець оплачує товар наступним чином: а) передоплата у розмірі 50% загальної вартості товару - до 10.03.2012р.; б) решта вартості поставленого товару оплачується у строк до 20.10.2012р. (пункт 3.2. Договору 2);

- поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDU (Інкотермс в редакції 2000). Місце призначення (передачі) товару - Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів (пункт 4.1. Договору 2);

- у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (пункт 6.2. Договору 2);

- сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором е припиняється строком, визначеним пунктом 6 ст. 323 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років (пункт 6.5. Договору 2);

- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем вимог даного Договору, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати Договір надіславши письмове повідомлення покупцю (пункт 8.1. Договору 2).

Укладені між сторонами договори за правовою природою є договорами поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2013р. у справі №911/420/13-г, стягнуто з СФГ «Прогрес» на користь ТОВ «Компанія Агропротект» 153 106,84 грн., з яких: 132 631,54 грн. основного боргу, 5 567,07 грн. пені, 601,79 грн. інфляційних втрат, три проценти річних в сумі 14 306,44 грн. за період з 11.03.2012р. по 25.03.2013р., та 4 000,00 грн. юридичних послуг, 3 140,14 грн. судового збору. Вказане рішення господарського суду набрало законної сили 15.04.2013р.

Зазначеним рішенням встановлено факт наявності простроченої заборгованості СФГ «Прогрес» перед ТОВ «Компанія Агропротект» в сумі 132 631,54 грн., та відповідно обов'язок боржника у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання сплатити кредитору боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, а також сплатити передбачені Договорами пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. З листа управління ДВС ГУЮ у Київській області від 08.07.2014р. № 411-2-24/2.2 вбачається, що наказ господарського суду у справі №911/420/13-г боржником не виконано.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Суд неодноразово, ухвалами від 09.09.2014р., від 30.09.2014р. та від 14.10.2014р. зобов'язував відповідача подати докази погашення заборгованості за рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2013р. у справі №911/420/13-г позивачу (стягувачу) ТОВ «Компанія Агропротект» та інші наявні документи та докази, що стосуються предмету спору та попереджав відповідача про право суду розглядати справу за наявними матеріалами. Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, доводи позивача не спростував.

Як стверджує позивач, станом на день звернення з позовом до суду зобов'язання відповідача за Договорами не виконано, в тому числі і не виконано рішення господарського суду Київської області від 29.03.2013р. у справі №911/420/13-г, що свідчить про прострочення ним виконання свого зобов'язання щодо сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з розділу 6 Договорів (пункти 6.2., 6.5. Договорів 1, 2), у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Крім того, сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним пунктом 6 ст. 323 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Інший розмір процентів річних встановлений пунктами 6.2 Договорів від 23.01.2012р. № 27 та від 23.01.2012р. № 28, згідно яких покупець у випадку прострочення оплати має сплатити проценти на суму прострочення згідно ст. 625 ЦК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

У листі Верховного Суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р. зазначено, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і розраховується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (Інформаційний лист «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64). Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення ВСУ, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

За таких обставин суд встановив факт наявності права позивача ТОВ «Компанія Агропротект» нараховувати та стягувати з боржника проценти річних, інфляційні втрати та пеню, передбачені Договорами, станом на час існування заборгованості за заявлений позивачем період з 29.03.2013р. до 24.07.2014р.

Враховуючи не виконання відповідачем свого зобов'язання за Договорами з оплати отриманого товару у розмірі 132 631,54 грн., оприлюднені індекси інфляції за відповідний період, встановлені постановами Правління НБУ розміри облікової ставки НБУ за відповідні періоди, перевіривши правильність розрахунків, наданих позивачем, та виходячи з наступного розрахунку, здійсненого судом:

основний борг , грн.період прострочення, заявлений позивачемпеня , грн.проценти річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 132 631,54 483 дні (29.03.2013р. - 24.07.2014р.) * 25 955,81 25 955,81 16 578,94 всього 25 955,81 25 955,81 16 578,94 судом встановлено, що за заявлений позивачем період з 29.03.2013р. по 24.07.2014р. сумарна заборгованість, яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача становить 68490,56 грн., з яких: пеня в сумі 25 955,81 грн., проценти річних в сумі 25 955,81 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 16 578,94 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 15915,79 грн., суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - селянського (фермерського) господарства «Прогрес» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» 67827,41 грн. заборгованості, з яких: пеня в сумі 25 955,81 грн., проценти річних в сумі 25955,81 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 15915,79 грн., та у відповідності до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача.

Позивач просить суд до складу судових витрат по справі включити витрати позивача на правову допомогу в сумі 1 400,00 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У свою чергу ст. 44 ГПК України не обмежує право учасників господарського судочинства на вибір представника лише адвокатом.

Згідно з частиною третьою ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Господарським судом встановлено, що 23.07.2014р. між адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» та ТОВ «Компанія Агропротект» укладено договір №95/Г про надання правової допомоги, згідно якого об'єднання приймає на себе зобов'язання надати позивачу правову допомогу, а саме: здійснити аналіз отриманих документів, визначити тактику та стратегію участі сторони в судовому процесі, підготовку сторони до вирішення спору, підготовку та оформлення позовної заяви в зв'язку з вирішенням спору між ТОВ «Компанія Агропротект» та СФГ «Прогрес» про стягнення інфляційних втрат, річних процентів та пені. Об'єднання на виконання правової допомоги ТОВ «Компанія Агропротект» користується правами адвоката та несе обов'язки відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативними документами, які регулюють адвокатську діяльність. Крім того, суду подана копія акту виконаних послуг від 24.07.2014р. на суму 1 400,00 грн. та оригінал платіжного доручення від 04.09.2014р. №2336, яким позивач сплатив адвокатському об'єднанню «Компаньйон та партнери» обумовлену суму 1 400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ТОВ «Компанія Агропротект» до СФГ «Прогрес» про стягнення інфляційних втрат, річних процентів та пені складено 03.09.2014р. та підписано директором ТОВ «Компанія Агропротект» Свістуновим В.Є., який також особисто засвідчив копії доданих до позову документів, ним же складено та підписано розрахунки позовних вимог. У судових засіданнях господарського суду Київської області у даній справі повноважні компетентні представники позивача, в тому числі представники адвокатського об'єднання «Компаньйон та партнери» на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 23.07.2014р. № 95, участі не брали, вимоги суду позивачем не виконувались, додаткові документи не подавались.

За таких обставин, матеріали справи не містять жодних доказів, що адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» вчинялися хоч якісь дії в процесі розгляду справи № 911/3829/14 в інтересах позивача.

Зі змісту Договору вбачається, що предметом Договору від 23.07.2014р. №95/Г про надання правової допомоги є надання правової допомоги, яке не є тотожними поняттю «послуги адвоката» в розумінні ст. 44 ГПК України.

Враховуючи положення умов договору від 23.07.2014р. №95/Г про надання правової допомоги, а також вищевказаний акт виконаних послуг від 24.07.2014р., господарський суд приходить до висновку, що адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» надавалися не лише послуги адвоката, а й інші послуги іншими особами, які не є адвокатами.

Крім того, платіжне доручення від 04.09.2014р. №2336 не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу того, що перераховані позивачем кошти в сумі 1 400,00 грн. (хоча й адвокатському об'єднанню) були сплачені саме за послуги адвоката, оскільки в призначенні платежу зазначено: «за надання правової допомоги згідно договору від 23.07.2014р. №95/Г про надання правової допомоги».

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права.

Юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом (частина перша статті 44 ГПК України). Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 ГПК України).

Таким чином, процесуальним кодексом не передбачено відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права.

Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Так, в аспекті конституційного звернення приватного малого підприємства - фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України та частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення зазначених положень, а саме: до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013).

За таких обставин вимога позивача про включення до складу судових витрат та відшкодування відповідачем витрат позивача на оплату правової допомоги в розмірі 1 400,00 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст. 547, частиною 1 ст. 598, ст. ст. 599, 610, частиною 2 ст. 614, частиною 1 ст. 612, частинами 1, 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 44, 48, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» до селянського (фермерського) господарства «Прогрес» задовольнити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Прогрес» (07527, Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів, код ЄДРПОУ 31120495)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 50, кім. 11, код ЄДРПОУ 36969566)

25 955,81 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят одну копійку) пені,

25 955,81 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят одну копійку) процентів річних,

15 915,79 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень сімдесят дев'ять копійок) збитків, завданих інфляційними процесами,

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 26.11.2014р.